2-225/11

21.01.2011  р. року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді                                                      Маймур Г.Я.

за участю секретаря                                                       Богатирьової Д.І.

              представників позивача                                                    ОСОБА_1

              відповідача                                                                          Тимофєєвої І.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Дніпропетровської міської Ради та Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, треті особи –Садівниче товариство «Колективний садівник», Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної Ради і Головне архітектурно-планувальне управління Дніпропетровської міської Ради, про визнання права власності на дачний будинок із господарськими  спорудами, суд –

В С Т А Н О В И В :

          Позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Дніпропетровської міської Ради та Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, треті особи –Садівниче товариство «Колективний садівник», Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної Ради і Головне архітектурно-планувальне управління Дніпропетровської міської Ради, про визнання права власності на дачний будинок із господарськими  будівлями та спорудами.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона є членом Садівницького товариства «Колективний садівник»і їй була надана у користування земельна ділянка № 86, розташована за адресою: АДРЕСА_1. На вказаній земельній ділянці знаходиться дачний будинок із господарськими спорудами, який згідно технічного паспорту станом на 7.10.2009р. складається з: дачний будинок (літ.А-1) загальною площею 19,9 кв.м, у тому числі 6,3 кв.м. –житлова площа, 13,6 кв.м. –допоміжна площа, що складається з прим.1 коридор площею 4,5 кв.м, прим.2 житловою площею 6,3 кв.м, прим.3 кухня площею 9,1 кв.м; сарай (літ.Б) площею 4 кв.м; навіс (літ.В) площею 6,8 кв.м; душова (літ.Г) площею 11,2 кв.м; вбиральня (літ.Е) площею 1 кв.м; вимощення (літ.І); колодязь № 3; огорожа № 2 та хвіртки № 1.

Зазначений дачний будинок та господарські будівлі та споруди побудовані у 1979р. попереднім користувачем земельної ділянки № 86. За його заявою СТ «Колективний садівник»відповідно до свого Статуту надало йому дозвіл на будівництво садового будинку відповідно до типового проекту, затвердженого виконкомом Самарської районної ради народних депутатів у м. Дніпропетровську.

Вищевказаний дачний будинок із господарськими будівлями та спорудами нею було придбано у попереднього користувача земельної ділянки, який на той час був членом СТ «Колективний садівник», але правовстановлюючих документів не було і правочин щодо передачі будинку нотаріально не посвідчено. Попередній користувач земельної ділянки № 86 звернувся до правління СТ «Колективний садівник»із заявою щодо виключення його із членів товариства, а він подав заяву про прийняття його до членів товариства. Заяви були розглянуті на засіданні правління та винесено позитивне рішення з цього приводу.

Влітку 2009р. позивачка зверталася до Дніпропетровської міської ради із заявою щодо оформлення права власності, але їй було відмовлено.

Земельна ділянка площею 0,08 га, на якій розташований дачний будинок із будівлями та спорудами, передана їй у приватну власність для садівництва на підставі Рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради народних депутатів №1912 та видано Державний акт на право приватної власності на землю від 14.01.1998р.

З моменту передачі майна вона безперервно, відкрито та добросовісно володіє та користується зазначеним будинком і господарськими будівлями та спорудами як власним майном. Претензій, скарг або нарікань з боку інших осіб стосовно його користування та володіння немає. Вона неодноразово здійснювала ремонтні роботи у будинку, здійснює його технічне та санітарне обслуговування, систематично сплачує членські внески. Пайовий внесок на час передачі майна було внесено у повному обсязі.

25.01.2010р. ТОВ «Інститут проектування та експертизи будівництва»було проведено технічний огляд на відповідність державним стандартам, будівельним нормам і правилам, нормативним актам з пожежної безпеки та санітарному законодавству дачного будинку (літ.А-1)  навісу (літ.В), сараїв (літ.Б,Д), душової і вбиральні (літ.Г,Е)  за адресою АДРЕСА_1 «Колективний садівник», ділянка № 86 в м. Дніпропетровську. За результатами обстеження конструкції дачного будинку (літ.А-1) сараями (літ.Б,Д), навісом (літ.В), душовою і вбиральнею (літ.Г,Е) перебувають у нормальному і задовільному стані. Технічний стан конструкції відноситься до категорії К-1 та К-2 та можливе їх використання за функціональним призначенням.

Позивачка просила  визнати за нею право власності на садовий будинок із господарськими спорудами, а саме: дачний будинок (літ.А-1) загальною площею 19,9 кв.м, у тому числі 6,3 кв.м. –житлова площа, 13,6 кв.м. –допоміжна площа, що складається з прим.1 коридор площею 4,5 кв.м, прим.2 житловою площею 6,3 кв.м, прим.3 кухня площею 9,1 кв.м; сарай (літ.Б) площею 4 кв.м; навіс (літ.В) площею 6,8 кв.м; душова (літ.Г) площею 11,2 кв.м; вбиральня (літ.Е) площею 1 кв.м; вимощення (літ.І); колодязь № 3; огорожа № 2 та хвіртки № 1.

У судовому засіданні представник позивачки підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача - Дніпропетровської міської ради - у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що немає доказів того, що позивач отримав будинок на законних підставах. Право власності на земельну ділянку у позивача виникло 4.09.2001р, однак  побудовано дачний будинок з господарськими будівлями та спорудами у 1979р. Факт купівлі дачного будинку позивачкою не підтверджується документами. Доказів відчуження нерухомого майна попереднім користувачем, як і доказів набуття права власності на нерухоме майно у матеріалах справи немає. Також немає доказів того, що дачний будинок та господарські споруди не є самочинним будівництвом та побудовані попереднім користувачем земельної ділянки у відповідності до типового проекту, затвердженого виконкомом Самарської районної ради народних депутатів у м. Дніпропетровську та прийнято до експлуатації.

В письмовому пояснені представник Інспекції ДАБК у Дніпропетровській обл. проти позову заперечував, посилаючись на те, що відсутні правові підстави для позовних вимог та посилався на Постанову Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009р. №1035, якою затверджено Тимчасовий порядок прийняття в експлуатацію  закінчених будівництвом  приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт, в п.3 якого вказано, що підставою для оформлення права власності на садові будинки із господарськими спорудами і будівлями , споруджені до 5 серпня 1992р. є висновок про технічний стан будинку, складений бюро технічної інвентаризації за формою, встановленою Міністерством з питань житлово-комунального господарства за погодженням з Міністерством регіонального розвитку та будівництва.

Представник СТ «Колективний садівник»заперече нь проти позову не мав, у судове засідання не з’явився і просив розглядати справу за його відсутності.

Представник ГоловАПУ у судове засідання не з’явився, однак від нього надійшли пояснення по справі відносно того, що розміщення дачного будинку, господарських будівель та споруд відповідає вимогам забудови визначеної планувальної зони, і просив розглядати справу у його відсутність.

Представник КП «ДМБТІ»Дніпропетровської обласної Ради у судове засідання не з’явився, про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення  представників позивачки та Дніпропетровської міської ради,  свідка та дослідивши письмові докази в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка набула нерухомість із правочину, який не було  оформлено відповідно до чинного законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що спірний дачний будинок із господарськими будівлями, розташований на земельній ділянці № 86 на території Садівничого товариства  «Колективний садівник»по АДРЕСА_1, позивачка купила. Правовстановлюючих документів на вказані будівлі немає і відповідні угоди у встановленому законом порядку не були оформлені.

       Разом з тим, судом встановлено, що позивачка володіє на праві приватної власності земельною ділянкою для садівництва площею 0,08 га, яка знаходиться на території СТ «Колективний садівник»за № 86 у м. Дніпропетровську.

Підставою набуття права власності на земельну ділянку є Рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради народних депутатів №1912 від 18.12.1997р, на підставі якого видано Державний акт на право приватної власності на землю.

Право власності на земельну ділянку у позивачки виникло 4.09.2001р, однак згідно даних технічного паспорту КП «ДМБТІ»станом на 7.10.2009р. рік побудови дачного будинку з господарськими будівлями та спорудами є 1979р. Факт купівлі дачного будинку позивачкою не підтверджено доказами.

Із спільного рішення №6 адміністрації та профспілкового комітету АТ «Дніпропетровський трубний завод ім. Леніна»від 13.03.1990р. вбачається, що до позивачки перейшла тільки земельна ділянка.

Доказів відчуження зазначеного нерухомого майна попереднім користувачем, як і доказів набуття права власності на нерухоме майно, у матеріалах справи немає. Також немає доказів того, що дачний будинок та господарські споруди не є самочинним будівництвом та побудовані попереднім користувачем земельної ділянки у відповідності до типового проекту, затвердженого виконкомом Самарської районної ради народних депутатів у м. Дніпропетровську та прийнято до експлуатації.

Відповідно до ч.2 ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Як вбачається із матеріалів справи позивачка не зводила спірний будинок та господарські будівлі і  споруди.

Придбання позивачкою дачного будинку із господарськими будівлями та спорудами не підтверджено  нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу.

Згідно ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ст.220 ЦК України у разі недотримання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Посилання представника позивачки на ч.5 ст.376 ЦК України, суд не приймає до уваги, оскільки позивачка не будував дачний будинок та господарські будівлі і споруди, а право власності на самочинно збудоване нерухоме майно  може бути за рішенням  суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво.

Представник позивача не заперечував, що вказані будівлі споруджені іншою особою, якою не було оформлено правовстановлюючі документи.

Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009р. №1035  підставою для оформлення права власності на садовий будинок є висновок про технічний стан садового будинку, складений БТІ, якого у позивачки немає.

          Керуючись ст.ст. 220, 328, 375, п.5 ст.376 ст.657 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_3 у позові до Дніпропетровської міської Ради та Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, треті особи –Садівниче товариство «Колективний садівник», Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної Ради і Головне архітектурно-планувальне управління Дніпропетровської міської Ради, про визнання права власності на дачний будинок із господарськими  спорудами - відмовити.

          Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий   суддя :