Справа № 2-410/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И                                  

21 лютого 2011 року    Зарічний районний суд м. Суми в складі:

                                                  головуючого –судді Сидоренко А.П.

з участю секретаря –Косухіної Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Банк „ТРАСТ” про визнання недійсними та несправедливими умов кредитного договору та додаткової угоди,

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулася до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 13 серпня 2008 року між ВАТ Банк „ТРАСТ” та нею укладений кредитний договір № R071.0004560, відповідно до якого вона отримала кредит в розмірі 15000 грн. строком на 48 місяців, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості за кредитом до 13 серпня 2012 року. На протязі 2008-2009 року позивачка сплачувала кредит та відсотки за користування ним, проте внаслідок затримки заробітної плати позивачці та сімейними обставинами, вона почала сплачувати місячний платіж за кредитом не в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість. Так станом на 10 грудня 2009 року заборгованість за кредитом складає 13098 грн. 03 коп., а штрафні санкції (пеня) в розмірі 8387 грн. 77 коп. Посилаючись на те, що  штрафні санкції складають більше 64% від суми наданого кредиту, вони є безпідставно жорстокими та порушують принцип рівності сторін договору, просить визнати несправедливими та недійсними умови п. 4.1, розділу № 4 Кредитного договору № R071.0004560 від 13 серпня 2008 року „У разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов’язання в частині повернення Кредиту  та/або сплати процентів, комісій згідно умов цього договору, позичальник зобов’язаний сплатити Кредитору пеню в розмірі 1% (один) відсоток від простроченої заборгованості за кожний день прострочення. також за повне або часткове прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів за користування ним, позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф у розмірі 50 грн. за перший прострочений платіж (або його частину), за другий –100 грн., за третій та кожен наступний –200 грн.”, а також визнати несправедливими та недійсними п. 4.1, розділу № 4 Додаткової угоди від 01 вересня 2008 року до кредитного договору № R071.0004560 від 13 серпня 2008 року „У разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов’язання в частині повернення Кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно умов цього договору, позичальник зобов’язаний сплатити кредитору пеню в розмірі 5% (п’ять) відсотків від суми заборгованості за кожний день прострочення”.

В судовому засіданні представник позивачки підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Позивачка та представник відповідача в судове засідання не з’явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник відповідача надав до суду письмову заяву про розгляд справи в його відсутність.

В письмових запереченнях представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовної заяви, посилаючись на те, що позивачка у встановлений строк свої зобов’язання щодо повернення кредиту не виконує, відсотки за користування кредитом, пеню за прострочення повернення кредиту не сплачує, порушуючи умови кредитного договору. Зазначає, що кредитний договір відповідає вимогам цивільного законодавства, в тому числі законодавчих актів, направлених на захист прав споживачів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не обґрунтований і не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 13 серпня 2008 року між ВАТ Банк ”ТРАСТ” та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № R071.0004560, за умовами якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 15000 грн. зі сплатою 17,99% річних на строк 48 місяців, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості за кредитом до 13.08.2012 року (а.с. 4-5).

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов’язання в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно умов цього договору, позичальник зобов’язаний сплатити Кредитору пеню в розмірі 1% (один) відсоток від простроченої заборгованості за кожний день прострочення. Також за повне або часткове прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів за користування ним, позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф у розмірі 50 грн. за перший прострочений платіж (або його частину), за другий –100 грн., за третій та кожен наступний –200 грн.

01 вересня 2008 року між ВАТ Банк „ТРАСТ”  та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору № R071.0004560 (а.с. 6-8). Згідно п. 4.1. додаткової угоди у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов’язання в частині повернення Кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно умов цього договору, позичальник зобов’язаний сплатити кредитору пеню в розмірі 5% (п’ять) відсотків від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 10 грудня 2009 року позивачка має заборгованість за кредитом в сумі 13098 грн. 03 коп., відсотки –303 грн. 17 коп., комісія –297 грн., пеня 8387 грн. 77 коп., а всього заборгованість складає 22085 грн. 97 коп. (а.с. 9).

Згідно ст.ст. 203, 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами, вимог щодо змісту правочину, який не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів” договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:

1) особу та місцезнаходження кредитодавця;

2) кредитні умови, зокрема:

а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;

б) форми його забезпечення;

в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;

г) тип відсоткової ставки;

ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;

д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);

е) строк, на який кредит може бути одержаний;

є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;

ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;

з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;

и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;

і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів” умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Так як позичальник знав про те, що споживчий договір укладався саме з метою отримання кредиту, був обізнаний про його умови та про те, що треба буде повертати кредит виходячи з визначеного сторонами у передбаченому цивільним законодавством порядку та визначеному волею сторін правочину, в даному випадку відсутні підстави вважати,  що пункти 4.1 кредитного договору  та 4.1 додаткової угоди до кредитного договору, укладеного між сторонами, є несправедливими до позивача.

Оскільки позивач був ознайомлений з умовами кредитного договору та додаткової угоди до нього, які стосуються істотних його обставин і погодився з ними шляхом вчинення власноручно виконаного особистого підпису в договорі, підстав вважати,  що ці положення створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача немає.

Також відсутні підстави вважати, що такий обов'язок є жорстким у відношенні до  споживача.

При укладенні договору позивачка діяла свідомо, а тому зобов’язана виконувати умови договору.

Аналізуючи укладений сторонами договір, обсяг та зміст прав і обов’язків сторіні, які передбачені зазначеним договором, суд приходить до висновку, що умови договору не суперечать принципу добросовісності і його наслідком не є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду позивача.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 627 ЦК України, ст.ст.  11,18 Закону України „Про захист прав споживачів”, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                    Суддя                                                             А.П.Сидоренко