№ Л-1655 /10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

18 січня 2011 року  суддя  Ленінського районного суду м. Луганська Луганський В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до   Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання незаконними дій та стягнення  недоотриманої  пенсії-,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Обґрунтовуючи вимоги позовної  заяви, позивач зазначив, що він отримує пенсію по інвалідності,  з 16.06.2000 року мав статус інваліда війни 3-ї групи, а з 06.02.2004 року –2-ї групи. В порушення вимог Закону України «Про статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» надбавка до пенсії як інваліду війни виплачувалася в заниженому розмірі ніж передбачено Законом. Статтею 13 Закону України «Про статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»передбачено, що інваліду війни  3 групи виплачується надбавка до пенсії в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком, інваліду 2 групи виплачується надбавка до пенсії в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст..4 Закону України «Про прожитковий мінімум»визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком  встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму на одну особу. Відповідач провадив зазначені виплати в порушення вимог Закону. Вважає, що такими діями відповідача порушувались його права і відповідач зобов’язаний перерахувати йому  надбавку до пенсії як інваліду війни відповідно ст.13 Закону України «Про статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Просив суд  поновити йому строк  та задовольнити його вимоги у повному обсязі без обмеження їх строком позовної давності, визнати незаконними дії відповідача, що полягають у значно заниженій виплаті йому пенсії як інваліду війни 3 групи з 01.11.2000 року по 31.01.2004 року на 200% від розміру мінімальної пенсії за віком, та як інваліду війни 2 групи в порушені його права на підвищення пенсії з 01.02.2004 року по 31.12. 2005 року  на 350%. Визнати незаконною відмову відповідача провести йому перерахунок пенсії щодо недоплачених грошових сум  відповідно до ч.3 ст.13 Закону України України «Про статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»з 01.11.2000 року по 31.01.2004 року підвищення до пенсії на 200% мінімальної пенсії за віком, як інваліду війни 3 групи, та потім з 01.02.2004 року по 31.12.2005 року на 350% мінімальної пенсії за віком, як інваліду війни 2 групи. Зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену надбавку до пенсії  у розмірі 42 110, 88 грн.  

Позивач в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позовній заяві просив суд про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином, просив суд розглядати справу без його участі.

Дослідивши матеріали справи, оцінив  в сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію по інвалідності, з 23.07.1997 року  визнаний інвалідом 3 групи, а з 06.02.2004 року інвалідом 2 групи. При цьому позивач звернувся до  відповідача у грудні 2010 року з заявою про перерахунок   надбавки до пенсії, проте йому було відмовлено.

Відповідно до ст.13  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»( у редакції від 22.10.1993, № 3551-XII) інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" були внесені зміни до ст.13, які передбачали, що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність". Вказані зміни набули чинності з 01.01.2006 року і  не визнані Конституційним Судом  України неконституційними.

Судом встановлено, що виплата підвищення до пенсії  позивачу, як інваліду війни 3 групи,  провадилась   відповідно до  постанови КМ України від 26.07.1996 року № 831 року та  відповідно до постанови КМ України від 03.01.2002 року №1, тобто з розміру встановленого постановою Кабінету Міністрів, а не Законом, що є порушенням конституційного принципу верховенства законів над  підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

 Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов  висновку, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягали положення статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з якої вбачається, що під час визначення розміру передбачених цією статтею виплат за основу їх нарахування береться мінімальна заробітна плата (мінімальна пенсія за віком), а не наведені вище постанови Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

Суд вважає, що вихідним критерієм обрахунку надбавки до пенсії виступає мінімальна пенсія за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком встановлювався Законом України  «Про підвищення мінімального розміру пенсії»від 15.07.1999 року № 979 –ХІV, Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії ” від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.   Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».  

В ч. 1 статті 28 Закону  України „Про загальнообов’язкове соціальне страхування»(в редакції, яка діяла до 12.01.2005року) зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі 20 відсотків середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік, яка визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Законом України «Про внесення змін до Закону  України „Про загальнообов’язкове соціальне страхування»від 23 грудня 2004 року № 2291-ІV внесені  зміни до статті 28 Закону  України „Про загальнообов’язкове соціальне страхування»(набрала чинності з 12.01.2005 року) і викладена в такій редакції: «мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом». Тобто   позивач мав право на одержання надбавки  до пенсії  як інваліду війни 3 групи у розмір 200% мінімальної пенсії за віком та 350% як інвалід війни 2 групи.

Разом з тим, відповідно  до ч.2 ст.99 КАС  України для звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Позивач не надав суду переконливих доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду. За таких підстав, суд вважає , що позивачем пропущено строк для звернення до суду. У зв’язку з тим, що  позивачем пропущено строк звернення, то суд вважає за необхідне відмовити позивачу вимогах про підвищення пенсії як інваліду війни у повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що  призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження, оскільки йдеться про різні  види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки. Крім того, суд вважає, що не має підстав для застосування  ст.268 ЦК України.

Керуючись ст. 19, 46 Конституції України, Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 99,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

          У задоволенні заявлених вимог  ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня отримання її копії.

                      Суддя:                                                            В.І. Луганський