Справа № 2-364/11

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2011 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області  у складі

                                                    Головуючої судді Панасенко О.П.

                                                    При секретарі Назаренко А.В.

За участю  позивача ОСОБА_1,  представника відповідача Касьян Л.Л. розглянув у відкритому  судовому засіданні в м.Марганці справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в грудні 2010 року  звернувся до суду з позовом про стягнення коштів посилаючись на те, що з 1983 року він працював у ВАТ «МГЗК», 01 червня 2009 року він звільнився з ВАТ «МГЗК»в зв»язку з виходом на пенсію. При звільненні йому була нарахована, але не виплачена в повному обсязі допомога за багаторічну працю. Просить стягнути з відповідача 3135 грн. Також позивач  просив стягнути в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 2000 гривень.

В судовому засіданні позивач просив задовольнити позов, та пояснив, що внаслідок недоплати він змушений був додавати додаткових зусиль по організації життя, не вистачало коштів на навчання доньки.

Представники відповідача Касьян Л..Л.  позов не визнала повністю та суду пояснила, що з підприємство знаходилося на простої,  до колективного договору було внесено зміни, відповідно до яких виплата заохочення за багаторічну працю проводиться в розмірі 50% від суми, визначеної  договорі.  Завдана моральна шкода повинна бути доведена.

Представник третьої особи Первинної організації профспілки  в судове засідання не з*явився, просив розглядати справу без їх участі.

Судом досліджені докази, надані сторонами.

Суд приходить до наступного:

      Позивач працював у ВАТ “МГЗК” з 1983 року.  01 червня 2009 року позивача було звільнено за власним бажанням в зв*язку з виходом на пенсію. Оскільки  стаж позивача становить понад 30  років, він має право на отримання разового заохочення у розмірі трьох з половиною середньомісячних зарплат, що становить 6270 грн.

      Право на заохочення та розмір нарахувань в суді не оспорювалися. 

      При отриманні розрахунку позивачу було нараховано та сплачено лише 50 %  від необхідної суми, а саме 3135 грн. Відповідач посилаювся на те, що згідно постано, прийнятих адміністрацією та профспілковим комітетом, були внесені зміни в п.2.21 Колективного договору, і нарахування та виплату разового заохочення при виході працівника на пенсію за багаторічну добросовісну працю проводиться у розмірі 50 %.

       Згідно п.2.21 Колективного договору, укладеного між первинною профспілковою організацією та адміністрацією ВАТ “МГЗК” на 2008 р.,  який діє на 2009-2010 р.р., було передбачено, що правління сплачує разове заохочення при виході працівника на пенсію за багаторічну добросовісну працю, розмір якого залежить від безперервного стажу роботи на комбінаті перед виходом  на пенсію.

    Відповідно до ст.. 14 Закону України «Про колективні договори та угоди України»зміни та доповнення до колективного договору, протягом строку його дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором.

     Порядок ведення переговорів з питань розробки, укладення або внесення змін до колективного договору, згідно ст.. 10 Закону визначається сторонами і оформлюється відповідним протоколом.  

  Як встановлено,  зміни до Колективного договору не  обговорювались  у трудовому колективі, і як наслідок не оформлювався протокол  переговорів з питань розробки змін до колективного договору.

На день розгляду справи обмеження по виплатам по п.2.21 колдоговору, що діяли до 01.01.10 року, згідно постанов адміністрації і профспілки „ 256/53 від 15.12.08 року, 15/56 від 31.03.09 року, № 72/5 від 15.09.09 року в подальшому не були продовжені адміністрацією та профспілкою.

  Про внесенні зміни до Колективного договору   працівникам не повідомлялось.

  На цей час діє Колективний договір між профкомом та трудовим колективом на 2008 р., прийнятий на конференції трудового колективу 21.12.2007 р. та  зареєстрований виконавчим комітетом Марганецької міської ради, без будь -яких змін та доповнень.

    В квітні 2010 року позивач звернувся до ВАТ «Марганецький ГЗК»із заявою про виплату  йому 50 % заохочення.  Відповідач надав відповідь про вищеназвані постанови, за якими  з 1 квітня 2009 року нарахування та виплата одноразового заохочення  проводити в розмірі 50 % від норм, передбачених п.2.21 Колективного договору.  До розгляду можливості нарахування та виплати  частини, яка залишилася звільненим працівникам повернутися при поновленні в повному обсязі об’єму роботи по виробництву та реалізації товарної продукції та поліпшенню фінансового стану комбінату.

        Вважаючи те, що на день розгляду справи обмеження по виплатам по п.2.21 колективного договору не продовжені адміністрацією та профспілкою, не переглянуті норми виплат одноразової допомоги при виході працівника на пенсію та не внесенні належним чинном зміни до колективного договору, суд вважає, що діють норми встановлені колективним договором.  

       Доводи відповідача в тому, що на момент звільнення позивача в зв*язку з виходом на пенсію діяли зміни у колективному договорі  п.2.21 згідно яких одноразова допомога при виході робітника на пенсію складає 50 % від норм передбачених п. 2.21 колективного договору, суд відноситься критично, оскільки в Постанові зазначено, що  до можливості нарахування та виплати  частини належної звільненим працівникам суми, яка залишилась повернутись при поновленні роботи підприємства. Виходячи з цього підприємство визнає, що у звільнених працівників залишилась частина належної їм суми.

     Спільні постанови, які призупиняли нарахування та виплату сум  діяли до 01.01.2010 р.

      Суд вважає, що відповідач  повинен повернути позивачу суму недоплаченого разового заохочення при виході на пенсію передбаченого п. 2.21 Колективного договору в сумі 3135 грн.

Відповідно до ст.. 237-1 КЗ пП  у разі, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, власником проводиться відшкодування моральної шкоди.

Суд вважає, що позивачеві нанесена моральна шкода несвоєчасною виплатою одноразового заохочення, він повинен був додавати додаткові зусилля для організації свого життя,  певний час позивач залишався без грошових коштів.

Але  суд вважає, що справедливою і такою, що відповідає нанесеній шкоді є сума 500 грн.

 Судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись  ст.  10,60,209,212, 214  ЦПК України, суд, -

                                                       ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ВАТ “Марганецький гірничозбагачувальний комбінат” на користь ОСОБА_1 в рахунок невиплаченого  разового заохочення в сумі 3135 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн., а всього 3635 грн.(три тисячі шістсот тридцять п*ять грн.)  Сума стягнення визначена без утримання податку та інших обов*язкових платежів.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ВАТ “Марганець кий гірничозбагачувальний комбінат” на користь держави судовий збір 51 грн. і  8,5 грн.  і витрати на інформаційно-технічне забезпечення  120 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не  скасовано, набирає законної сили після розгляду його апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду  подається протягом 10 днів з дня його проголошення  до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Марганецький міський суд.   

Суддя:                                                                                                         О.  П.  Панасенко