Машівський районний суд Полтавської області

Справа №2-1/2007 рік

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

07 березня 2007 року. Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді                                                 Кравець С.В.

при секретарі                                                            Кульчицькій І.М.

з участю представників: позивача                          ОСОБА_3

відповідача                         ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Машівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Машівського РСТК ТСО України про відшкодування матеріальних та моральних збитків, -

ВСТАНОВИВ:

30.08.2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду з значеним позовом.

8  позовній заяві вказував, що 01.07.1999 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір про співпрацю, предметом якого було - проведення добудови та естетичне оформлення приміщень площею 170 кв. м, розташованих в смт. Машівка по вул. Жовтневій, 2а. Після укладення угоди був складений кошторис: 1) витрат на реконструкцію більярдного клубу на суму 9 589 грн.; 2) витрат на обладнання та інвентар при реконструкції приміщення більярдного клубу на суму 3 187 грн. Всього на загальну суму 12 776 грн. Позивач за власні кошти провів добудову та естетичне оформлення

кафе-бару «Фортуна», а після закінчення робіт ОСОБА_2 не оплатив виконану роботу та понесені витрати, чим завдав позивачу шкоди на суму 12 776 грн. Крім цього, ОСОБА_2 позивачу були завдані моральні збитки в сумі 10 000 грн.

03.03.2006 року надійшла додаткова позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та СТК Машівського району в які він просить розірвати договір співпраці від 01.07.1999 року укладеного між ним та Машівським РСТК ТСО України в особі ОСОБА_2 та продовжити строк на право пред'явлення цього позову, а 07.09.2006 року зазначені вимоги об'єднані в одне провадження.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримують, наполягають на їх задоволенні, відповідач, який діє від свого імені та від імені представника співвідповідача Машівського РСТ ТСОУ - ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнали, пояснивши, що вважають його безпідставним, оскільки доказів того, що позивачем були понесені витрати, не надано.

Суд, заслухавши показання сторін, свідків, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного.

Судом установлено, що 01.07.1999 року між Машівським РСТК ТСОУ та позивачем був укладений договір співпраці, згідно якого сторони зобов'язані виконати добудову та естетичне оформлення приміщень по вул. Жовтневій, 2а для подальшого їх використання по проведення дозвілля і відпочинку населення. Власник погоджується на рівні права між сторонами і надає можливість використовувати обладнання та експлуатувати приміщення загальною площею 170 кв. м, розташованих по вул. Жовтневій, 2а. Прибуток чи затрати між сторонами діляться в рівних долях. ( а.с. 6-7 ).

Відповідно до ч.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, 2004 року - щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжуються існувати після набрання ним чинності.

Сторони не заперечують, що відносини між ними припинилися влітку 2001р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони фактично уклали договір про сумісну діяльність, який регулюється главою 38 Цивільного кодексу України, 1963 року і який діяв на момент укладення договору.

В судовому засіданні сторони, свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, кожен окремо, підтвердили, що позивач дійсно виконував роботи по реконструкції більярдного клубу. Свідок ОСОБА_10 пояснив, що всю документацію на реконструкцію та ремонт

2

більярдного клубу замовляв особисто ОСОБА_2, вказане підтверджується і матеріалами справи, а саме кошторисами та актом прийому-передачі ( а.с. 10-16 ).

Оскільки договір укладений між фізичною особою ОСОБА_1 та юридичною особою Машівським районним спортивно-технічним клубом товариства сприяння обороні ( а.с. 45 ), а тому суд вважає, що відповідачем по справі повинно бути саме Машівське РСТК ТСО України.

Статтею 430 глави 38 Цивільного кодексу України, 1963 року встановлено, що за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства або установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, пологових будинків, жилих будинків тощо.

Договір про сумісну діяльність за своїм змістом є угодою, учасники якої переслідують єдину (загальну) мету, здійснюють дії, які необхідні виключно для досягнення поставленої мети. За своєю суттю такий договір є довірчою угодою, оскільки відносини між сторонами ґрунтуються на взаємній довірі, учасники сумісної діяльності ввіряють одне одному своє майно, яке за взаємною згодою повинно використовуватися виключно для досягнення поставленої мети на благо всіх учасників.

З договору вбачається, що його предметом згідно з п.п 1.1., 1.2. є взаємовигідна співпраця Сторін з метою проведення добудови та естетичного оформлення приміщень по вул. Жовтневій, 2а в смт. Машівка для подальшого їх використання по проведення дозвілля і відпочинку населення.

Але відповідно до ч. 3 ст. 430 ЦК України, 1963 року - договори про сумісну діяльність між громадянами та соціалістичними організаціями не допускаються.

Відповідно до ч.1 ст. 48 ЦК України, 1963 року - недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Оскільки сторони, в порушення вимог закону, а саме ч.3 ст. 430 ЦК України уклали договір про спільну діяльність між громадянином та юридичною особою, то відповідно до ч.1 ст.59 цього Кодексу він вважається недійсним з моменту його укладення.

Крім цього, суд визнає поважним пропущений строк позовної давності за позовом про розірвання договору співпраці, оскільки первинний позов поданий своєчасно, а другий позов, взаємопов'язаний з першим. Але, разом з тим, суд вважає, що не може бути розірвана угода, яка є нікчемною з моменту укладення.

Відповідно до ч.2 ст. 48 ЦК України, 1963 року - по недійсній угоді кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою.

Таким чином, оскільки вимога про недійсність договору позивачем не ставиться, а тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог з підстав вказаних в позовних заявах слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат задоволенню не підлягають, оскільки йому в позові відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 48, 59, 430 ЦК України, 1963 року, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213- 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Машівського РСТК ТСО

України про відшкодування матеріальних та моральних збитків -відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.