№ Л-1654/10

П О С Т А Н О В А

Іменем України

 18 січня 2011 року суддя   Ленінського районного суду м. Луганський В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1  до  Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Луганська   про визнання незаконними дій та стягнення  недоотриманої  пенсії-,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Обґрунтовуючи вимоги позовної  заяви, позивач зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, йому було встановлено другу групу інвалідності захворювання якого пов’язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.  відповідно до ст.ст.50, 54  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком і розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим восьми мінімальних пенсій за віком. Відповідно до рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24.12.2008 року  дії відповідача стосовно нарахування йому  пенсії були визнанні неправомірними і відповідач зобов’язаний був здійснити перерахунок його пенсії із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком  + 75% мінімальної пенсії за віком, яка встановлена у розмірі прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність. На його запит до відповідача стосовно виплати йому пенсії з 06.02.2004 року він не отримав відповідь. Вважає, що відповідач  з 01.02.2004 року  по 22.05.2008 року  виплачував йому пенсію   відповідно до постанов КМ України , а не Закону. Вважає, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я. Просив суд  поновити строк звернення до суду. Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України  в Ленінському районі  м. луганська щодо відмови в нарахуванні та виплаті  йому пенсії з 01.02.2004 року по 22.05.2008 року, зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплати йому заборгованості по пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової  пенсії, за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з 01.02.2004 року  о 22.05.2008 року.

Позивач в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином, просив суд розглядати справу без його участі. На адресу суду надійшли заперечення, в яких просить у задоволенні заявлених вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінив  в сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у 1986 р., визнаний інвалідом 2 групи з 06.02.2004 року та належить до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується письмовими доказами.

При цьому позивач звернувся до  відповідача у грудні 2010 року з заявою про перерахунок  пенсії з 01.02.2004 року  по 22.05.2008 року, проте йому було відмовлено. Позивач отримував пенсію по лінії Міністерства Внутрішніх справ з 01.10.1997 року по 31.01.2006 року. З 01.02.2006 року позивач отримує пенсію по 2 групі інвалідності відповідно до вимог Закону України"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" . Постановою  Луганського окружного адміністративного суду від 24.12.2008 року зобов’язано  управління пенсійного фонду України в ленінському районі м. Луганська  зробити  перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із законодавчо встановленого прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність з 22.05.2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Нормами ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку додаткової та основної пенсії  виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком встановлювався Законом України  «Про підвищення мінімального розміру пенсії»від 15.07.1999 року № 979 –ХІV, Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.   

Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

В ч. 1 статті 28 Закону  України „Про загальнообов’язкове соціальне страхування»(в редакції, яка діяла до 12.01.2005року) зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі 20 відсотків середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік, яка визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Законом України «Про внесення змін до Закону  України „Про загальнообов’язкове соціальне страхування»від 23 грудня 2004 року № 2291-ІV внесені  зміни до статті 28 Закону  України „Про загальнообов’язкове соціальне страхування»(набрала чинності з 12.01.2005 року) і викладена в такій редакції: «мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом».

     Судом встановлено, що відповідач  виплачує пенсію позивачеві з 01.02.2006 року. З урахування викладеного, суд вважає, що вимога позивача про визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку  та виплати його пенсії як інваліду війни 2 групи відповідно до ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком  у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність підлягають задоволенню з 01.02.2006  року.

Разом з тим, Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»і від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які набрали чинності з 1 січня відповідного року, статті 50, 54 Закону № 796-ХІІ викладено в новій редакції, згідно якої перерахунок пенсії зазначеної категорії осіб здійснювався без застосування кратності і процентного співвідношення до мінімальної пенсії за віком.

Лише рішеннями Конституційного Суду України  від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 і 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення норм Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»і «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому пенсійний орган з цього періоду зобов’язаний був здійснювати перерахунок пенсії за нормами Закону № 796-ХІІ попереднього періоду.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

На момент виникнення спірних правовідносин, а саме покладення на відповідача обов’язку з 1 січня по 9 липня 2007 року і 1 січня по 22 травня 2008 року здійснити перерахунок і виплату пенсії, положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 і 2008 роки»були діючими, а відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин відповідач на період нарахування і виплати позивачеві пенсії діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України, а тому правових підстав для визнання його дій неправомірними і перерахунку пенсії немає у цей період не має. Тому вимоги позивача за період  з 1 січня по 9 липня 2007 року і 1 січня по 22 травня 2008 року необгрунтовані і задоволенню не підлягають.

Відповідно  до ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено шестимісячний  строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

            Суд, вважає, що позивачем строк для звернення до суду  за захистом порушеного права не пропущено.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. 19,22, 46  Конституції України, ст.ст.50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Рішенням Конституційного Суду України  № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року  ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 99,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Заявлені вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати  дії Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Луганська  щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1  з 01.02.2006 року по 31.12.2006 року  з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року незаконними.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Луганська здійснити  перерахунок та виплату  пенсії ОСОБА_1  з 01.02.2006 року по 31.12.2006 року, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року в розмірі  8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із законодавчо встановленого прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність з урахуванням положень ч. 3 ст. 67 закону України  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  з урахуванням здійснених виплат.

В іншій частині заявлених вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:                                                            В.І. Луганський.