Справа № 2-2013/11

                          РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

   28  лютого 2011 року                                                                                                       місто Одеса

         Суворовський районний суд міста Одеси у складі:  

головуючого судді                 Мунтян О. О.

при секретарі                       Погребній Л. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань № 5 в приміщенні Суворовського районного суду м. Одеси, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

«про розірвання шлюбу», суд -   

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси із вищеназваним позовом до відповідача. На обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що 26 червня 2004 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Суворовського районного управління юстиції м. Одеси зареєстровано шлюб про що у Книзі реєстрації шлюбів 26.06.2004 року було зроблено актовий запис за № 341,  відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії 1- ЖД № НОМЕР_1 виданого 26. 06.2004 року.

Даний шлюб у позивачки є першим.  Від шлюбу у подружжя є неповнолітня дитина: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Як зазначила позивачка, шлюбні відносини між ними припинились, фактично з серпня 2010 року  та з цього часу,  мешкають окремо, спільне господарство ними не ведеться, бюджети в них різні, збереження даного шлюбу є неможливим, а тому вважає за необхідне звернутись до суду із даним позовом.

У судовому засіданні позивачка  позовні вимоги підтримала та пояснила, що спільне життя з відповідачем не склалось у зв’язку із тим що відповідач по справі не піклувався про створення нормальних сімейних стосунків,  не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї,  взаємоповагу один до одного, а навпаки його ставлення до сім’ї призвели до розладу у сім’ї. Також вказала, що між ними з відповідачем часто виникали безпідставні сварки, що також призвело до руйнування сімейних стосунків. Шлюбні відносин припинились, фактично з серпня 2010 року. Позивачка строк для примирення просить не надавати.

Відповідач ОСОБА_2  у судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі, проти розірвання шлюбу не заперечував, неповнолітню дитину просив суд залишити на виховання матері.

Положення ст. 109 СК України, передбачають, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушенні їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Стаття 110 СК України, встановлює, що позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним з подружжя.

Згідно до положень ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з подружжя, інтересам їхніх неповнолітніх дітей, що мають істотне значення.

Як встановлено судом, між позивачкою та відповідачем у справі ОСОБА_2  26 червня 2004 року Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Суворовського районного управління юстиції м. Одеси зареєстровано шлюб про що у Книзі реєстрації шлюбів 26.06.2004 року було зроблено актовий запис за № 341,  відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії 1- ЖД № НОМЕР_1 виданого 26. 06.2004 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах даної цивільної справи (а.с. 5).

Від шлюбу є неповнолітня дитина: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис про народження за № 1006, згідно до свідоцтва про народження серії 1-ЖД № НОМЕР_2  (а.с. ).

Неповнолітня дитина: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 мешкає спільно із позивачкою у справі ОСОБА_1, зазначені обставини сторонами у справі не заперечувались, а отже доказуванню не підлягають.  

Як встановлено судом, сторонами у справі не заперечувалось,  шлюбні відносини між позивачкою та відповідачем припинились  фактично з серпня 2010 року та з цього часу мешкають вони окремо, спільне господарство ними не ведеться, примирення та збереження шлюбу неможливе.

Майнового спору між позивачкою  та відповідачем не має.

Щодо місця проживання неповнолітньої дитини,   ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, домовились.

      Керуючись  ст.ст. 109, 110, 112, 114 СК України, ст.ст. 11, 209, 212, 214, 215, 218  ЦПК України, суд  -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу –задовольнити.

Шлюб між громадянином України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Одеса, Україна та громадянкою України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженкою м. Коканд, Ферганська область, Узбекистан зареєстрований 26 червня 2004 року  Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Суворовського районного управління юстиції м. Одеси про що у Книзі реєстрації шлюбів 26.06.2004 року було зроблено актовий запис за № 341,  відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії 1- ЖД № НОМЕР_1 виданого 26. 06.2004 року -  розірвати.

Неповнолітню дитину: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити на виховання матері ОСОБА_1.

Копію Рішення, яке набрало законної сили, надіслати на адресу Першого відділу РАЦС  Суворовського районного управління юстиції м. Одеси.  

Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси, особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

         Суддя: