Справа № 2-422/11

       Р І Ш Е Н Н Я

        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 24 лютого 2011 року                                                                м. Овруч

  Овруцький районний суд Житомирської області   в складі:

головуючого  судді Гришковець А.  Л.

з секретарем   Каленська Н. В.,

з участю позивача              ОСОБА_1,

представника

відповідача                         Недашківського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі справу за заявою  ОСОБА_1 до ТОВ «Невгодівске» про стягнення моральної шкоди, - , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заподіяну йому моральну шкоду в сумі 30000 грн., а також судові витрати, мотивуючи тим, що він працював у відповідача конюхом. 21.01.2008 року він отримав травму під час виконання трудових обов’язків, в зв’язку з чим перебував на стаціонарному лікуванні в Овруцькій ЦРЛ. Відповідач не надав йому ніякої допомоги. Причому, йому відмовляли навіть в оплаті лікарняних листів, які передавала його дружина, що призвело до нервувань, болю в серці, стресу. Їх оплатили лише після звернення до прокуратури.

Крім того, відповідачем було складено акт розслідування нещасного випадку  (форма Н-5) та акт №1 про нещасний випадок на підприємстві, не пов’язаний з виробництвом, які були затверджені 13.03.2008 року головою господарства. В акті було зазначено, що причиною нещасного випадку є невиконання ним своїх посадових обов’язків, порушення трудової та виробничої дисципліни, не виконання вимог п.п. 1.3, 1.8 Інструкції з охорони праці №2 та перебування в стані алкогольного сп’яніння, що призвело його до повторного стресу, в зв’язку з чим він втратив свідомість. За захистом своїх прав він звернувся до суду.

 Судами справа розглядалася неодноразово, що спричиняло знову йому нервові стреси.

 Рішенням Овруцького суду від 16.12.2009 року його позов було задоволено в повному обсязі та акт розслідування нещасного випадку  (форма Н-5), затверджений відповідачем 13.03.2008 року в частині висновку комісії  про причини нещасного випадку (розділи 4.6), який стався з ним, визнано таким, що не відповідає дійсності та скасовано. Було зобов’язано відповідача скласти акт форми Н-1 про нещасний випадок, що стався з ним 21.01.2008 року, як такий, що пов’язаний з виробництвом.

  Зазначений акт він отримав через відділ ДВС Овруцького РУЮ лише 10.08.2010 року, хоча строк для добровільного виконання рішення суду було надано до 07.04.2010 року, що знову спричинило йому нервовий стрес.

       Внаслідок   такої   поведінки   відповідача   по   складанню   актів   про   нещасний   випадок на підприємстві, пов'язаний з виробництвом, несвоєчасної виплати грошей по лікарняному листу за період з 21.01.2008 року по 21.05.2008 року він відчув страждання, переживання, змінилися погляди на життя. Неправомірними   діями   відповідача йому   було   заподіяно   моральні   страждання, так як він  відчув приниження, почала часто боліти голова. Внаслідок такого переживання вживає медичні препарати. З боку відповідача відчув нетактовність, некоректне ставлення до нього та інших працівників господарства, неправдивість по складанню вказаних актів, це все вплинуло на стан його здоров'я. Він і його сім'я перебували в стресовому стані, засобів до існування, йому було дуже боляче не тільки фізично, а і морально. Моральну шкоду він оцінює на вищевказану суму.

В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги та пояснив, що має право на відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України. Оскільки, ЦК України передбачено 3-х річний строк позовної давності, то строк звернення до суду він не пропустив.  

Представник відповідача вимоги не визнав та пояснив, що оскільки, обґрунтування позову позивач пов’язує з порушенням його особистих немайнових прав, на які поширюється трудове законодавство, то відповідно до ст. 233 КЗпП України він мав право звернутися до суду в трьохмісячний строк, з дня коли дізнався, або повинен був дізнатися про порушення свого права. Так як, він пропустив зазначений строк, то він не мав права звертатися з позовом до суду.   

Суд, вислухавши пояснення сторін та перевіривши в судовому засіданні докази, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

З копії листа Овруцької міжрайонної прокуратури від 20.06.2008 року №142-4/08 вбачається, що позивача було поставлено до відома, що за участю держінспектора праці в Овруцькому районі, при проведенні перевірки було встановлено,  що посадовими особами СГ «Невгодівське» безпідставно не було виплачено йому кошти в сумі 1563 грн. 70 коп. за час перебування на лікарняному з 21.01.2008 року по 21.05.2008 року, які він може отримати в бухгалтерії СГ «Невгодівське». За наслідками перевірки було вжито заходів прокурорського реагування.

 Рішенням Овруцького суду від 16.12.2009 року по справі №2-143/09, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 15.03.2010 року, позов позивача було задоволено в повному обсязі та акт розслідування нещасного випадку  (форма Н-5), затверджений головою відповідача 13.03.2008 року в частині висновку комісії  про причини нещасного випадку (розділи 4,6), який стався з позивачем, визнано таким, що не відповідає дійсності та акт №1 про нещасний випадок, що стався з позивачем на підприємстві, не пов’язаний з виробництвом, затверджений головою господарства 13.03.2008 року, також було визнано таким, що не відповідає дійсності та скасовано його. Зобов’язано було відповідача скласти акт форми Н-1 про нещасний випадок, що стався 21.01.2008 року з позивачем, як такий, що пов’язаний з виробництвом (а.с. 10-14).

Згідно з ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, що встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у  яких беруть участь ті самі особи або особа , щодо якої встановлені  ці обставини.

 Копія акта №1 форми Н-1 про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом свідчить, що його було складено 10.08.2010 року.

 Позивач пов’язує заподіяння йому моральної шкоди відповідачем внаслідок несвоєчасної виплати коштів по лікарняних листах, не складанню акту про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом.

 Вказані відносини між позивачем та відповідачем прямо витікають із трудових правовідносин, які регулюються нормами КЗпП України.

 Наявність у КЗпП України ст. 237-1 виключає застосування до випадків заподіяння моральної шкоди працівникові норм ст. 1167 ЦК України, оскільки названі норми  встановлюють різні підстави для виникнення обов’язку відшкодування шкоди.

      Відповідно до ст.237-1   КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

      Позивач отримав виплати по лікарняному листу після звернення до Овруцької міжрайонної прокуратури, складання акту форми Н-1 про нещасний випадок, що стався 21.01.2008 року з позивачем, як такий, що пов’язаний з виробництвом було здійснено на виконання рішення суду. Тобто, позивач вимушений був вживати додаткових заходів для захисту своїх прав. Все це призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків.

    На підставі  викладеного,  суд вважає доведеним факт заподіяння позивачу моральної шкоди  внаслідок порушення його законних прав.

     Нормами ст.233 КЗпП України закріплено, що працівник має право звернутися до суду для вирішення трудового спору в тримісячний строк з дня, коли він дізнався, або повинен був дізнатися про порушення свого права.

     Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови від 6 листопада 1992 року №9 „Про практику розгляду судами трудових спорів"  встановлені ст.ст. 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

      Позивач звернувся до суду 18.01.2011 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції на позовній заяві.

       Відповідно до ст. 319 ЦПК України ухвала апеляційного суду Житомирської області  за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення Овруцького районного суду від 16.12.2009 року по справі за позовом позивача набрала законної сили з моменту її проголошення – 15.03.2010 року. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2010 року свідчить про відкриття провадження саме по виконанню зазначеного рішення Овруцького районного суду. З вказаного часу позивач дізнався про порушення свого права.   

 Поважність пропуску звернення до суду  позивач пояснив тим, що він чекав, коли буде складено акт ( який було складено 10.08.2010 року та отримано позивачем за його поясненнями того ж дня). З 10.08.2010 року він не міг своєчасно звернутися до суду так, як консультувався як належним чином звернутися до суду. Взагалі, вважає, що має застосовуватися трьохрічний строк позовної давності.  

       Суд, зазначені позивачем причини попуску строку звернення до суду не рахує поважними, та приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за пропуском строку звернення до суду.

  Від сплати судового збору позивача звільнено на підставі п.18 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, а витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи ним сплачено в розмірі 120 грн..   

        Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 196, 209, 212-215, 218  ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Невгодівске» про стягнення моральної шкоди  відмовити за пропуском строку звернення до суду.  

    На рішення суду до апеляційного суду Житомирської області через Овруцький районний суд може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.

    Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів   з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

А. Л. Гришковець