Справа № 1519/2-а-195/11
Категорія 29
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.02.2011 Малиновський районний суд у складі:
головуючого - судді Вербицької Н.В.,
при секретарі - Солтис О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого інспектора ДПС м. Одеси Полюганич Віталія Вікторовича, за участю третьої особи –УДАІ ГУМВС України в Одеській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУАП, -
В С Т А Н О В И В :
27 грудня 2010р. ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси зі скаргою на дії інспектора ДПС м. Одеси Полюганич Віталія Вікторовича про скасування постанови про притягнення його, ОСОБА_1, до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 122 КУАП. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що правил дорожнього руху не порушував, а постанова складена неправомірно.
В процесі судового розгляду до участі в якосі третьої особи було залучено УДАІ ГУМВС України в Одеській області.
В судовому засіданні ОСОБА_1 наполягав на задоволенні позову в повному обсязі. Просив скасувати постанову, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити. В обгрунтування своїх вимог посилався на наступне. 22 грудня 2010р. він рухався по Люстдорфській дорозі зі швикдістю не більше 75 км/год в колоні автомашин. Нікого не обгоняв. Інспектор, зупинивши його, повідомив про порушення ним правил та перевищення швидкості. При цьому, він не надав ОСОБА_1 можливості ретельно ознайомитись з показаннями прилада РАДІС, а тому позивач, побачивши там показання швидкості руху 84 км/год, не міг впевнетись, що це швидкість саме його автомобілю. Інспектором не було надано документів на підтвердження своєчасного проходження перевірки та державної метрологічної атестації вимірювального приладу «РАДІС», і не був обізнаний із характеристиками можливих похибок у вимирах. Крім того, інспектор складав протокол та постанову сам, оскільки свідків фіксації не мав, а тому, на думку ОСОБА_1, міг керуватись особистими примущеннями та здогадками, які не можуть бути обєктивними.
Представник третьої особи заперечував проти скасування постанови, наполягаючи на тому, що вона складена відповідно до всіх правил, встановлених кодексом. Інспектор, виявивши порушення, складав протокол на підставі вимог закону, використовуючи технічний прилад, застосування якого передбачено законодавством. Представник третьої особи вважав постанову обґрунтованою та просив у позові відмовити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином.
Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за наступними обставинами.
Правовідносини між сторонами виникли з приводу оскарження дій конкретної посадової особи щодо накладення адміністративного стягнення. Відповідно до ст.288 КУАП постанова посадової особи про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена до районного, районного у місті, міський, міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими Кодексом про адміністративні правопорушення.
В судовому засіданні встановлено, що 22 грудня 2010 року інспектором ДПС ДАІ м. Одеси Полюганичем В.В. був складений протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 по ч. 1 ст. 122 КУАП за порушення п. 12.4 Правил дорожнього руху України, тобто перевищення швидкості руху. ОСОБА_1 рухався на вул. Люстдорфська дорога в м. Одесі в автомобілі БМВ, держномер НОМЕР_1, зі швидкістю 84 км/год, в той час як максимальна дозволена швидкість була встановлена 60 км/год. Швидкість руху вимірювалась прибором РАДІС. На підставі цього у відношенні ОСОБА_1 була складена постанова серії ВН № 211658 та накладено штраф в розмірі 340 грн.
ОСОБА_1 не погодився з діями інспектора ДПС та отримавши копію протоколу про адміністративне правопорушення, надав письмове заперечення, що з рішенням інспектора ДПС Полюганичем В.В. не згодний, до протоколу додає пояснення.
У строк, передбачений ст.289 КУАП ОСОБА_1 звернувся із позовом про скасування постанови інспектора ДПС про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи особливості розгляду адміністративних справ такої категорії, обов’язок щодо доказування винності правопорушника покладений на інспектора ДПС, що складає протокол про адміністративне правопорушення та постанову про притягнення до адміністративної відповідальності на накладення стягнення.
Відповідно до ст.251 КУАП України доказами вини позивача у скоєнні адміністративного правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення від 22 грудня 2010 року.
Позивач зазначає, що із складеним протоколом він не згодний, оскільки з зазначеною в ньому швидкістю не рухався. ОСОБА_1 вказує, що рухався в колоні автомашин, але зі швидкістю не більше 70 км/годину.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивач рухався на дорозі, де швидкість руху обмежена та не повинна перевищувати 60 км/год. Тобто, перевищення зазначеної швидкості позивач визнав, але він не згодний саме з показаннями швидкості в протоколі –81 км/год.
Суд вважає, що відповідач довів правомірність складання протоколу та винесення постанови про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУАП, крім того, позивач визнав здійснення ним правопорушення.
Згідно ст.293 КУАП при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряється законність та обґрунтованість винесеної постанови. При цьому суд може прийняти рішення щодо змінення стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи, що, зі слів позивача, він має 3 роки водійського стажу, лише раз притягувався до адмінвідповідальності за порушення швидкості на трасі Одеса-Ізмїал, а також наполягання позивача на тому, що він рухався на більше 70 км/год, характер правопорушення, суд вважає можливим зменшити розмір стягнення до мінімального, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУАП, тобто до 255 грн.
Суд не застосував правила ст. 22 КУАП, які передбачають, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням, як того просив позивач, оскільки не знайшов для цього обґрунтованих підстав в поясненнях позивача та серед доказів, які були надані в ході розгляду справи.
Керуючись ст.ст.8-11,69,70,158-169 КАС України, ст.ст.247,283,284,288,293 суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його скарги.
Постанову інспектора ДПС ВДАІ м. Одеси Полюганич Віталія Вікторовича від 22 грудня 2010р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності змінити в частині розміру штрафу, зменшивши стягнення до 255 грн.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.В.Вербицька