ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
10.03.11Справа №2а-3561/10/2770
о 11 год. 50 хв.
каб.№ 3
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
судді Єфременко О.О.,
при секретарі Авчиян К.Е.
за участю представників:
позивача –не з’явився;
відповідача – Посметного Віктора Олександровича, довіреність б/н від 17.01.2011;
третя особа –не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Севастополі
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - заступник начальника відділу-начальник штабу Гагарінського РВ УМВС України в м.Севастополі майор міліції ОСОБА_3
про визнання протиправним та недійсним висновку службового розслідування та зобов’язання вчинити певні дії,-
встановив:
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Севастополі про визнання протиправним та недійсним висновку службового розслідування, зобов’язання відповідача провести повне, об’єктивне та усестороннє службове розслідування та публічно звинитися за порушення прав та законних інтересів позивача.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог діючого законодавства.
Ухвалою від 25.11.2010 відкрито провадження у адміністративній справі.
Цією же ухвалою в порядку статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучений заступник начальника відділу-начальник штабу Гагарінського РВ УМВС України в м.Севастополі майор міліції ОСОБА_3, оскільки рішення у справі може вплинути на його права, свободи, інтереси або обов’язки.
Ухвалою від 25.11.2010 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Позивач в судове засідання на з'явився, проте до початку судового розгляду надав клопотання (вх. № 8817 від 07.12.2010) провести розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Оскільки частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, суд визнав за можливим заявлене клопотання задовольнити, розглянути справу за відсутністю позивача за наявними в ній матеріалами.
Третя особа в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, письмові заперечення проти позову з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються не надав, про час та місце судового розгляду повідомлений у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини другої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представників сторін, або неповідомлення ними про причини неприбуття, не є перешкодою для розгляду справи.
За таких обставин, враховуючи те, що третя особа викликався в судове засідання, але в судове засідання не з’явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність третьої особи за наявними в ній матеріалами.
Відповідач позовні вимоги не визнав, вважає вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України представнику відповідача роз’яснені процесуальні права і обов’язки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд
встановив
17.09.2010 в Гагарінському РВ УМВС України в м.Севастополі зареєстрований рапорт начальника штабу майора міліції ОСОБА_3 про те, що приблизно о 14:30 в приміщення кабінету № 28 Гагарінського РВ УМВС України в м.Севастополі увірвався громадянин ОСОБА_2, якій у грубої формі вимагав відомості щодо заяві, наданої їм раніше, на пропозицію вийти з кабінету, відштовхнув майора міліції ОСОБА_3, ударив його і спіткнувшись об поріг кабінету, впав на підлогу, при цьому порвав його формену сорочку.
За фактом спричинення тілесних ушкоджень заступнику начальника відділу-начальнику штабу Гагарінського РВ УМВС України в м.Севастополі майору міліції ОСОБА_3 було проведено службове розслідування, висновок якого від 23.09.2010 затверджений начальником УМВС України в м.Севастоплі 23.09.2010.
З висновку службового розслідування слідує, що в діях працівників Гагарінського РВ УМВС України в м.Севастополі порушень службової дисципліни та законності не вбачається. Факт отримання тілесних ушкоджень заступником начальника відділу-начальником штабу Гагарінського РВ УМВС України в м.Севастополі майором міліції ОСОБА_3 вважати таким, що трапився в період проходження служби при виконанні службових обов’язків, пов’язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі з злочинністю.
Матеріали службового розслідування направити до прокуратури Гагарінського району м.Севастополя для прийняття рішення у порядку статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України (а.с. 64-66).
Порядок проведення службових розслідувань, що проводяться інспекцією по особовому складу, іншими підрозділами і посадовими особами органів внутрішніх справ по випадкам надзвичайних подій, правопорушень та інших неправильних дій, скоєних особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ встановлений Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України № 552 від 06.12.1991 (далі - Інструкція).
Пунктом 7 Інструкції передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є, зокрема, повідомлення органів дізнання, попереднього слідства, працівників органів внутрішніх справ про допущені або виявлені порушення.
Зазначене службове розслідування проведено у строк, встановлений пунктом 9 Інструкції, а саме, у місячний термін з дня надходження в орган внутрішніх справ повідомлення про порушення.
Відповідно до підпункту 14.6 пункту 14 Інструкції посадова особа при проведенні службового розслідування зобов'язана про наслідки розслідування та вжиті заходи за дорученням керівника, що призначив службове розслідування, інформувати керівників, особовий склад органу внутрішніх справ, заявника та інших зацікавлених осіб, дотримуючись при цьому вимог державної та службової таємниці.
Посадова особа при проведенні службового розслідування зобов'язана ознайомити з затвердженим висновком службового розслідування особу, у відношенні якої воно проводилося, якщо це не суперечить вимогам дотримання державної або службової таємниці, що встановлено підпунктом 14.8 пункту 14 Інструкції.
Оскільки службове розслідування було проведено УМВС України в м.Севастополі за фактом спричинення тілесних ушкоджень заступнику начальника відділу-начальнику штабу Гагарінського РВ УМВС України в м.Севастополі майору міліції ОСОБА_3, обов’язок інформувати про наслідки проведеного розслідування позивача, положеннями Інструкції не передбачено.
Таким чином, вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо його неповідомлення про рішення, прийняте за наслідками службового розслідування потягом розумного строку, задоволенню не підлягають.
Відповідно до пункту 17.4 Інструкції у висновку по результатах службового розслідування має бути вказано, зокрема, пропозиції направлення матеріалів в слідчі органи або про припинення службового розслідування.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про міліцію»нагляд за додержанням законності у діяльності міліції здійснюють Генеральний прокурор України і підлеглі йому прокурори.
Супровідним листом за вих.№ 2/1317 від 27.09.2010 матеріали службового розслідування та копія висновку направлені на адресу прокуратури Гагарінського району м.Севастополя для прийняття рішення в порядку статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України (а.с.39).
Вимоги позивача щодо зобов'язання провести повне, об'єктивне та всебічне службове розслідування дій ОСОБА_3, що спричинили тілесні пошкодження ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, оскільки позивач не звертався до відповідача із відповідною заявою, що є підставою для проведення службового розслідування, як це передбачено пунктом 7.1 Інструкції.
Проте, 17.09.2010 ОСОБА_2 звернувся із заявою про злочин, але матеріали справи не містять відомостей про наслідки розгляду цієї заяви (а.с.72).
За відомостями, наданими на запит суду прокуратурою Гагарінського району м.Севастополя, вбачається, що постановою старшого слідчого прокуратури Гагарінського району м.Севастополя від 19.10.2010 відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за скоєння злочинів, передбачених статтями 364, 365 Кримінального кодексу України на підставі пункту 2 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України за відсутністю в його діях складу злочину (а.с.50).
Відповідно до положень пункту 10 Інструкції при проведенні службового розслідування повному, об’єктивному і усесторонньому дослідженню підлягають, зокрема, подія порушення, наявність вини працівника органів внутрішніх справ в скоєнні порушення, обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності порушника як пом’якшуючі, так і обтяжуючі його відповідальність, причини та умови, що сприяли скоєнню порушення.
З матеріалів службового розслідування вбачається, що посадовою особою прийняти усі заходи по встановленню обставин, вказаних у статті 10 Інструкції, що відповідає пункту 14.1 Інструкції.
Таким чином, висновок службового розслідування, проведеного УМВС України в м.Севастополі за фактом спричинення тілесних ушкоджень заступнику начальника відділу-начальнику штабу Гагарінського РВ УМВС України в м.Севастополі майору міліції ОСОБА_3 відповідає положенням діючого законодавства.
Згідно частини другої статті 25 Закону України «Про міліцію»при порушенні працівником міліції прав і законних інтересів громадянина міліція зобов'язана вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування завданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно вибачитися.
Оскільки судом встановлена відсутність протиправних дій з боку УМВС України в м.Севастополі при проведенні зазначеного службового розслідування, вимоги до відповідача публічно вибачитися за порушення прав та законних інтересів позивача, задоволенню також не підлягають.
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а надані відповідачем письмові докази є належними та допустимими в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги та викладені в позовній заяві доводи є необґрунтованими, тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 15 березня 2011 року о 17-00.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя О.О. Єфременко