Справа № 2-1556/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2011  року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя - Ореховська К.Е.  

секретар - Ярема Г.В.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про розлучення та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувшись з позовом до Рівненського міського суду, просить стягнути аліменти з ОСОБА_2 на утримання  дитини ОСОБА_3 до досягнення  ни повноліття в розмірі  500  грн. щомісячно., 500 грн.на її утримання до досягнення дитини 3-ох річного віку та розірвання шлюбу.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги  щодо розірвання шлюбу підтримала повністю та вказала,що сім"яч існує формально,віносини фактично припинені з 06.01.2010 року,сенс підтримувати їх не вбачає. Позовні вимоги про стягнення аліментів змінила,зазначивши про небажання відповідача утримувати сім"ю на даний час та вподальшому. Просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина до досягнення  ним повноліття в розмірі  350 гривень щомісячно, починаючи з дня звернення до суду.При задоволені позовних вимог просить змінити їй призвище на дошлюбне -Бать та змінити призвище дитині.

В судове засідання судового розгляду справи, будучи повідомленим про час і місце судового розгляду справи належним чином відповідач  не з’явився, причину неявки суду не повідомив. За згодою  позивача вважається за можливе розглянути справу без участі повідомленого у встановленому прядку відповідача на підставі наявних в справі доказів, з ухваленням заочного рішення в порядку ст.ст. 224-228 ЦПК України.

Відповідно до поданих письмових заперечень, відповідач просить суд в задоволені позову про розірвання шлюбу та стягнення аліментів відмовити ,однак не заперечує щодо залишення малолітнього сина на утримання матері.

        Оцінюючи пояснення сторін, досліджені надані в справі докази в їх сукупності, встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до  часткового задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що сторони перебувають в шлюбі із 22 липня 2009 року, Спільне життя між ним не скалась,шлюбні відносини припинені з 06.01.2010 року та шлюб існує формально.Перебування відповідачки в шлюбі порушує її інтереси.

Від шлюбу мають неповнолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_1, який фактично проживає з матір’ю, в порушення положень ст. 180 СК України, відповідач кошти добровільно не надає.    Визначаючи розмір аліментів, які підлягають до стягнення із відповідача, суд приймає до уваги відсутність регулярного, постійного, фіксованого доходу та відсутність доказів, які дають можливість встановлення  правильності відрахування аліментів в частковому розмірі, з урахування викладеного суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог про стягнення аліментів на утримання дитини  в твердій грошовій сумі відповідно до ст. ст. 180, 181, 184, 191, 75,79 СК України.

       Крім того, враховуючи встановлені судом, відповідно до ст. 182 СК України, обставини, відсутність доказів поважних причин, які перешкоджають відповідачу забезпечити прибуток для сплати аліментів на утримання дитини,  вважає доцільним задоволення позовних вимог про стягнення  аліментів на дитину в розмірі по 350 грн. з подальшою індексацією згідно закону щомісячно, у зв’язку з чим законні права та інтереси дитини будуть враховані, а права та інтереси відповідача і позивача не порушуються.

          Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.   У відповідності до положень ст.367 ЦПК України, стягнення аліментів на дитину у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.   

        Крім того, сукупністю досліджених в справі доказів встановлено, що на грунті непорозумінь і несумісності характерів, із червня 2010 року остаточно припинені сімейні відносини, сторони проживають окремо. За таких обставин, примирення вважається неможливим,а конфліктні відносини суперечать інтересам сторін, інтересам неповнолітньої дитини, що, у відповідності до положень ст. 112 СК України, є підставами до розірвання шлюбу. Вимоги в частині залишення дитини на вихованні матері  підлягають до задоволення. Вимоги щодо зміни прізвища неповнолітній дитині суперечать вимогам ст.148 Сімейного кодексу України ,а тому до задоволення не підлягають.  

          Керуючись ст.ст.ст.ст.104,105,110,112,180,181,182,184,191 СК України, керуючись ст.ст.10,11, 60, 88,208, 209, 212-215, 223, 292,294,367 ЦПК України , суд –

                                                    ВИРІШИВ:

          Позовну заяву  ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про розлучення та стягнення аліментів задовольнити частково.

          Шлюб зареєстрований 22 липня 2009 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, за актовим записом № 891 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвати.

          При розірванні шлюбу прізвище подружжя : чоловік ОСОБА_2 , жінка Бать.

Неповнолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити на вихованні матері.       

          Стягнути  із ОСОБА_2 на користьОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 350 грн з подальшою індексацією згідно закону, щомісячно, починаючи із 07 12.2010 року до досягнення повноліття дитиною.

В решті позовних вимог відмовити.

          Допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.  

          Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою в десятиденний строк з дня отримання його копії.

          Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду:                                            Ореховська К.Е.