Справа № 2-731/11

       Р І Ш Е Н Н Я

        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15 березня 2011 року                                                                м. Овруч

  Овруцький районний суд Житомирської області   в складі:

головуючого  судді Чичирко В.  А.

з секретарем   Петриш О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі справу за заявою  ОСОБА_1 до Овруцької міської ради Житомирської області про визнання права власності на нерухоме майно , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, просив на підставі ст.376 ЦК України визнати за ним право власності на прибудову „а-1” площею 26,3 м2; сарай „Д” площею 7,8 м2, гараж „Г” площею 20,9 м2 побудовані біля належного йому житлового будинку АДРЕСА_1 Житомирської обл. На обґрунтування позову позивач посилався на те, що для обслуговування вказаного будинку йому була виділена та передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,0716 га. В 2009 р. без дозволу відповідача та належно затвердженого проекту ним біля вказаного будинку на земельній ділянці було побудовано прибудову „а-1” площею 26,3 м2; сарай „Д” площею 7,8 м2, гараж „Г” площею 20,9 м2, при зверненні до відповідача із заявою про прийняття в експлуатацію та узаконення вказаних прибудов йому було відмовлено, а тому позивач просив позов задовольнити.

Сторони в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та вчасно, подали заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідач надіслав заперечення, в яких з позовними вимогами не погоджується.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності  на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній  ділянці, встановлюються ст.376 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Цією нормою передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК).

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним  право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК).      

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 Житомирської обл. та земельної ділянки за вказаною адресою площею 0,0716 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується копіями технічного паспорту на житловий будинок та державного акту на право власності на земельну ділянку від 25.01.2011 р. серії АЛ № 872341.

У 2009 р. позивач самовільно, без належного дозволу та належно затвердженого проекту, провів будівельні роботи по будівництву прибудови „а-1” площею 26,3 м2; сараю „Д” площею 7,8 м2, гаражу „Г” площею 20,9 м2 без дозволу органів держархбудконтролю на проведення будівельних робіт.

Листом № К-201/17 від 21.02.2011 р. виконавчий комітет Овруцької міської ради Житомирської області відмовив позивачу в узаконенні та встановленні права власності на самовільно збудоване майно.  

Судом встановлено, що самовільно збудовані споруди знаходяться на земельній ділянці, яка належить позивачу, побудовані без належного дозволу та належно затвердженого проекту, проте позивачем не надано доказів, що вказані споруди побудовані за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, та доказів того, що самочинно збудовані прибудови не порушують права інших осіб, хоча відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України це є його обов’язком.

За таких обставин в задоволенні позову слід відмовити за необґрунтованістю.  

Позивачем сплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., а  від сплати судового збору позивач звільнений на підставі п.18 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.     

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.375-376 ЦК України та ст.ст.3, 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-   

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Овруцької міської ради Житомирської області про визнання права власності на нерухоме майно – відмовити за необґрунтованістю.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Овруцький районний суд Житомирської області в апеляційний суд Житомирської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:

В. А. Чичирко