2-622/2007
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 грудня 2007 року Новоазовський районний суд Донецької області
в складі: судді-Бельченко Л.А
при секретарі-Андріановій Т.І.
З уч. адвокатів- ОСОБА_1, ОСОБА_2.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Новоазовські цивільну справу
за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину і договору дарування, та визання права власності на спадкове майно,
в с т а н о в и в :
Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину і договору дарування, та визання права власності на спадкове майно і розділ його в натурі.
На підтвердження позовних вимог в судовому засіданні зазначили, що відповідачі по справі їх мати та сестра відповідно. З 1982 року їх мати, ОСОБА_6, перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8. Від шлюбу народилися вони, позивачі по справі, ОСОБА_3.,ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, ОСОБА_5.,ІНФОРМАЦІЯ_3 народження і відповідач ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 народження. Всі вони жили у будинку свого діда, ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_5 останній вмер та залишив заповіт на ім*я свого сина, а їх батька, ОСОБА_8. ІНФОРМАЦІЯ_6 вмер їх батько, ОСОБА_8. Після реєстраціії шлюбу їх матері з ОСОБА_9. 14.01.1993 року всі вони були всиновлені останнім. У 2006 році вони, позивачі, дізналися, що 28.03.1995 року на ім*я їх матері було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька, ОСОБА_8. на жилий будинок за вищезазначеною адресою, а 17.08.2005 року остання подарувала цей будинок їх сестрі, ОСОБА_7
Позивачі також зазначили, що відповідно до ст. 529 ЦК України вони є спадкоємцями першої черги після смерті батька, ОСОБА_8.. На час відкриття спадщини були неповнолітніми і самостійно не могли реалізувавти свої спадкові права, а їх мати, відповідач по справі, приховала від нотаріуса ту обставину, що вони, діти теж є спадкоємцями перщої черги. Оскільки свідоцтво про право на спадщину від 08.03.1995 року було видано з порушенням закону, просили визнати його частково недійсним та визнати недійсним договір дарування цього ж будинку на ім*я ОСОБА_7 від 17.08.2005 року, т.я. ОСОБА_6 не могла дарувати весь будинок їх сестрі, ОСОБА_7 Уточнивши в судовому засіданні позовні вимоги , позивачі просили визнати за кожним з них право вланості на 1/5 частину жилого будинку № АДРЕСА_1 Новоазовського району Донецької області в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8.
04.12.2007 року позивачі відмовилися від позоних вимог в частині розділу в натурі жилого будинку. Ухвалою суду від 04.12.2007 року провадження по справі у цій частини вимог закрито на підставі ст. 205 ч.1 п.3 ЦПК України.
Відповідачі по справі позовні вимоги не визнали та зазначили, що позивачі пропустили встановлений законом строк позовної давності. Про те, що вона, ОСОБА_6 оформлює спадщину після смерті ОСОБА_8, , вона дітям повідомляла і вони не заперечували проти того, щоб спадщина була оформлена тільки на неї. У 2003 році вона зібирала всіх дітей, щоб вирішити, хто з них буде проживати у спадковому будинку, але всі вони відмовилися. Після цього вона прийняла рішення подарувати спірний будинок ОСОБА_7. Остання переїхала жити в спірний будинок у 2003 році, ОСОБА_3 віддав їй від будинку ключі. Договір дарування будинку був оформлений у 2005 році.
Просили відмовити у позові позивачам.
Суд, вислухав сторін, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що з 1982 року їх мати, ОСОБА_6, перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8. Від шлюбу народилися вони, позивачі по справі, ОСОБА_3.,ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, ОСОБА_5.,ІНФОРМАЦІЯ_3 народження і відповідач ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 народження. Всі вони жили у будинку свого діда, ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_5 останній вмер та залишив заповіт на ім*я свого сина, а їх батька, ОСОБА_8. ІНФОРМАЦІЯ_6 вмер їх батько, ОСОБА_8.
Після вступу до шлюбу їх матері з ОСОБА_9., всі діти були всиновлені останнім.
Зазначені обставини підтверджується письмовими доказами, не заперечуються відповідачами.
Судом встановлено, що 28.03.1995 року ОСОБА_6 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на спірний будинок після смерті ОСОБА_8. ( а.с. 18).
При цьому з поданої ОСОБА_6 заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини вбачається, що остання зазнчила, що крім неї , спадкоємців немає( а.с. 29).
Відповідно до ст. 529 ЦК України 1963 року позивачі, як діти померплого, є спадкоємцем першої черги.
Судом встановлено, що на час відкриття спадщини та отримання ОСОБА_6 свідоцтва про право на спадщину позивачі були неповнолітніми.
При цьому суд вважає неспроможніми заперечення ОСОБА_6 відносно того, що вона повідомляла дітей про оформлення спадщини після смерті їх батька, бо неповнолітні діти не володіли повною мірою дієздатності відповідно до вимог закону.
Суд також критично ставиться до заперечень ОСОБА_6 відносно того, що вона передала ОСОБА_3 як компенсацію його частини в спадщині після смерті батька 1000 долларів,бо ця обставина належними доказами не підтверджена відповідачем у судовому засіданні. Сам ОСОБА_3 зазначив, що мати передала йому зазначену суму в якості матеріальної допомоги.
Суд також критично ставиться до заперечень відповідача ОСОБА_7 відносно того, що позивачам було відомо, що мати подарувала їй спірний жилий будинок ще у 2003 році, бо в цьому році вона переїхала в нього жити. Адже сам договір дарування спірного будинку був оформлений 17.08.2005 року ( а.с. 19).
Крім того, судом встановлено, що позивачі на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_8 проживали разом з померлим у спірному будинку та були в ньому зареєстровані, чого не заперечувала відповідач ОСОБА_6., підтверджується відміткою про реєстрацію у паспорті( а.с. 10).
Відповідно до ст. 549 ЦК України 1963 року позивачі є такими, що фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_8.
З огляду на це, неспроможніми є заперечення відповідачів про пропуск позивачачми строку позовної давності, бо судом встановлено, що спадщину вони прийняли фактично.
Оскільки судом встановлено, що свідоцтво про право на спадщину на ім*я ОСОБА_6 було видано з порушенням вимог закону , воно відповідно до ст. 216 ЦК України має бути визнано частково недійсним.
З цих же підстав слід визнати недійсним договір дарування спірного жилого будинку від імені ОСОБА_6 на ім*я ОСОБА_7
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивачів слід стягнути судовий збір і витрати на інформаційно-технічне забезпечення.
Керуючись ст.ст.10, 11,58, 60, 209, 213-215 ЦПК України ,ст.ст.529, 549 ЦК України 1963 року, ст. 216 ЦК України, суд-
В И Р І Ш И В :
Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом , видане на ім*я ОСОБА_6 Новоазовською державною нотаріальною конторою 28.03.1995 року за реєстром № 102 після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_8.
Визнати недійсним договір дарування жилого будинку № АДРЕСА_1 Новоазовського району Донецької області, посвідченого нотаріусом Маріупольського нотраіального округу 17.08.2005 року за реєстром № 2070 від імені ОСОБА_6 на ім*я ОСОБА_7.
Визнати за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування по 1/ 5 частині жилого будинку № АДРЕСА_1 Новоазовського району Донецької області після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_8.
Стягнути з ОСОБА_6. , ОСОБА_7 в рівних частинах на користь ОСОБА_3.,ОСОБА_4, ОСОБА_5судовий збір у розмірі 92грн. 02 коп на користь кожного, витрати з інфромаційно-технічного забезпечення у розмірі 10 грн на користь кожного.
На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Донецької області протягом 20 днів з дня подачи заяви про апеляційне оскарження рішення,яка подається протягном 10 днів з дня проголошення рішення, з подачею копії апеляції до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК
Рішення набуває законної силі після закінчення строку на подачу заяви про апеляційне оскарження рішення суду.
Суддя--