Машівський районний суд Полтавської області
Справа № 2а-2/ 2007 рік ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2007 року. Машівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Кравець С.В.
при секретарі Кульчицькій І.М.
з участю: позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4
представника відповідача - Карлівської ЦРЛ Удовиченка О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Машівка адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії головного лікаря Карлівського районної центральної лікарні ОСОБА_3, лікаря терапевта ОСОБА_4, Карлівської ЦРЛ, -
ВСТАНОВИВ:
21 липня 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом.
В позовній заяві вказує, що з 17 травня по 7 червня 1986 року він виконував службові обов'язки в зоні ЧАЕС, де одержав дозу опромінення, при поверненні із зони ЧАЕС постійно хворів та продовжує хворіти і в даний час. В зв'язку з хворобою звертався у Карлівську центральну районну лікарню, де на нього була заведена амбулаторна картка. У 1998 році він звертався у Харківську експертну комісію, у 2004 році - у Київську, для встановлення зв'язку хвороби із роботами на ЧАЕС, але йому було відмовлено, посилаючись на те, що він пропустив 5-річний термін подачі документів. Єдиним документом, що підтверджує його звернення за медичною допомогою з 1986 року була амбулаторна картка, яка перед поданням документів зникла, в зв'язку з цим він не міг підтвердити, що його захворювання пов'язане з роботами на ЧАЕС та одержати відповідні пільги.
В попередньому судовому засіданні в якості співвідповідача по даній справі було залучено Карлівську ЦРЛ.
У судовому засіданні позивач та його представник вимоги підтримали, відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представник Карлівської центральної районної лікарні Удовиченко О.П. позов не визнали, пояснивши, що вимоги позивача безпідставні.
Суд, заслухавши показання сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою начальника ВРОС УДСО ( ах. 53 ) та копією посвідчення ( ас. 9, 56 ). Для експертної комісії йому необхідна медична документація, а саме амбулаторна картка Карлівської ЦРЛ в період з 1986 по 1992 роки, оскільки він в цей період звертався до лікарів з приводу головного болю, і ці дані мають істотне значення, але в медичній документації не відображені. Крім цього, встановлено, що поліклініка є підрозділом Карлівської ЦРЛ, яка є єдиним медичним закладом в м. Карлівка.
Оскільки, головний лікар та лікар-терапевт Карлівської ЦРЛ були вказані позивачем в якості відповідачів лише з тих підстав, що вони не видали довідку про втрату документації, головний лікар Карлівської ЦРЛ почав працювати на своїй посаді в 2000 році, а лікар-терапевт ОСОБА_4 в 1998 році, і в період з 1986 по 1992 рік не працювали на своїх посадах, суд вважає, що вони не можуть нести відповідальність за вказаною скаргою, а тому відповідачем по справі повинна бути Карлівська ЦРЛ.
На підтвердження своїх вимог позивач надав виписку з амбулаторної картки ( а.с. 11-13 ), і як пояснив в судовому засіданні вона є чорновиком з якого писався оригінал. За вказаних обставин, суд не може прийняти цю виписку, як доказ, оскільки вона не оформлена належним чином.
Крім цього, позивачем надані виписки з історій хвороб в період з 1998 по 2005 роки ( а.с. 14-18, 20, 45-48 ), при дослідженні яких встановлено, що жодних даних стосовно захворювань позивача в період з 1986 по 1992 рік в них не міститься.
Інші надані позивачем документи правового значення по даній справі не мають.
З наданої відповідачем амбулаторної картки ОСОБА_1, яка заведена К'лимівською дільничною лікарнею в 1988 році ( а.с. 144-153 ) вказано, що ОСОБА_1 звертався за допомогою
2
19.02.1988р. і йому було встановлено діагноз: грип; з 1991 по 1993 рік звертався до лікаря стоматолога; і з 15.02.1989 р. по 20.02.1989р. лікувався з приводу грипу.
З наданої відповідачем копії картки ( а.с. 154-165), яка зберігалася в поліклініці Карлівської ЦРЛ вбачається, що вона розпочата в 1987р., оскільки 07.04.1987р. записано хірургом, що з 11.12.1986 року по 25.12.1986 року ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в Полтавській обласній клінічній лікарні з приводу закритої травми живота і розриву правої долі печінки, алкогольного сп'яніння; 23.04.1987р. позивач звертався до стоматолога. В період з 28.10.1991р. по 27.11.1991р. позивач знаходився на лікуванні в ЛОР відділенні з приводу травми гортані.
В цих картках даних про те, що позивач звертався з будь-якими іншими захворюваннями в тому числі і з головними болями немає.
З досліджених в судовому засіданні медичних карток вбачається, що вони ведуться з 1987р. та 1988 років. Даних про те, що позивач звертався за іншою медичною допомогою, крім зазначеної в медичних картках немає. Всі дані, які містяться в досліджених картках, Карлівською ЦРЛ були видані позивачу, чого він не заперечує.
Той факт, що позивач не звертався в лікарню до лікаря-невропатолога зі скаргами на головний біль в період з 1986 по 1992 рік підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, допитаний за клопотанням позивача. Свідок пояснив, що в період з 1986 по 1992 роки працював лікарем-невропатологом і за цей період позивач зі скаргами на здоров'я не звертався. Посилання позивача та його представника на те, що у виписці за 1998 рік ( а.с. 47-48 ) ), мається запис вчинений лікарем ОСОБА_4 про те, що головні болі у ОСОБА_1 почалися в 1987 році, і саме це є підставою того, що в медичні картки не були внесені відомості, не знайшло свого підтвердження. Свідок цей факт спростував, вказавши, що вказані дані записувалися зі слів ОСОБА_1, а не на підставі даних медичної документації. Вперше зі скаргами на головні болі, ОСОБА_1 звернувся лише в 1993 році.
За вказаних обставин, суд вважає, що позивач не довів того факту, що відповідачами була втрачена документація за період з 1986 по 1992рік, чим не виконав вимоги ч.І ст. 11 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» - громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» - органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень.
Оскільки, Карлівською ЦРЛ була надана позивачу наявна медична документація, суд вважає, що можливості надати іншу документацію у відповідача не було в зв'язку з її відсутністю, а тому ним правомірно було відмовлено в її наданні.
Аналізуючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що Карлівською ЦРЛ була надана позивачу на його вимогу вся наявна документація, той факт, що частина документів була втрачена не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, позивач своїх вимог не довів, а тому суд вважає, що в задоволенні скарги слід відмовити.
Оскільки позивачу в задоволенні скарги відмовлено, то судові витрати на його користь стягненню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 19 Закону України «Про звернення громадян», ст.ст. 11,157,159,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на неправомірні дії Карлівської центральної районної лікарні -відмовити. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.