Справа №  1718/2-103/11

2011 р.                                                         

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

4 лютого 2011 року  

Сарненський районний суд Рівненської області в складі :

       головуючого судді         -        Товстики І.В.

       при секретарі                 -          Полупан Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сарни цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки на заборгованість по аліментах на дітей,-                                    

                                                     В С Т А Н О В И В :

     ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів за період з липня 2008 по липень 2010 року в сумі  40 249,30 грн. внаслідок невиконання обов»язку по сплаті аліментів на утримання дітей.

   Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Сарненського районного суду від 10.10.2007 року відповідач зобов’язаний до сплати аліментів на її користь на утримання дітей, яке було звернуто до виконання, однак ОСОБА_2 заборгував за період з липня 2008 по липень 2010 року 13 134,86 грн. аліментів, в зв’язку з чим має право отримати неустойку (пеню) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, що становить 40 249,30 грн. за період з липня 2008 по липень 2010 року, які просить  стягнути з відповідача.

   ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги повністю і дала пояснення згідно заяви.

   Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, подав заперечення проти позову, якими позовні вимоги не визнав в зв»язку з тим, що із-за відсутності постійної роботи нерегулярно сплачував аліменти, а тому виникла заборгованість по аліментах, яку постійно погашає, крім аліментів надавав матеріальну допомогу позивачу і дітям, залишив все майно бувшій дружині, в зв»язку з чим підстав для стягнення пені немає.

    Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення зі слідуючих підстав.

   Рішенням Сарненського районного суду від 10.10.2007 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_2 зобов»язаний до сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3, 1994 року народження, і ОСОБА_4, 1998 року народження, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з 11.07.2007 року.

    Із довідки № 872 від 11.08.2010 р., виданої ВДВС Сарненського районного управління юстиції встановлено, що ОСОБА_2 зобов»язаний до сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на підставі виконавчого листа № 2-1088, виданого 22.10.2007 року і в період з 1.07.2008 року по 30.06.2010 року заборгував сплату по аліментах в сумі 13 134 грн. 86 коп.

    Згідно долучених квитанцій ОСОБА_2 сплатив аліменти за березень-квітень 2009 року в сумі 614,40 грн., за серпень 2010 року в сумі 419,20 грн., за вересень 2010 року в сумі 524 грн., що не заперечила в судовому засіданні позивач.

      Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 як одержувач аліментів відповідно до положень ч.1 ст.196 Сімейного кодексу України, п.1 ч.2 ст.258 ЦК України має право на стягнення пені у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення за період з 1 липня 2009 року по  30.06.2010 року в сумі 10 802,50 грн. відповідно до наявного у справі розрахунку, який відповідає вимогам закону, з урахуванням обставини повної несплати аліментів відповідачем за цей період, так як заборгованість по сплаті аліментів виникла з вини відповідача, який мав тимчасову роботу, однак сплачував аліменти з 2008 року нерегулярно, при цьому суд не враховує посилання відповідача на відмову від частки майна подружжя та добровільної допомоги дітям, так як не підтверджені будь-якими доказами.

     Керуючись ст.ст.18, 196 Сімейного кодексу України, п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст.ст.5,6,88,212-215 ЦПК України, суд –

                                                     В И Р І Ш И В :

     Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки на заборгованість по аліментах на дітей задовольнити частково.

           Стягнути із ОСОБА_2, 1972 року народження на користь ОСОБА_1 10 802 (десять тисяч вісімсот дві) грн. 50 коп.  неустойки на заборгованість по аліментах на дітей.

      Стягнути із відповідача  ОСОБА_2 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 ( сто двадцять) грн.; державне мито в сумі 51 (п"ятдесят одна) грн.

           Звільнити позивача від сплати державного мита на підставі Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.          

       Рішення може бути оскаржене позивачем до  апеляційного суду Рівненської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення; відповідачем протягом 10 днів з дня отримання копії рішення через Сарненський районний суд.

Суддя