Справа № 2-789/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

11.01.2011 року                                                            м. Нікополь

                 Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

                                                      головуючого- судді                                                Кобеляцької-Шаховал  І.О.

                                              за участю секретаря                                               Скоробогатової А.О.

                                                                            позивача                                                ОСОБА_1

                                                                            представника позивача                        ОСОБА_2

                                                                            відповідача                                            ОСОБА_3

                                                                            представника відповідача                    ОСОБА_4

                               розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні домоволодінням та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

                               Позивач звернулась до суду з позовною заявою про усунення перешкод в користуванні домоволодінням та стягнення моральної шкоди.

                           В  обгрунтування своїх вимог позивач посилається на наступні обставини.

             Їй на праві особистої власності, згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 20.05.1996 року, належить 7/12 частин будинку АДРЕСА_1. 5/12 частин цього будинку належить ОСОБА_3 У їх спільному користуванні є земельна ділянка, загальною площею      401 кв. метр, яка, згідно із рішенням Нікопольського міськрайсуду від 11.02.2000 року, була розподілена таким чином:

1.          Їй - ОСОБА_1 - належить земельна частка, загальним розміром 230 м.кв., із яких під забудовами - 63 м.кв., під садом - 167 м.кв.;

2.          Відповідачці належить земельна частка, загальним розміром 167 м.кв., із яких під забудовами -   67 м.кв., під садом - 88 кв.м.;

3.          Земельна частка загального користування становить 146 м.кв.

                               Між нею та відповідачкою впродовж довгого часу виникають конфлікти з приводу користування земельною ділянкою. ОСОБА_3 створює їй неможливі умови для мешкання, що полягають у використанні спільної земельної ділянки для своїх підприємницьких цілей. ОСОБА_3 наразі є приватним підприємцем й на їх спільному подвір'ї займається засолом риби, внаслідок чого на подвір'ї весь час стоїть неможливий сморід. Внаслідок такої своєї підприємницької діяльності відповідачка не пускає до двору її родичів, позаяк вони нібито можуть її обікрасти. Відповідачка утримує на їх сумісному подвір'ї двох собак, через яких вона не може потрапити до себе додому. Також у 1996 році відповідачка встановила на земельній ділянці спільного користування металевий гараж й холодильник для своїх потреб, який увесь час гудить під її вікнами, через що вона не може спати. Наразі у їх спільному домоволодінні зносився старий водопровід. Відповідачка ОСОБА_3 свої труби замінила, а їй у підключенні до водопроводу відмовила, через що вона живе без води й не має можливості обладнати собі новий водопровід, оскільки на спільній земельній ділянці, по якій він повинен бути проведений, стоять вищевказані гараж й холодильник відповідачки. За таких умов весною вона була позбавлена можливості засадити город, й залишилась наразі без овочів, які на ринку стоять недешево. Також, незважаючи на її неодноразові заперечення, відповідачка розташувала прямо під її вікнами смердючі ящики, мішки й відра із рибою. Також вважає, що своїми незаконними діями відповідачка наносить їй і моральну шкоду, яка виражається у тому, що вона сильно переймається через вказану подію, не може дихати нормальним повітрям, не може спокійно спати, страждає на головні болі й підвищений тиск. Моральну шкоду оцінює у 5 000 гривень. У зв'язку із неможливістю вирішення спору  добровільним чином, змушена звернутися до суду за захистом своїх прав і просить суд:

- зобовязати відповідачку  перенести гараж й холодильник, а також інші речі, що пов”язані із її підприємницькою діяльністю, а саме: діжки й ящики із земельної ділянки загального користування на земельну ділянку, виділену їй особисто.

- стягнути із відповідачки на її користь моральну шкоду у сумі 5 000 гривень.

                           В судовому засіданні позивач позов підтримала і просила його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що через відсутність води в її частині домоволодіння не може жити в своєму помешканні, не може садити город тощо. А провести воду не має можливості через те, що їй заважає гараж відповідачки. Свою частину домоволодіння використовувала як дачу, а зараз не може використовувати через відсутність води. Крім того, в домоволодінні не можливо жити й через те, що під її вікнами – весь бізнес відповідачки, сморід, бруд. Дві собаки відповідачки не пускають її в домоволодіння. Хотіла продати свою частку домоволодіння, але покупці як побачили такий бардак, одразу відмовились від купівлі.

                               Представник позивачки позов підтримав в повному обсязі і суду пояснив, що відповідачка створила нестерпні умови для проживання її довірительки, тому позивачка і не може там проживати. Мешкає в квартирі за адресою: АДРЕСА_2. Таким чином, його довірителька позбавлена права розпоряджатись своїм майном.

                           Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила, що гараж був споруджений до неї, узаконили його, коли видалась можливість. Позивачці користуватись своєю часткою домоволодіння не перешкоджає. Все прибрала. Залишився лише холодильник, який виключений і там зберігається зерно. Холодильник стоїть на спільній території і нікому не заважає. Позивачка сама не бажає жити в своєму помешканні, бо там страшений безлад. Водопровід прорвало в неділю дев”ятого березня. Саме вони з чоловіком викликали „аварійку”, бо позивачка в домоволодінні ніколи не жила і на момент аварії її теж не було. Копали в ручну, заплатили 2 500 грн. Чекати, поки позивачка прийде в домоволодіння не могли, тому й замінили водопровід тільки для себе. Бо більше не було грошей, та й позивачка в домоволодінні фактично не жила.

                               Представник відповідачки в судовому засіданні позов не визнав, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Суду пояснив, що спірний гараж було споруджено ще батьками ОСОБА_3 і узаконений 12.06.2006 року. ОСОБА_3 стала власницею домоволодіння і гаражу лише 29.07.2007 року. Підприємницька діяльність його довірительки не перешкоджає позивачці користуватись її частиною домоволодіння, тим більше, що вона використовує свою власність як дачу. Скандалить саме позивачка, відповідачка ж підтримує добросусідські відносини з усіма сусідами, ніхто на неї не скаржиться. Воду позивачка не бажає проводити сама, відповідачка їй в цьому не створює ніяких перешкод.

                               Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона –подруга позивачки. Знає її 55 років. Вона часто бувала в позивачки за спірною адресою, там був такий гарний сад, який доглядали її батьки. Зараз бруд, безлад тощо. В частині домоволодіння позивачки жив її чоловік. Коли в нього стався інсульт, лікарі не могли його винести носилками з-за того, що заважав гараж. У дворі страшенний сморід влітку.

                               Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що ОСОБА_8 колись в нього працював. Якось він зустрів його і він попросив допомогти занести холодильник та диван. Занесли насилу, вже пробували й у вікно совати, бо нічого не виходило. У дворі був безлад, сморід, рій мух, в кориті розморожувалась риба. На подвір”ї бачив щура. По двору на загальній території бігали неприв”язані собаки. Холодильник, що стояв під вікнами в ОСОБА_8, гудів як трактор. Він ще спитав у ОСОБА_8, як він там живе. А ОСОБА_8 відповів, що не спить. Зараз він там не живе, бо немає води. ОСОБА_8 доброзичливий, тихий, ніколи не скандалить. Жив він там до 2008 року, тобто до того моменту, як обрізали воду. Бо не можливо стало ні помитись, ні випрати щось, ні їжу приготувати. З-за відсутності води загинули чубуки винограду, які ОСОБА_8 висадив.

                               Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він –колишній чоловік позивачки. Жив у будинку АДРЕСА_1 з 2003 року по 2008 рік. З відповідачкою були в нормальних відносинах. На спільній території, прямо в нього під вікнами, відповідачка поставила холодильник, який страшено гудів. В нього розвинувся хронічний недосип, бо спати міг лише до 3-х годин ночі. З-за цього в нього стався інсульт. У дворі було повно ящиків, ваги, посуд, каструлі з рибою. Стояв сморід. Розсол з риби зливали прямо під черешню, вона й пропала. Коли у відповідачки здохла собака, вони її зарили в нього на ділянці. Він з відповідачкою та її чоловіком не сварився. Але, коли вони відрізали воду, він там жити більше не зміг і переїхав.

                               Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що мешкає по-сусідству 16 років. У дворі сторін була теж. ОСОБА_1 там не мешкає. Раніше там жили дочка з зятем, син, чоловік. Чоловік позивачки там жив до 2008 року. Її чоловік виносив ОСОБА_8 до „швидкої”, коли в того стався інсульт. Виносити йому нічого не заважало. А от в хаті позивачки було брудно, сміття тощо. Гараж розташований на загальній території  з 1993 року. Його поставив дядько відповідачки. Там же стоїть й холодильник, але він не працює.

                               Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що сусідів –сторони по справі - знає давно. З позивачкою та відповідачкою стосунки нормальні. В частині будинку ОСОБА_1 фактично ніхто не мешкав. Один час там мешкав її чоловік. Коли в ОСОБА_8 стався інсульт, допомагав виносити його в карету „швидкої допомоги”. Коли вони виносили ОСОБА_8 з хати на простирадлі, їм нічого не заважало, місця було вдосталь, а от в самій хаті були антисанітарні умови. Пам”ятає, що колись у позивача в комфорці потух газ і, якби відповідачі не почули запах газу, могли б злетіти в повітря. Знає, що відповідачі купили позивачці        1-кімнатну квартиру за частину її домоволодіння, але позивачка не захотіла такого обміну. За 16 років позивачку бачив один раз. Холодильник, який стоїть у дворі, зараз не працює, ніяких ящиків та діжок зараз немає.

                               Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що він за професією зварювальник. Він варив у дворі сторін по справі лічильник на воду. З вини позивачки його ледве не вбило, бо чоловік позивачки неправильно зробив ввід. Двір домоволодіння не засмічений. Там стоїть лише холодильник та гараж.

                               Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що він –десятковий по вулиці Антонова в м.Нікополі. Крім того, він –сусід ОСОБА_3. Вони з квартальною разом ходять розбиратись у сварках сусідів. Останній раз був у дворі сторін по справі в кінці листопада 2010 року разом із квартальною. У дворі було прибрано, наведено порядок. Холодильник, що стоїть у дворі, не працює. Гараж стоїть між парканом і будинком. Він є тимчасовою спорудою. Хто його збудував, не знає. Вода є тільки в частині відповідачів. В частині домоволодіння позивачки не був, але заглядав з вулиці. Там страхіття, бруд, сміття. Люди там не живуть.    

                               Вислухавши сторони, їх представників, свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

                               Як встановлено в судовому засіданні, позивачці на праві приватної власності, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.05.1996 року, належить 7/12 частин будинку АДРЕСА_1 (а.с.9, 12-17). Відповідачці, згідно спадкового договору від 01.09.2006 року, належить 5/12 частин будинку АДРЕСА_1 (а.с.9, 53-54, 56). Відповідно до рішення Нікопольського міського суду від 11.02.2000 року, ОСОБА_1 належить 230 кв.м. земельної ділянки (з яких під забудовами знаходиться 63 кв.м., під садом –167 кв.м.), ОСОБА_3 належить 167 кв.м. земельної ділянки (з яких під забудовами знаходиться 67 кв.м., під садом –88 кв.м.), двір, загальною площею 146 кв.м. залишається в загальному користуванні співвласників (а.с.8). Відповідно до відповіді начальника КП „МБТІ”, при обстеженні в 1999 році техніком МБТІ виявлено наявність будівлі гаражу „Д”, згідно з витягом з рішення  № 379 від 12.07.2006 року –узаконено будівлю гаражу „Д” (а.с.55). Тобто на момент обстеження домоволодіння в 1999 році техніком МБТІ, спірний гараж вже був споруджений на території домоволодіння сторін, і з того часу до липня 2008 року позивачка не висувала ніяких претензій стосовно його розташування, хоча власницею своєї частини домоволодіння вже стала з травня 1996 року. Крім того, як свідчать пояснення свідків    ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, а також довідка голови квартального комітету № 11 та Акт обстеження від 04.12.2010 року, холодильник, встановлений в 2001 році, знаходиться у відключеному стані, в ньому зберігається зерно. При обстеженні території домоволодіння ОСОБА_3, собаки були закриті, вхід вільний. Територія знаходиться в порядку, є ділянка для господарських та підсобних робіт. З боку ОСОБА_1 паркан та сарай в аварійному стані, потребується капітальний ремонт. В будинок вони не потрапили. Подивившись у вікно, побачили безлад, зійшлись у думці, що там ніхто не живе

і нічого не робить. Будинок потребує ремонту (а.с.58).

                                Таким чином, судом встановлено, що на момент розгляду справи подвір”я домоволодіння сторін та спільна територія приведені в належний стан, холодильник відключено.

                                Тому суд вважає за належне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, а саме в частині зобов”язання відповідачки ОСОБА_3 перенести промисловий холодильник із земельної ділянки загального користування на земельну ділянку, виділену їй особисто.

                                В частині зобов”язання відповідачки перенести інші речі, що пов”язані з її підприємницькою діяльністю, а саме бочки й ящики із земельної ділянки загального користування на земельну ділянку, виділену їй особисто, суд вважає за необхідне відмовити через те, що на момент розгляду справи вищевказані речі були прибрані відповідачем добровільно.

                                В частині зобов”язання відповідачки перенести гараж із земельної ділянки загального користування на земельну ділянку, виділену їй особисто, суд також вважає за необхідне відмовити, оскільки позивачка не довела, що гараж встановлено саме відповідачкою і без її відома та згоди. Натомість докази, надані суду стороною відповідачки, свідчать про те, що гараж було споруджено задовго до того, як відповідачка отримала право власності на частину домоволодіння. Крім того, гараж узаконено в установленому законом порядку і суд не вбачає підстав для скасування даного рішення.

                                Крім того, суд вважає за необхідне відмовити позивачці і в частині стягнення моральної шкоди, оскільки в судовому засіданні було з”ясовано, що позивачка в належній їй частині домоволодіння   АДРЕСА_1 не проживає і не проживала. Описані нею події в позовній заяві ніяким чином не могли вплинути на стан її здоров”я, оскільки проживав в її частині домоволодіння її колишній чоловік і саме він міг перейматися й через роботу холодильника, й через бруд, сморід тощо. Крім того, позивачкою не доведено причинний зв”язок між описаними подіями та погіршенням її здоров”я. За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.

                                Натомість, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивачки про стягнення судових витрат з відповідачки і стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн. 00 коп.

                            Враховуючи викладене та керуючись ст.3, 317, 318, 319, 320, 321, 386, 391 ЦК України, ст.10, 30, 60, 256, 259 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

                                Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

                                Зобов”язати ОСОБА_3 перенести промисловий холодильник із земельної ділянки загального користування на земельну ділянку, виділену їй особисто.

                                Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн. 00 коп.

                                В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 –відмовити.

                                Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено протягом  десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Нікопольський міськрайонний суд.

Суддя:І. О. Кобеляцька-Шаховал