Справа № 2а-36/11

Номер рядка звіту 14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2011 р.                                                                                      м.Львів

Суддя Сихівського районного суду м.Львова Волоско І.Р., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова про визнання дій неправомірними та зобов’язання відповідача у належному розмірі нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії дитині війни, -

в с т а н о в и в:

                   ОСОБА_1. звернулася до суду із позовною заявою, в якій просить: визнати дії відповідача неправомірними щодо нарахування і виплати у належному розмірі їй підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі встановленому ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за періоди з 1 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 р.  та з 1 січня 2010 р. по 31 грудня 2010 р.; зобов’язати відповідача здійснити їй перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за 2009 р. з 1 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 р.  та за 2010 р. з 1 січня 2010 р. по 31 грудня 2010 р., з врахуванням проведених раніше виплат.

          Ухвалами судді від 28 січня 2011 р. позовну заяву в частині вимог за період 1 січня 2009 р. по 23 червня 2010 р. включно залишено без розгляду, а відкрито скорочене провадження в частині вимог з 24 червня 2010 р.

          Відповідач подав суду письмове заперечення на позов, в якому просить в позові відмовити за безпідставністю.

          Розгляд справи проведено у порядку скороченого провадження у відповідності до ст.183-2 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

          За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження, оцінивши обставини справи, вважаю їх достатніми для прийняття рішення.

Позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та згідно ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є дитиною війни, про що має відмітку в пенсійному посвідченні, та перебуває на обліку у відповідача - управлінні Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова.

Згідно ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком (в редакції станом на 2010-2011 р.р.). Мінімальний розмір пенсії за віком визначається відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме такий встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Встановлено, зокрема з письмових заперечень відповідача, що підвищення позивачу як дитині війни у вищезгаданому розмірі не виплачувалося.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч вищенаведеним нормам, відповідачем навіть в запереченні не зазначено та не доведено на підставі яких положень закону позивачу виплачувалося підвищення до пенсії у спірний період в меншому розмірі, а також законність такого застосування.

           Також, не приймаю до уваги покликання відповідача про недопустимість застосування мінімального розміру пенсії за віком відповідно до ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, враховуючи відсутність встановленого законом іншого мінімального розміру пенсії за віком. Крім цього, відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України „Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі „Кечко проти України”).

          Враховуючи наведене, вимоги позивача є підставними та підлягають до задоволення, а доводи відповідача не ґрунтуються на вимогах закону. Зокрема, слід визнати дії відповідача неправомірними щодо не нарахування і виплати у належному розмірі підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі встановленому ст. 28 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», а також з врахуванням того, що  суд не може перебирати на себе функцію покладену на відповідача щодо нарахування пенсії та інших виплат, його слід зобов’язати здійснити позивачу перерахунок та виплату підвищення до пенсії за період з 24 червня 2010 р. /відкрито провадження за період з 24 червня 2010 р./ і по 31 грудня 2010 р.

          Щодо покликання відповідача на застосування строків позовної давності, та таке безпідставним з врахуванням того, що пропущення строків звернення до адміністративного суду, згідно ст.ст.100, 107 КАС України, вирішувалося при відкритті провадження по справі, зокрема відкрито провадження в межах строку звернення до суду, що і зазначено в ухвалі про відкриття скороченого провадження, яка була надіслана відповідачу.

          На підставі ст.ст.1,3,6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”  та керуючись ст.ст.2, 6, 11, 17, 18, 70, 71, 86, 158-163, 183-2 КАС України, суддя, -

п о с т а н о в и в :

позов задоволити.  

           Визнати неправомірними дії  управління Пенсійного фонду у Галицькому районі м.Львова та зобов’язати його нарахувати і виплатити ОСОБА_1 за період 24 червня 2010 р. по 31 грудня 2010 р. підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з врахуванням ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та виплачених сум.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова виконати постанову суду негайно.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку, визначеному ст.186 КАС України.

          Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя                                                                                                          І.Р.Волоско

Оригінал. Виготовлено в одному екземплярі.