ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2011 року Справа № 2а/2370/735/2011
10 год. 15 хв.м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Гаврилюка В. О.,
секретар судового засідання –Хоменко О. О.,
за участю:
представника позивача –Чумак В. В.,
відповідача –не з’явився,
представника прокурора –Зубенка В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора Корсунь-Шевченківського району Черкаської області в інтересах держави в особі Корсунь-Шевченківського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю,
встановив:
Прокурор Корсунь-Шевченківського району Черкаської області в інтересах держави в особі Корсунь-Шевченківського районного центру зайнятості подав позов про стягнення з ОСОБА_2 коштів, виплачених як допомога по безробіттю, в розмірі 4 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при поданні заяви про надання статусу безробітного відповідач зазначив, що не зареєстрований суб’єктом підприємницької діяльності, однак, за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на час прийняття рішення про виплату допомоги по безробіттю відповідач був зареєстрований як фізична особа –підприємець, про вказані обставини центр зайнятості не повідомив, що стало підставою для прийняття рішення про повернення сплачених як допомога по безробіттю коштів в сумі 4 208 грн. 72 коп., станом на 14.02.2011р. відповідачем відшкодовано 208 грн. 72 коп., проте залишок суми 4 000 грн. не погашено.
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, заперечення на позов не надав, а тому суд вирішив розглянути справу без його участі на підставі наданих документів.
Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.
Відповідно до пункту 3 статті 1 Закону України “Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 року № 803-XII в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб; громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України “Про особисте селянське господарство”; обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об’єднаннях; які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу; які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах; працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов’язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.
Частиною 1 статті 2 Закону № 803-XII передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Отже, не можуть бути безробітними особи, що мають статус суб’єкта підприємницької діяльності, незалежно від того, чи отримують вони дохід, адже підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
При цьому статусу підприємця фізична особа позбавляється з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи –підприємця (частина 3 статті 46 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” № 755-IV від 15.05.2003р.).
Частиною 2 статті 36 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг, а відповідно до пункту 3 цієї статті сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Крім того, в силу пункту 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000р. № 307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.
Судом встановлено, що 28.11.2008р. відповідач подав до Корсунь-Шевченківського районного центру зайнятості заяву про надання статусу безробітного та зазначив, що в даний час не зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності. Згідно наказу позивача від 28.11.2008р. № НТ 081128 відповідачу надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю як застрахованій особі.
В ході перевірки достовірності даних безробітних встановлено, що відповідач з 01.11.1995р. був зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців. Про даний факт відповідач центр зайнятості не повідомив.
Згідно вказаної довідки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців 14.09.2010р. проведено запис про внесення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи –підприємця, що не пов’язане з її банкрутством.
Таким чином, відповідач, як на момент звернення до центру зайнятості, так і в подальшому при отриманні допомоги по безробіттю, був зайнятою особою, а отже не мав права на реєстрацію в якості безробітного та на отримання відповідної матеріальної допомоги.
21 січня 2011 року за № 2358/92 Корсунь-Шевченківський районний центр зайнятості прийняв наказ про повернення відповідачем виплачених йому коштів в сумі 4 208 грн. 72 коп., який був вручений відповідачу 21 січня 2011 року. Станом на 14 лютого 2011 року відповідачем відшкодовано 208 грн. 72 коп., проте залишок суми 4 000 грн. не погашено.
Згідно статті 39 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
За вказаних обставин, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (19400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Корсунь-Шевченківського районного центру зайнятості (19400, Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Ювілейна, 17-а, ідентифікаційний код 21368425) кошти, виплачені як допомога по безробіттю, в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн.
Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.
Суддя В.О. Гаврилюк