ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                      Справа № 1-25/11

                                                                                           Рядок статзвіту № 42                                                                        

10 березня 2011 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя - Піскунов В.М.  

секретар - Яцук О.П.,  .

  з участю прокурора - Богельської О. Б.

захисника - ОСОБА_1

представника потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_3

представника потерпілої ОСОБА_4 - ОСОБА_5     

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костопіль кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Костопіль, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта вища, неодруженого, приватного підприємця, не військовозобов’язаного, раніше не судимого в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

  14 березня 2010 року біля 1 год ночі, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння ОСОБА_6 керуючи автомобілем марки ВАЗ 21093, д. н. НОМЕР_1 рухався по вул. Радянській в с. Мирне, Костопільського району в напрямку до перехрестя з автодорогою Городище-Рівне-Староконстантинів. Під час руху ОСОБА_6, не виконавши вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», в порушення п. п. 12.1, 16.11 Правил дорожнього руху з урахуванням дорожньої обстановки не вибрав безпечну швидкість, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, з другорядної автодороги виїхав на головну, де допустив контактування з автомобілем «RENAULT MASTER» д. н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7, який рухався в напрямку з м. Сарни в м. Костопіль, та виїхав за межі проїзної частини в  кювет. В результаті ДТП пасажир автомобіля ВАЗ 21093 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження, які відносяться  до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

 В судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 свою вину визнав повністю та пояснив, що в ніч з 13 на 14 березня 2010 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_2 приїхали в с. Мирне Костопільського району, щоб забрати двох дівчат, які сіли на заднє сидіння, де знаходився також ОСОБА_2. Вони рухались по центральній вулиці в с. Мирне в напрямку автодороги Рівне-Сарни. Проїзна частина вулиці була вкрита ожеледдю. Він рухався зі швидкістю близько 60-70 км/год, коли під’їжджали до автодороги, десь на відстані 100 м, то зробив перегазовку, обороти двигуна були високі і не падали, тоді вижав щеплення і почав гальмувати. Так як автодорога була слизькою, то автомобіль все одно несло на автодорогу і коли побачив, що з правої сторони по автодорозі Сарни-Рівне рухався автомобіль, зрозумів, що вже не встигне зупинити свій автомобіль і натиснув на педаль газу, намагався проскочити дорогу. Однак все ж таки задньою правою частиною свого автомобіля зачепив передню частину мікроавтобуса, це вже йому пізніше стало відомо.  Далі він нічого не пам'ятає, оскільки під час ДТП отримав сильний удар в область голови, 14.03.2010 року біля 7 год до тями прийшов на зупинці біля ресторану "Кристал" в м. Костопіль. Як він там опинився пояснити не може. Пояснив, що потерпілій ОСОБА_4 все відшкодовано і вона претензій не має. Цивільний позов ОСОБА_3 визнає частково, а саме матеріальну шкоду повністю в сумі 19025,84 грн., витрати пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката в сумі 200 грн., а в частині задоволення моральної шкоди на розсуд суду. Попросив врахувати, що його батьками матері потерпілого ОСОБА_3 передано всього 20749 грн. Є розписки на 4300 грн. та в еквіваленті на 310 доларів США, також без розписки на ліки 14000 грн.

Факт вчинення підсудним інкримінованого йому злочину також стверджується зібраними по справі і дослідженими в судовому засіданні доказами.

В судовому засіданні законний представник потерпілої ОСОБА_4 – ОСОБА_5 пояснив, що в нічний час 14 березня 2010 року місцеві жителі повідомили йому, що його  дочка ОСОБА_4 потрапила в ДТП при виїзді з вул. Радянська с. Мирне на автодорогу Городище-Рівне-Староконстянтинів. Перебуваючи на місці він побачив, що на автодорозі стояв пошкоджений мікроавтобус, в кюветі знаходився пошкоджений автомобіль ВАЗ 21093, біля автомобіля був молодий хлопець, який був без свідомості, а також його донька, яка була в шоковому стані. Викликали швидку допомогу, доньку та хлопця госпіталізували. Підсудним давались кошти на лікування дочки і він до нього претензій не має.

В судовому засіданні законний представник потерпілого ОСОБА_2 – ОСОБА_3 пояснила, що 14.03.2010 року в нічний час біля 2 год ночі їй повідомили, що  її син ОСОБА_9 потрапив в  ДТП і перебуває в лікарні. Він був в дуже тяжкому стані.  Довгий час лікувався в м. Рівне та м. Одеса. Стосовно ДТП, то за кермом автомобіля був ОСОБА_6. Його батьки давали кошти на лікування приблизно 14000 грн. без розписок і ще по розписках 4300 грн. та в еквіваленті на 310 доларів США.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що вночі 14 березня 2010 року  спочатку за кермом автомобіля ВАЗ 21093 був він, оскільки не вживав спиртного. Приїхавши в с. Мирне він намагався розвернутись, автомобіль заглох і не заводився, тоді за кермо сів ОСОБА_6, який був в стані алкогольного сп'яніння, а він сів на переднє сидіння пасажира. Рухались по вул. Радянській, с. Мирне в напрямку до виїзду на автотрасу. Він побачив, що по автодорозі, яка веде з м. Сарни на м. Костопіль рухався мікроавтобус, підсудний також побачив цей мікроавтобус, почав гальмувати, однак дорога була слизькою і автомобіль все одно винесло на проїзну частину, де відбулось контактування мікроавтобуса в задню частину їх автомобіля. Далі вони злетіли в кювет і автомобілі зупинились.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що в нічний час 13.03.2010 року він з ОСОБА_2 попросили ОСОБА_6 завезти їх в кафе «На коня». Підсудний погодився і через деякий час приїхав з ОСОБА_8, який був за кермом. Приїхавши до кафе, сіли за столик і вживали спиртне. ОСОБА_8 спиртне не вживав. ОСОБА_2 попросив ОСОБА_6, щоб він завіз їх назад в с. Мирне. ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_2 сіли в автомобіль і поїхали. За кермом сидів ОСОБА_8 Через деякий час подзвонив, якийсь незнайомець з телефону ОСОБА_2 і повідомив, що вони потрапили в ДТП.

Свідок ОСОБА_7 на досудовому слідстві пояснив, що 14.03.2010 року десь біля 1 год ночі він перебував за кермом мікроавтобуса марки «Рено Мастер»,  рухаючись по автодорозі Сарни-Рівне в напрямку м. Рівне. В якості пасажира на задньому сидінні знаходилась ОСОБА_11 Він рахався зі швидкістю 60 км/год, дорожнє покриття було слизьке, ожеледиця. Під час руху він побачив, що з лівої сторони з вулиці с. Мирне, на досить великій швидкості виїхав автомобіль, який зачепив передню частину їх мікроавтобуса. Побачивши автомобіль та відчувши удар він відразу загальмував та зупинився. Коли вийшли з мікроавтобуса, то вони побачили, що в кюветі з правої сторони по ходу руху їх автомобіля знаходився легковий автомобіль світлого кольору ВАЗ21093.

Свідок ОСОБА_11 на досудовому слідстві пояснила, що 14 березня 2010 року, вона в якості пасажира на власному мікроавтобусі марки «Рено Мастер», рухались по автодорозі Сарни-Рівне в напрямку м. Рівне. За кермом автомобіля перебував її знайомий ОСОБА_7 Вона знаходилась на задньому пасажирському сидінні. Під час руху вона дрімала і відчула сильний удар. Сергій зупинився і вони вийшли з мікроавтобуса. Вона побачила, що в кюветі з правої сторони по ходу руху їх автомобіля знаходився легковий автомобіль світлого кольору ВАЗ 21093. Наскільки вона зрозуміла, то водій того автомобіля просто вилетів з вулиці с. Мирне і зачепивши передню частину їх мікроавтобуса, якого частково пошкодив, вилетів в кювет. Претензій до ОСОБА_6 не має.

Свідок ОСОБА_12 на досудовому слідстві пояснила, що13 березня 2010 року в вечірній час вона знаходилась вдома в її подруги ОСОБА_4. Десь близько 24 год до ОСОБА_4 зателефонував якийсь хлопець і сказав, що він приїде познайомитись і запросив їх в кафе «На коня». У вказаний час на автомобілі ВАЗ-21093 приїхало троє хлопців. Вона з ОСОБА_4 сіли на заднє сидіння, вона відразу за водієм, ОСОБА_4 посередині. Рухались по вул. Радянській в напрямку до виїзду із села. В автомобілі голосно грала музика, їхали досить швидко, а далі вона лиш пам’ятає, що відбувся сильний удар від якого вона опинилась в багажнику автомобіля. Потім багажник був відкритий, вона вилізла з автомобіля і побачила лежачих ОСОБА_4 та хлопця, підійшли люди, які викликали швидку допомогу. Оксану  і того хлопця госпіталізували в лікарню, а вона пішла додому.

Крім того, факт вчинення підсудним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286  КК України стверджується матеріалами справи, зокрема: протоколом огляду місця події від 14 березня 2010 року в ході якого було оглянуто ділянку автодороги Городище-Рівне-Староконстантинів та встановлено факт дорожньо-транспортної пригоди (а. с. 6-7); протоколом огляду та перевірки технічного стану транспортного засобу від 14.03.2010 року в ході якого було оглянуто автомобіль марки ВАЗ-21093 д. н. з. НОМЕР_1 в ході якого було виявлено та зафіксовано механічні пошкодження в задній частині автомобіля(а. с. 12); протоколом огляду та перевірки технічного стану транспортного засобу від 14.03.2010 року в ході якого було оглянуто автомобіль марки "Рено Мастер", д. н. НОМЕР_2 в ході якого було виявлено та зафіксовано механічні пошкодження передньої частини автомобіля (а. с. 13);  висновком транспортно-трасологічної експертизи №101 від 05.04.2010 року, згідно якого контактування транспортних засобів між собою відбулося передньою частиною автомобіля ОСОБА_13 р. н. НОМЕР_2 з правою задньою частиною автомобіля «ВАЗ-21093», р. н. НОМЕР_1 (а.с. 51-53); висновком судово-медичної експертизи №181 від 23.04.2010 року, згідно якого у гр. ОСОБА_2 діагностовано тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забої головного мозку важкого ступеня, перелому скріплення черепу, кому 2 ст., які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент отримання (а. с. 80-83);  висновком судово-медичної експертизи №180 від 23.04.2010 року, згідно якого у гр-ки ОСОБА_4 діагностовано тілесні ушкодження у вигляді важкої відкритої черепно-мозкової травми, перелому кісток скріплення з переходом на основу, забою-стисненя головного мозку важкого ступеня, гострої епідуральної гематоми правої гемісфери, які відносяться  до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент отримання (а. с. 86-89);  результатом аналізу крові №107 від 14.03.2010 року згідно якого у ОСОБА_6 виявлено етанол в крові в кількості 0,3 % (а. с. 61).

Оцінюючи зібрані по справі докази в своїй сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_6, яка виразилась в порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілим тяжкі тілесні ушкодження повністю доведена.

Дії  ОСОБА_6 вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України.

Представником потерпілого ОСОБА_3 заявлено цивільний позов до підсудного ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 19095,84 грн., моральної шкоди в сумі 50000 грн. та 500 грн. у відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката.

В судовому засіданні підсудний та представник потерпілого визнали факт сплати батьками підсудного коштів в сумі 14000 грн., тому згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не потребують доказування.

У відповідності до ст. 1166 та 1167 ЦК України майнова та моральна шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Заслухавши показання підсудного та представника потерпілих, дослідивши подані докази, що підтверджують вину підсудного у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що заподіяли  потерпілому тяжкі тілесні ушкодження суд вважає, що цивільний позов підлягає до часткового задоволення. У відповідності до п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1989 р. № 3 „Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна” із послідуючими змінами і доповненнями, при розгляді позову мають бути наведені докази, якими підтверджується шкода, а також наведені відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню. Згідно п. 16 цієї ж постанови при визначенні суми, що підлягають стягненню з засудженого, мають бути зараховані суми, добровільно передані цивільному позивачеві до постановлення вироку. Суд вважає, що оскільки позов про відшкодування матеріальної шкоди підсудним визнано повністю, то він підлягає до повного відшкодування. Суд враховує факт добровільної передачі підсудним без розписки 14000 грн., які визнано в судовому засіданні цивільним позивачем, згідно розписок 4300 грн. та в еквіваленті на 310 доларів США (2449 грн.), всього 20749 грн.  При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди у відповідності до п.  9 Постанови  Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” суд враховує фізичні та душевні страждання потерпілого, пов'язані з тілесними ушкодженнями, їх характер, тривалість та обсяг, характер немайнових втрат та вважає позов в цій частині обгрунтованим частково, а також з врахуванням проплачених коштів на відшкодування матеріальних збитків.  Щодо вимоги про стягнення коштів пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката - підлягають частковому стягненню згідно квитанції - 200 грн.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання підсудного є щире каяття, сприяння слідству, часткове добровільне відшкодування збитків.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного є вчинення злочини в стані алкогольного сп'яніння.

По місцю проживання підсудний характеризується позитивно, раніше не судимий.

У відповідності до ст.  75 КК України суд враховуючи тяжкість злочину, особу винного, його щире каяття, відшкодування збитків та інші обставини справи приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, прийнявши рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до ст. 81 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.  ст.323, 324, 328   КПК України, ст.ст. 1166, 1167, 1195 ЦК України, суд-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керування.

На підставі ст.75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю 1 рік 6 місяців.

Покласти на засудженого обов”язок, передбачений п. 2,3 ст.76 КК України – не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди заподіяної злочином - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 19095 (дев'ятнадцять тисяч дев'яносто п'ять) грн. 84 коп. матеріальної шкоди, 14000 (чотирнадцять тисяч) грн. моральної шкоди та 200 грн. у відшкодування витрат надання правової допомоги. Зарахувати 20749 грн., які були добровільно передані цивільному позивачу до постановлення вироку і визначити до стягнення 12546 (дванадцять тисяч п'ятсот сорок шість) грн. 84 коп.

Запобіжний захід застосований до ОСОБА_6 „підписка про невиїзд” залишити в силі до набрання вироком законної сили.

Речовий доказ - автомобіль марки "ОСОБА_13. н. НОМЕР_2 (а. с. 67) - залишити власнику ОСОБА_14; автомобіль марки ВАЗ-21093, д. н. з. НОМЕР_1 (а. с. 67) залишити власнику ОСОБА_15; після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, шляхом подачі скарги через Костопільський районний суд. .  

Суддя:                                                                          Піскунов В.М.