ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09:52 15 березня 2011 року м.Чернівці Cправа 2а-1380/10/2470
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Ковалюка Я.Ю.,
при секретарі –Василику Г.В.,
за участю: представників позивача – Печерової А.О., відповідача – Писанчин О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хотинському районі про зобов"язання відповідача вчинити певні дії, –
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України у Хотинському районі (позивач) звернулося з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хотинському районі (відповідача) про зобов’язання вчинити дію по включенню в акти помісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01 лютого 2009 року по 28 лютого 2010 року в сумі 234352,12 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що в період з 01 лютого 2009 року по 28 лютого 2010 року ним підготовлювалися та направлялися відповідачу списки осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з жовтня 01 лютого 2009 року по 28 лютого 2010 року, які включали в себе державну адресну допомогу, витрати на доставку державної адресної допомоги, доплату відповідно до постанови КМУ №198 (починаючи з квітня 2009 року) та витрати на доставку доплати відповідно до постанови КМУ №198 на загальну суму 234352,12 грн. Однак, відповідач зазначені списки до заліку не брав та в акти звірки за відповідні місяці не включав.
Позивач, з даною позицією відповідача не погоджується посилаючись на п.п. 5 та 6 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі –Порядок), який затверджено сумісною постановою Правління Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.03р. № 5-4/4, яким встановлено механізм погодження та відшкодування зазначених відповідачем витрат.
В ході судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх повному задоволені.
Відповідач проти позову заперечував та в обґрунтування надав письмові заперечення на позов, в яких зазначив наступне.
Механізм відшкодування відповідачем пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання визначений Порядком. В основу цього механізму покладено щомісячне проведення органами позивача та відділеннями відповідача звірок витрат на відповідні виплати до 10 числа місяця наступного за звітним.
Всі подані позивачем акти помісячних звірок відповідачем були підписані, відшкодування виплачених пенсій на централізованому рівні проведене, тобто виконані вимоги п. 7 Порядку.
Однак, Порядок не регулює спірні правовідносини, що розглядаються. При цьому позивач посилається на судову практику з аналогічного питання, а саме на постанову Верховного суду України від 20.03.07р., в мотивувальній частині якої зазначено, що в разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України вимоги про стягнення мають вирішуватися у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом підписання актів звірки.
Крім того, відповідач не погоджується з вимогою позивача про включення до актів помісячних звірок виплаченої щомісячної державної адресної допомоги, сум підвищення до пенсії згідно Постанови Кабінету Міністрів від 11.03.09р. №198 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” (далі –Постанова №198), оскільки п. 4 Порядку чітко визначені суми які підлягають відшкодуванню. Крім того, сама Постанова №198 не передбачає обов’язку відповідача проводити включення, а надалі і відшкодування щомісячної державної адресної допомоги та сум підвищення до пенсії.
Виходячи з вище викладеного, відповідач наполягає на відмові у задоволені позову в повному обсязі.
В ході судового розгляду представник відповідача свої заперечення підтримав в повному обсязі та наполягав на відмові у задоволені позову.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволені адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачем в період з 01 лютого 2009 року по 28 лютого 2010 року щомісяця направлялися списки осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та акти щомісячних звірок витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які відповідачем підписувалися, а також списки та акти з лютого 2009 року по лютий 2010 року, акти звірок за цей період також підписані відповідачем.
До спірних правовідносин слід застосувати наступні положення законів.
Статтею 21 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійне захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999р. №1105 передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків (далі фонд) зобов’язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд вважає, що обраний у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права є таким, що не відповідає змісту прав Управління ПФУ щодо відшкодування понесених ним витрат.
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 р. № 5-4/4, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.
Згаданий Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення витрат мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.
Згідно п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідачем доведено безпідставність вимог позивача, щодо зобов’язання включення в акти помісячної звірки витрат позивача.
Враховуючи вищезазначене, повно, всебічно дослідивши докази по справі, об’єктивно оцінивши їх, суд приходить до висновку –у задоволені позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат у відповідності до вимог п.2 ст.94 КАС України суд не проводить, оскільки залучення свідків та проведення судових експертиз не здійснювалось, а судове рішення ухвалене на користь суб’єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Я.Ю. Ковалюк