Справа № 22ц-57-/2007р.                                                                   Головуючий у першій

інстанції Полівод С.В.

Категорія 41      Доповідач у апеляційній

інстанції Зотов B.C.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

2 6 квітня 2007 року колегія судової палати у цивільних справах

апеляційного суду міста  Севастополя в складі:

головуючого    -  Алєєвої Н.Г.

суддів        -  Зотова B.C., Сундукова В.М., при секретарі  -  Федоніні Є.О.,

за  участю  позивача  ОСОБА_1 та  представників відповідача - Миргородського В.І. та Чернової Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя від 20 жовтня 2006р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства "Севастопольське управління океанічного риболовства" про стягнення середнього заробітку за затримку виплати заробітної плати та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2004р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до державного підприємства "Севастопольське управління океанічного риболовства" (далі ДП "СОУР") і просив стягнути з відповідача середній заробіток за затримку виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку в сумі 5189,15 грн., моральну шкоду в розмірі 925 грн. та витрати по оплаті юридичної допомоги в розмірі 90 грн.

Вимоги мотивовані тим, що він був звільнений з ДП "СОУР" 04.07.2001р. та фактичний розрахунок по заробітній плати з ним проведено лише 26.10.2004р. Вважає, що діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду у вказаній сумі.

Рішенням місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя від 20.10.2006р. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Постановлено стягнути з ДП "СОУР" на користь позивача середній заробіток за затримку розрахунку в розмірі 3689,64 грн. та витрати на юридичну допомогу в розмірі 90 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та задовольнити його позов в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неправильно застосовані норми матеріального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи та наданими сторонами доказами, що ОСОБА_1 працював у ДП "СОУР" і був звільнений 04.07.2001р.

3    матеріалів даної справи та матеріалів справи №2-167/03р.

вбачається, що 18.01.2001р. ОСОБА_1 звернувся до суду із

позовом до відповідача про стягнення заробітної плати. Вимог про

стягнення компенсації за затримку розрахунку виплати заробітної

плати ОСОБА_1 не заявляв.

2

Рішенням      Гагарінського райсуду   м.   Севастополя   від 30.04.2003р. з ДП "СОУР" на користь позивача стягнена заробітна плата, компенсація втрати заробітної плати у зв'язку з порушенням строків їх виплати, моральна шкода та сума валюти (арк. справи 120, та арк. справи 2-167/03р. - 114-115) .

Вказане рішення суду набрало законної сили та виконано. 26.10.2004р. Дані обставини сторонами визнаються та відповідно до чі.ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки за порушення трудових прав позивача рішенням суду від 30.04.2003р. з відповідача моральна шкода була стягнута.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Таким чином, про порушення свого права щодо виплати відповідачем компенсації за затримку розрахунку виплати заробітної плати ОСОБА_1 стало відомо у квітні 2003р., тобто після ухвалення рішення суду про стягнення заробітної плати, а до суду з даним позовом позивач звернувся у вересні 2004р., тобто з пропуском тримісячного строку.

Даним обставинам суд першої інстанції належної оцінки не дав.

Доказів того, що вказаний строк пропущено ним з поважних причин, ОСОБА_1 суду не надав. В матеріалах справи такі докази відсутні.

Таким чином судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають відхиленню у зв'язку з пропуском ним строку для звернення з позовом.

Викладене свідчить про те, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ДП "СОУР" заробітку за затримку розрахунку та витрат по оплаті юридичної допомоги, не може бути визнано законним і обґрунтованим, і на підставі п.п.2,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні цих вимог.

Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя від 20 жовтня 2006р. в частині задоволення позову ОСОБА_1 в частині стягнення заробітку за затримку розрахунку витрат по оплаті юридичної допомоги - скасувати, постановити в цій частині нове рішення. Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову про стягнення заробітку за затримку розрахунку та про стягнення витрат за юридичну допомогу.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.