Справа № 2-8/2011

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2011 року                     Буринський районний суд  Сумської області

                              в складі:               головуючого  судді   Куцан В.М.

                                                       при  секретарі Кошелєвій Н.В.

                    з участю           представника позивача Макаренко Л.І.

                      відповідача ОСОБА_2

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Буринь справу  за позовом Буринської міської ради до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право користування службовим житловим приміщенням та виселення з нього,

в с т а н о в и в:

Позивач  звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи тим,  що рішенням виконавчого комітету Буринської міської ради №129 від 24.06.2009 р. відповідачу була виділена службова квартира. В подальшому, на підставі цього рішення, був виданий ордер на службове жиле приміщення, який став підставою для вселення відповідачів. В квітні 2010 року ОСОБА_2 звільнився з органів прокуратури, а тому Буринська міська рада   звернулася до відповідача з вимогою про звільнення  службово квартири у місячний строк, але останній ігнорує цю вимогу, у зв’язку з чим просили визнати відповідачів такими, що втратили право користування службовою квартирою та висилити їх з неї.

В судовому засіданні представник позивача Макаренко Л.І. заявлені вимоги підтримала, і в своїх поясненнях підтвердила обставини викладені в  заяві, уточнивши, що відповідачі не відносяться до категорії  осіб, які можуть  бути виселені із службового житлового приміщення лише з наданням іншого благоустроєного житла, а тому просила  позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечив, пояснивши, що отримуючи спірну квартиру не знав, що вона має статус службової і вважав, що отримав її на загальних підставах. Крім того посилався на  порушений порядок видачі службового житла та отримання ним квартири, яка на той  момент не відповідала санітарним нормам, у зв’язку з чим він був змушений частково ремонтувати її за свої кошти. Його колишня дружина ОСОБА_3 до вказаної квартири взагалі не вселялася, так як мешкає фактично за іншою адресою. Просив у задоволенні позову відмовити.  

Відповідачка ОСОБА_3 позов визнала, просила справу розглянути без її участі, про що надала суду заяву, в якій також  зазначила, що у спірній квартирі вона не реєструвалася і жодного дня не проживала.

Ухвалою суду від 23.11.2010 року до участі в справі  в якості третьої особи залучено прокуратуру Сумської області, представник якої просив справу розглянути без його участі, покладаючись на рішення суду.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що він працює на посаді прокурора Буринського району. За узгодженням з керівництвом прокуратури Сумської області, в травні 2009 року він  направив подання до Буринської міської ради, в якому просив виділити ОСОБА_2, який на той час працював помічником прокурора району, службове житло. Про те, що в даному поданні йшла мова саме за службову квартиру ОСОБА_2 знав, бо сам готовив проект даного подання.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що в 2009 році він був міським головою м. Буринь і на звернення прокурати Буринського району, виконавчим комітетом Буринської міської ради було прийнято рішення про виділення службової квартири, яка знаходилася на балансі міської ради та мала відповідний статус.

Свідок ОСОБА_6 підтвердив, що в 2009 році він був заступником міського голови та головою комісії Буринської міської ради з житлових  питань. На засіданні комісії вони обговорювали подання прокуратури і погодилися надати службове житло ОСОБА_2. В подальшому було прийнято відповідне рішенні і йому видано ордер на службове жиле приміщення.

З узагальнюючих показів свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вбачається, що на прохання ОСОБА_2 вони виконували деякий ремонт в наданій йому квартирі, так як остання була в поганому стані.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши обставини справи, представлені докази та давши їм оцінку, прийшов до наступних висновків.

Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 з 31.07.2002 року проходив службу в органах прокуратури і був звільнений 13.04.2010 року наказом прокурора Сумської області  на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін, що підтверджується показами відповідача, копією наказу про звільнення (а.с.9), поданням прокуратури Буринського району (а.с.24), довідки прокуратури(а.с.37).  

Під час проходження служби відповідача на посаді помічника прокурора Буринського району виконавчим комітетом Буринської міської ради, на підставі рішення №129 від 24.06.2009 року та ордеру від 26.06.2009 року,  йому була надана службова квартира АДРЕСА_1,  на склад сім’ї до якої ввійшов він сам та його дружина –відповідачка ОСОБА_3, що також вбачається з показів представника позивача, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5,                   ОСОБА_6,  копії рішення виконкому Буринської міської ради №129 від 24.06.2009 р. (а.с.6), копії службового ордера на жиле приміщення (а.с.7), подання прокурора Буринського району( а.с.24), копії протоколу №4 засідання комісії з житлових питань виконкому міської ради, матеріалів житлової справи Буринської міськради (а.с.6,7,24-27,33-53).

З довідки Буринського РВ УМВС (а.с.15) вбачається, що в спірній квартирі значиться зареєстрованим ОСОБА_2 і як підтвердив останній, він дійсно в ній  проживає, так як вважає, що квартиру отримав на загальних підставах, а не як службову.

Правовідносини, що склалися між сторонами врегульовані нормами Житлового кодексу та «Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР», затверджених Постановою Ради Міністрів  УРСР 04.02.1988 року за №37.

Зокрема, ч.2 ст.123 ЖК України  встановлено, що до користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила договорів найму жилого приміщення, крім  правил, передбачених ст.73-76, 79-83,85,90, частиною шостою статті 101, статтями 103-106 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 122 ЖК України єдиною підставою для вселення в надане службове  жиле приміщення, є ордер, який видається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради на підставі рішення про надання службового жилого приміщення.

Відповідно до ст.124 ЖК України,  робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу  або вийшли з членів колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого житлового приміщення.

Статтею 125 цього ж Кодексу визначений перелік осіб, яких не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення до категорії яких відповідач не входить.  

Таким чином,  аналіз змісту вищенаведених норм закону в їх сукупності дає підстави для висновку суду про те, що відповідач у зв’язку з припиненням служби в органах прокуратури підлягає  виселенню з усіма членами сім’ї із службового жилого приміщення,  а позов в цій частині суд вважає обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з частини другої  статті 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Твердження відповідача, що надана йому квартира не входила до числа службових, а отримана ним на загальних підставах, так як він знаходився на квартирному обліку, не доведені в судовому засіданні і  суперечить встановленим судом  фактичним обставинам справи, за якими вбачається, що  спірне жиле приміщення має статус службового житла і перебуває на балансі Буринської міської ради.

Та обставина, що надане йому житло не перебувало на обліку прокуратури Сумської області як службове і з ним не укладався договір найму цього приміщення, а крім того, що відповідач, з його слів, поніс матеріальні витрати  на частковий ремонт наданого йому жилого приміщення,  не міняє статусу житла як службового, що знаходиться в комунальній власності  та  правової природи спору. При цьому він не позбавлений можливості звернення до суду з відповідним позовом щодо захисту в цій частині його прав, якщо вважає їх порушеними.

Разом з тим суд вважає необґрунтованою вимогу позивача щодо  виселення відповідачки ОСОБА_3, оскільки вона взагалі з часу видачі ордера не проживала в спірній квартирі, що було визнано як нею самою так і відповідачем ОСОБА_2. При цьому останній зазначив, що вони з дружиною розірвали шлюб ще у вересні 2007 року, з того часу проживали окремо і це підтверджується рішенням Буринського районного суду від 18.09.2007 року. З вказаними обставинами погодилася і представник позивача в судовому засіданні. Однак суд вважає, що ОСОБА_3,  все ж, втратила право користування службовим жилим приміщенням, враховуючи вимоги ст.ст.71,72 ЖК України.

Крім того, суд не погоджується з вимогою позивача щодо визнання відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням, оскільки підстави та порядок визнання громадян такими, що втратили право на користування жилим приміщенням визначені житловим законодавством, але позивачем не наведено жодних обґрунтувань в цій частині, щодо наявності визначених законом підстав захисту його прав в такий спосіб,  при цьому за нормами Житлового кодексу в разі наявності підстав, визначених ст.124 ЖК України, зазначена категорія громадян підлягає виселенню, без необхідності визнання їх такими, що втратили право на користування жилим приміщенням, у зв’язку з чим в цій частині позов задоволенню також не підлягає.

Керуючись ст.ст.5,6,10,11,15,212 ЦПК України, ст.ст.71,72,109,122-125 ЖУ України,   суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_2 із службового жилого приміщення розташованого  за адресою АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користуватися службовим жилим приміщенням розташованим  за адресою АДРЕСА_1.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Сумської області через Буринський районний суд шляхом подачі  апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час його проголошення, в той же строк з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі  подання  апеляційної скарги рішення,  якщо його не  скасовано,  набирає законної  сили після розгляду справи апеляційним судом.   

Головуючий: