ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
02.03.11 р. Справа № 10/4пн
за позовом: Донецького міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі 1.Управління Держкомзему у Донецькій області, м.Донецьк, ЄДРПОУ 23597414 2.Донецької міської ради, м.Донецьк, ЄДРПОУ 26502957
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк,
код НОМЕР_1
про відшкодування шкоди та зобов’язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки
Суддя Любченко М.О.
Представники:
від позивача 1: не з’явився
від позивача 2: не з’явився
від відповідача: ОСОБА_2 – по дов.
В засіданні суду брали участь:
від прокурора: Смагіна Г.В. – посв.
СУТЬ СПРАВИ:
Донецький міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі 1.Управління Держкомзему у Донецькій області, м.Донецьк, 2.Донецької міської ради, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк про зобов’язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки загальною площею 0,0145 га та 0,0758 га, які розташовані на території Донецької міської ради по вул.Кедріна у Будьонівському районі, привести вказані земельні ділянки у стан, в якому вони перебували до самовільного зайняття та відшкодувати заподіяну шкоду у розмірі 4575 грн. 30 коп., 9567 грн. 10 коп. відповідно.
В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на матеріали перевірки дотримання вимог земельного законодавства, внаслідок чого було встановлено факт самовільного використання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м.Донецьк спірних земельних ділянок без відповідних правоустановчих документів, та чим заподіяно шкоду у розмірі 4575 грн. 30 коп., 9567 грн. 10 коп.
Позивач 1 у судові засідання 19.01.2011р., 02.02.2011р., 16.02.2011р., 02.03.2011р. не з’явився, будь-яких письмових пояснень по суті спору не надав.
У судовому засіданні 02.02.2011р. позивач 2 підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, клопотанням без номеру та дати, яке надійшло на адресу господарського суду Донецької області 16.02.2011р., розгляд справи просив здійснити без участі представника Донецької міської ради.
Відповідач у судовому засіданні 02.02.2011р. заперечив проти позову та супровідним листом б/н від 16.02.2011р. долучив до матеріалів справи документи на підтвердження права користування земельною ділянкою загальною площею 711 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, позивача 2 та відповідача, господарський суд встановив:
Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.
Згідно із ч.1 ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Частиною 1 ст.3 вказаного Кодексу встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування з земель комунальної власності, а також передача земельних ділянок у власність громадянам та юридичним особам.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Тобто, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Як встановлено судом, на підставі рішення №221 від 21.04.2004р. виконавчого комітету Донецької міської ради, 25.05.2004р. між виконавчим комітетом Донецької міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3
За змістом п.п.1.1, 4.1 вказаного договору орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий №1410136200:00:002:0082) загальною площею 711 кв.м із земель житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул.Кедріна, з метою використання її для розміщення будівлі станції технічного обслуговування, мийки автомобілів та кафе.
Відповідно до акту приймання-передачі від 25.05.2004р. орендодавець передав, а орендар прийняв у користування вказану вище земельну ділянку.
Як свідчать матеріали справи, земельна ділянка площею 711 кв.м використовується відповідачем згідно з умовами договору оренди земельної ділянки від 25.05.2004р., зокрема, виходячи зі змісту технічного паспорту, складеного Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, на земельній ділянці за адресою: м.Донецьк, вул.Кедріна, 6а розташовано будівлю станції технічного обслуговування, мийки автомобілів, та кафе (літера А-1).
Право власності на вказані об’єкти зареєстровано за відповідачем, що підтверджується витягом №28821479 про реєстрацію права власності, який 28.01.2011р. було видано Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що внаслідок укладання зазначеного договору оренди позивач став законним користувачем у розумінні норм ст.ст.116, 124, 126 Земельного кодексу України земельної ділянки по вул.Кедріна у місті Донецьку загальною площею 711 кв.м.
Статтею 96 Земельного кодексу України встановлено, що власники земельних ділянок і землекористувачі зобов'язані, в тому числі, забезпечувати використання землі відповідно до цільового призначення та умов її надання.
Відповідно до ст.15 Земельного кодексу України, ч.1 ст.5 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Згідно із ч.1, ч.4 ст.9 вказаного Закону України державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи, зокрема, шляхом проведення перевірок.
За змістом ст.10 зазначеного нормативно-правового акту державні інспектори у сфері державного контролю за використанням і охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель наділені правом, в тому числі, безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель, складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель.
Як встановлено судом, 13.09.2010р. державним інспектором відділу Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель управління Держкомзему у м.Донецьку було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, за змістом якого відповідач використовує земельну ділянку загальною площею 0,1614 га із земель житлової та громадської забудови по вул.Кедріна у Будьонівському районі, у тому числі: 0,0711 га зайнято під станцію технічного обслуговування та мийки автомобілів на підставі договору оренди земельної ділянки №1087 від 25.05.2004р., 0,0145 га зайнято самовільно під розміщення літнього кафе, 0,0758 га зайнято самовільно під благоустрій прилеглої території (асфальтове покриття, озеленення).
Статтею 10 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” встановлено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, у тому числі, давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання привести земельну ділянку у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків.
13.09.2010р. державним інспектором відділу Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель управління Держкомзему у м.Донецьку було видано припис №000252 від 13.09.2010р. на усунення порушень вимог земельного законодавства, про виконання якого порушника зобов’язано повідомити до 13.10.2010р.
Одночасно, вказаною уповноваженою особою контролюючого органу було здійснено розрахунки розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття ОСОБА_1 земельних ділянок площами 0,0758 га, 0,0145 га під благоустрій прилеглої території та розміщення літного кафе, якими пред’явлено до сплати 9657 грн. 10 коп., 4575 грн. 30 коп. відповідно.
Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено імперативне правило, відповідно до якого самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Підприємства, установи, організації та громадяни, винні у самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання, відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі.
Згідно із ч.3 ст.212 вказаного Кодексу повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Відповідно до приписів ст.1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” самовільне зайняття земельних ділянок – це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.33 вказаного Кодексукожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
За змістом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Тобто, враховуючи зміст вказаних статей, при зверненні до суду з вимогами про зобов’язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки, приведення земельних ділянок у стан, в якому вони перебували до самовільного зайняття, та відшкодування заподіяної шкоди повинно бути доведено, що саме відповідачем проводились дії, які свідчать про фактичне самовільне використання спірних земельних ділянок, а також, що саме діями цієї особи заподіяно шкоду.
Виходячи зі змісту акту перевірки та припису, вказані документи підписані тільки державним інспектором відділу Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель управління Держкомзему у м.Донецьку ОСОБА_4. Будь-які підписи осіб, присутніх при проведенні перевірки, підписи відповідача, взагалі відомості про присутність Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 при проведенні перевірки дотримання вимог земельного законодавства, його відмову від підписання акту перевірки, отримання або відмову в отриманні примірника акту перевірк, ні акт від 13.09.2010р., ні припис №000252 від 13.09.2010р. не містять.
При цьому, у акті від 13.09.2010р. відсутні посилання на документи, пояснення, інші обставини, на підставі яких державний інспектор відділу Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель управління Держкомзему дійшов висновку, що спірні земельні ділянки самовільно зайняті та використовуються саме відповідачем.
Враховуючи, що, за висновками суду, перевірку здійснено одноособово представником Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель управління Держкомзему у м.Донецьку, будь-які інші особи, зокрема, відповідач або його повноважні представники до участі у перевірці не залучались, акт від 13.09.2010р., припис №000252 від 13.09.2010р. не приймаються судом в якості доказу порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог земельного законодавства. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази направлення засобами поштового зв’язку на адресу відповідача документів прийнятих за результатами перевірки.
Ухвалами господарського суду від 02.02.2011р., 16.02.2011р. позивача 1 було зобов’язано надати докази того, що право власності на літнє кафе, зазначене в приписі №000252 від 13.09.2010р., належить відповідачу та, що саме відповідачем вчинені дії по благоустрою земельної ділянки площею 0,0758 га; у разі відсутності таких доказів, позивача 1 зобов’язано надати письмові пояснення, у яких вказати: на підставі яких даних та/або документів у акті від 13.09.2010р. встановлені обставини самовільного зайняття саме ОСОБА_1 земельної ділянки; докази вручення відповідачу повідомлень №07-102пов, 7-101пов від 13.09.2010р.
Проте, вимоги вказаних процесуальних документів Управлінням Держкомзему у Донецькій області виконано не було.
Одночасно, у судовому засіданні 02.02.2011р. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 надані пояснення, за змістом яких відповідачем не здійснювались дії по встановленню літнього кафе на земельній ділянці 0,0145 га та благоустрою земельної ділянки площею 0,0758 га.
Таким чином, враховуючи, що акт дотримання вимог земельного законодавства судом не прийнято в якості доказу самовільного зайняття відповідачем спірних земельних ділянок, приймаючи до уваги пояснення відповідача та відсутність у матеріалах справи будь-яких інших доказів порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог земельного законодавства, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджується факт самовільного зайняття та використання відповідачем земельної ділянки площею 0,0145 га під розміщення літнього кафе та здійснення дій по благоустрою земельної ділянки площею 0,0758 га.
Враховуючи вищенаведене, вимоги прокурора про зобов’язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки загальною площею 0,0145 га та 0,0758 га, які розташовані на території Донецької міської ради по вул.Кедріна у Будьонівському районі, підлягають залишенню без задоволення.
Відсутність факту самовільного зайняття відповідачем спірних земельних ділянок має наслідком безпідставність заявлених прокурором вимог щодо приведення вказаних земельних ділянок у стан, в якому вони перебували до самовільного зайняття, та відшкодування заподіяної шкоди у розмірі 4575 грн. 30 коп., 9567 грн. 10 коп. відповідно.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Відмовити повністю у задоволенні вимог Донецького міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі 1.Управління Держкомзему у Донецькій області, м.Донецьк, 2.Донецької міської ради, м.Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк про зобов’язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки загальною площею 0,0145 га та 0,0758 га, які розташовані на території Донецької міської ради по вул.Кедріна у Будьонівському районі, привести вказані земельні ділянки у стан, в якому вони перебували до самовільного зайняття та відшкодувати заподіяну шкоду у розмірі 4575 грн. 30 коп., 9567 грн. 10 коп. відповідно.
У судовому засіданні 02.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суддя Любченко М.О.
Повне рішення складено 09.03.2011р.