ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

10.03.11 р.                                                                                    Справа № 25/15пд                               

Суддя господарського суду Донецької області                  І.А.Бойко          

при секретарі судового засідання                                       О.М. Якименко          

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю „Макстройінвест” м. Макіївка Донецької області

до відповідача   товариства  з обмеженою відповідальністю „Карронада” м. Донецьк

про визнання  недійсним договору купівлі-продажу  № 14/04-2010/1 від 14.04.2010, укладеного між ТОВ „Макстройінвест” та ТОВ „Карронада”

За участю представників  сторін:

від позивача: Гольцова Г.В. – представник (довіреність № б/н від 05.01.2011);

від відповідача: Коваль М.М. – представник (довіреність № б/н від 22.11.2010)

                Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю „Макстройінвест” м. Макіївка Донецької області звернувся до господарського суду з позовом до товариства  з обмеженою відповідальністю „Карронада” м. Донецьк про визнання  недійсним договору купівлі-продажу  № 14/04-2010/1 від 14.04.2010, укладеного між ТОВ „Макстройінвест” та ТОВ „Карронада”.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на Статут ТОВ „Макстройінвест”, договір купівлі-продажу № 14/04-2010/1 від 14.04.2010, специфікацію № 1 від 14.04.2010 до договору купівлі-продажу № 14/04-2010/1 від 14.04.2010, специфікацію № 2 від 30.04.2010 до договору купівлі-продажу № 14/04-2010/1 від 14.04.2010,  висновок перевірки господарської діяльності ТОВ „Макстройінвест” щодо укладення договору № 14/04-2010/1 від 10.12.2010, протокол № 08/10 Загальних зборів учасників ТОВ „Макстройінвест” від 02.08.2010.

         У відзиві на позовну заяву (вх. № 02-41/3705 від 31.01.2011р.) відповідач  проти позовних вимог заперечує у повному обсязі та просить в позовних вимогах відмовити, посилаючись на наступне. По-перше, в Статуті ТОВ „Макстройінвест” відсутні положення щодо виключної компетенції або компетенції загальних зборів учасників стосовно надання згоди або надання дозволу директору цього підприємства на укладення договорів на суму, яка перевищує певний розмір. Тобто, у директора ТОВ „Макстройінвест” на час підписання  та укладення спірного договору  були відсутні обмеження щодо підписання та укладення договорів. По-друге, сам лише факт незатвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним. По-третє, договір не можна визнати недійним на тій підставі, що він не містить вказівки на правила Інкотермс 2000. Такої ж позиції додержується Вищий господарський суд України у своїх роз’ясненнях.

          В письмових поясненнях (вх. № 02-41/5750 від 14.02.2011) відповідач проти позову заперечив та вказав на те, що якщо директор підприємства позивача  і підписав спірний договір з перевищенням повноважень, то цей договір був в подальшому схвалений юридичною особою.

          В поясненнях до позовної заяви (вх. № 02-41/9038 від 09.03.2011)  позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та зазначив про те, що  приймаючи до уваги  положення Статуту ТОВ „Макстройінвест” (підп. 14 п. 8.2.2., п.п.  8.3.2, 8.3.3) та практику, яка склалася на підприємстві з приводу затвердження Загальними зборами договорів на суму, що перевищує 1000000,00грн., перед їх укладенням, можна зробити висновок про те, що дії директора підприємства щодо укладення спірного договору купівлі-продажу без попереднього узгодження з вищим органом суперечили вимогам Статуту Товариства. Також, позивач наголосив на тому, що виконання договору слід відрізняти  від наступного його схвалення  юридичною особою. А відтак,  директор ТОВ „Макстройінвест”, уклавши самовільно договір, сам, в подальшому, і відповідав за його виконання – прийняття товару, підписання актів, часткова оплата та т.д.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом  ВСТАНОВЛЕНО.

14.04.2010 між  товариством з обмеженою відповідальністю  „Карронада”  (Продавець)  та  товариством з обмеженою відповідальністю „Макстройінвест” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №14/04-2010/1, відповідно до якого Продавець зобов’язався поставити в оговорені строки, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити нафтопродукти, кількість яких узгоджується Сторонами в Специфікаціях до цього договору.

14.04.2010 та 30.04.2010 Сторони підписали Специфікації № 1 та № 2 до договору купівлі-продажу № 14/04-2010/1 від 14.04.2010, якими  узгодили найменування товару, його кількість та ціну.

На виконання умов зазначеного  договору позивач  поставив відповідачу  бітум на загальну суму 552921,60грн.

Факт поставки бітуму та, відповідно, факт його прийняття з боку відповідача підтверджується  видатковими накладними № 0420.1 від 20.04.2010, № 0421.2 від 21.04.2010, №0422.4 від 22.04.2010, № 0423.1 від 23.04.2010, № 0427.1 від 27.04.2010, № 0427.2 від 30.04.2010, підписаними та скріпленими печаткою відповідача без будь-яких зауважень чи заперечень.

Відповідач, зі свого боку,   поставлений товар оплатив частково на суму 303000,00грн., про що свідчать банківські виписки, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Між сторонами був підписаний акт звірки розрахунків по договору купівлі-продажу № 14/04-2010/1 від 14.04.2010 за період з 01.04.2010 по 05.10.2010, відповідно до якого залишок заборгованості ТОВ „Макстройінвест” перед ТОВ „Карронада” за договором купівлі-продажу № 14/04-2010/1 від 14.04.2010 склав 249921,60грн.

Зазначений акт звірки з боку відповідача був підписаний директором ТОВ „Макстройінвест” Торшиним С.І. та скріплений печаткою підприємства, з боку ТОВ „Карронада” акт підписаний директором Товариства Баранік П.П. та скріплений печаткою.

Акт звірки розрахунків є певною формою фіксації юридично-значимих дій сторін за цим актом, і яким, до речі, оформляється інвентаризація дебіторської і кредиторської заборгованості.

Підписання акта звірки посадовими особами підприємства по суті є визнанням у письмовій формі взаємної заборгованості. В цьому випадку такий акт звірки  розцінюється як документ цивільно-правового значення.

Таким чином, акт звірки взаєморозрахунків підписаний особами, уповноваженими на вчинення правочинів від імені підприємства, та завірений печатками підприємств, є доказовим документом, зокрема,  при стягненні заборгованості.

Підставою для визнання договору купівлі-продажу № 14/04-2010/1 від 14.04.2010 недійсним, на думку позивача, являється те, що згідно положень Статуту ТОВ „Макстройінвест” (підп. 14 п. 8.2.2., п.п.  8.3.2, 8.3.3) та, з огляду на практику, яка склалася на підприємстві з приводу затвердження Загальними зборами договорів на суму, що перевищує 1000000,00грн., перед їх укладенням, дії директора підприємства ОСОБА_1 щодо укладення спірного договору купівлі-продажу без попереднього узгодження з вищим органом суперечать вимогам Статуту  ТОВ „Макстройінвест”. При цьому,  директор ТОВ „Макстройінвест”, уклавши самовільно договір, сам, в подальшому, і відповідав за його виконання – прийняття товару, підписання актів, часткова оплата та т.д. Тобто, наступного схвалення договору юридичною особою не відбулося. Крім того, в укладеному договорі відсутні конкретні умови поставки.

Наведені обставини, як стверджує позивач, є підставою для визнання такого договору недійсним у відповідності з положеннями ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Частина 1 ст. 638 Цивільного кодексу України передбачає, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами  договору  є  умови  про  предмет договору, умови,  що визначені законом як  істотні  або  є  необхідними  для договорів даного виду,  а також усі ті умови,  щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічне положення міститься в ст. 180  Господарського кодексу України.  Так, господарський договір вважається укладеним,  якщо між сторонами  у  передбачених законом  порядку  та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.  Істотними є умови,  визнані такими за законом чи  необхідні для  договорів  даного  виду,  а також умови,  щодо яких на вимогу однієї із сторін  повинна  бути  досягнута  згода.  При  укладенні господарського  договору  сторони  зобов'язані  у  будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

          Відповідно до   частини   четвертої  статті  265  Господарського кодексу  України умови договорів поставки повинні викладатися  сторонами відповідно  до  вимог  Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

В п. 2.1. спірного договору Сторонни домовились про те, що поставка товару здійснюється у відповідності до вимог Інкотермс 2000, за винятками, передбаченими в Специфікаціях.

Пункт 1  "Інкотермс"  в редакції  2000  року визначає   метою  Інкотермс  є  забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.  Інкотермс від початку завжди  призначалися  для  застосування  при  продажі товарів,  що поставляються   через   національні   кордони,   тобто,   вони   є міжнародними торговельними термінами.  Однак на практиці Інкотермс також включаються у договори купівлі-продажу  товарів  виключно  в межах внутрішніх ринків.

Таким чином, застосування Інкотермс 2000 має велике  практичне  значення  саме  при зовнішній    торгівлі,   з   метою   уніфікувати   торгові   норми законодавства  різних  країн.  В  той  же  час   допускається   їх застосування у внутрішніх поставках.

Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає, зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадамсуспільства.

Особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним   і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх,  неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.

    Отже, ст. ст. 203, 215  Цивільного кодексу України визначають, що однією із умов для визнання правочину недійсним є невідповідність  закону саме змісту правочину,  а не його форми.

Відтак, з огляду на приписи зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України, відсутність в договорі конкретних умов поставки згідно Інкотермс 2000, не є підставою для визнання такого договору   недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Стосовно такої підстави для визнання спірного договору недійсним, як перевищення директором ТОВ „Макстройінвест” ОСОБА_1 повноважень, наданих Статутом, при укладенні договору, судом встановлено.

          Стаття 241 Цивільного кодексу України передбачає, правочин, вчинений    представником    з    перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи,  яку він представляє,  лише  у  разі  наступного  схвалення правочину  цією  особою.  Правочин  вважається схваленим зокрема у разі,  якщо особа,  яку він представляє,  вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину  особою,  яку  представляють, створює,  змінює  і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Перевищення повноваження - це довільне збільшення представником обсягу права на здійснення правочинів, який встановлено вказівками того, кого представляють, або нормами права.

При перевищенні повноважень представник зі своєї ініціативи розширює межі наданого йому повноваження, не погодивши такий відступ з довірителем. При визначенні обсягу повноважень слід враховувати вказівки закону, зміст довіреності та інструкцій особи, яку представляють.

Перевищення повноважень можливе у кількісному та якісному відношенні.

Під кількісним перевищенням мається на увазі, наприклад, перевищення: 1) числа, ваги, міри речей; 2) терміну договору, який потрібно укласти; 3) розміру плати або покупної ціни.

Якісне перевищення може стосуватися  властивостей і специфіки предмета правочину; вибору контрагента, з яким має бути укладений правочин; характеру самого правочину, вчинення дій, не передбачених довіреністю.

                    Правочин, вчинений з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні
права і обов'язки для особи, яку представляють, лише у разі подальшого схвалення цієї
угоди. Якщо ж схвалення не відбудеться, то такий правочин правових наслідків для того,
кого представляють, не спричиняє і має бути визнаний недійсним відповідно до ч. 1 ст. 241,
ст. 239, ст. 215 Цивільного кодексу України.

Стаття 241 Цивільного кодексу України передбачає два варіанти поведінки особи, яку представляють, при представництві з перевищенням повноважень:

1) вона схвалює дії, вчинені від її імені;

2) вона відмовляється від схвалення дій, вчинених від її імені без повноважень або з перевищенням повноважень.

Схвалення дій представника можливе в різних формах:

1) схвалення шляхом заяви про це;

2) схвалення мовчазною згодою;

3) схвалення шляхом здійснення так званих конклюдентних дій, що свідчать про прийняття правочину.

За своєю юридичною природою схвалення є одностороннім правочином, що вимагає сприйняття його третьою особою і представником. У схваленні виражається воля особи, яку представляють, наділити юридичною силою конкретну угоду, укладену для неї з перевищенням повноважень.

          Підпункт 14 п. 8.2.2. Статуту ТОВ „Макстройінвест” визначає, до компетенції загальних зборів відноситься затвердження договорів (угод) на суму більш ніж 1000000,00грн. Зокрема, це повноваження належить до виключної компетенції загальних зборів учасників і не може бути передано іншим органам товариства.

          Згідно п. п. 8.3.2., 8.3.3. Статуту ТОВ „Макстройінвест” до компетенції Директора відносяться всі питання діяльності  Товариства, крім тих, котрі чинним законодавством, Статутом чи рішенням загальних зборів учасників віднесені до виняткової  компетенції загальних зборів учасників.

          Директор Товариства підзвітний зборам учасників і організовує виконання їх рішень.

          Директор діє від імені Товариства в межах, установлених ЗУ „Про господарські товариства” і установчими документами.

Директор Товариства має право без доручення виконувати дії від імені Товариства.

Відповідно до п. 3.2. договору купівлі-продажу № 14/04-2010/1 від 14.04.2010 загальна сума цього договору  складає 10000000,00грн.

З боку ТОВ „Макстройінвест” – Покупець договір був підписаний директором товариства ОСОБА_1

          Як стверджує позивач, директор ТОВ „Макстройінвест” уклав спільний договір з перевищенням повноважень, тому як договір не був затверджений загальними зборами учасників.

          Як вбачається із Статуту ТОВ „Макстройінвест”, порядок погодження загальними зборами учасників договорів (угод) не конкретизований. Тобто, не зрозуміло, яким чином загальні збори учасників повинні затвердити ці угоди: відміткою про затвердження на самому договорі, протоколом загальних зборів з питання затвердження такого договору чи т.і.

          Спірний договір купівлі-продажу був прийнятий Сторонами до виконання, а саме: товар був поставлений відповідачем та частково оплачений позивачем, що свідчить про схвалення договору ТОВ „Макстройінвест” шляхом здійснення конклюдентних дій.

          Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки розрахунків по договору купівлі-продажу № 14/04-2010/1 від 14.04.2010 за період з 01.04.2010 по 05.10.2010, відповідно до якого залишок заборгованості ТОВ „Макстройінвест” перед ТОВ „Карронада” за договором купівлі-продажу № 14/04-2010/1 від 14.04.2010 склав 249921,60грн.

Зазначений акт звірки з боку відповідача був підписаний вже новообраним директором ТОВ „Макстройінвест” Торшиним С.І. та скріплений печаткою підприємства.

Як зазначалося вище, підписаний між сторонами акт є певною формою фіксації юридично-значимих дій сторін за цим актом та розцінюється як документ цивільно-правового значення.

          Отже, підписання акту звірки новообраним директором ТОВ „Макстройінвест” також свідчить про схвалення саме Товариством (позивачем)  укладеного договору купівлі-продажу.

          Таким чином, спірний договір був цілком схвалений ТОВ „Макстройінвест”.

          Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивачем з допомогою належних та допустимих доказів не доведено суду наявності підстав, передбачених ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу  України, що тягнуть за собою правові наслідки у вигляді недійсності укладеного між сторонами правочину.

За наведених обставин суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.          

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

          На підставі  вищенаведеного, згідно ст. ст. 203, 215, 239, 241, 265, 638 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України,   керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського  процесуального  кодексу  України, суд

В  И  Р  І  Ш  И  В :

            В позовних  вимогах  товариства з обмеженою відповідальністю „Макстройінвест” м. Макіївка Донецької області до товариства  з обмеженою відповідальністю „Карронада” м. Донецьк про визнання  недійсним договору купівлі-продажу  № 14/04-2010/1 від 14.04.2010, укладеного між ТОВ „Макстройінвест” та ТОВ „Карронада”, відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення були оголошені в судовому  засіданні 10.03.2011р. та долучені до матеріалів справи.

Повний текст рішення  складено та підписано 14.03.2011р.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, або в касаційному порядку після його перегляду в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Бойко І.А.                               

Вик. Тимошенко О.О.

тел.: 305-68-27