Справа № 2-1647/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И   

16 лютого 2011 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючої судді                             - Овчаренко Н.Г.,

при секретареві                                - Волошиній Л.Л.,                                                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність предмету іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до Відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки передачу права власності на предмет іпотеки.

В обґрунтування зазначених позовних вимог Позивач надав Договір позики від 15 вересня 2009 р., укладений між ним та Відповідачем, відповідно до якого було надано ним Відповідачу позику в сумі 136 000,00 доларів США. Також суду подано Договір про внесення змін до Договору позики грошових коштів від 29.12.2010 р., відповідно до умов якого позикодавець передав позичальнику грошові кошти у сумі 136 000,00 доларів США, що еквівалентно 1 156 000, 00 гривень, за комерційним курсом 8, 5 грн. за один долар США станом на 15 вересня 2009 р. Згідно з умовами Договору про внесення змін до Договору позики грошових коштів від 29.12.2010 р. зазначено, що станом на момент укладання Договору про внесення змін до Договору позики, Позичальник повернув грошові кошти в сумі 18 000,00 доларів США. А також в момент укладання Договору про внесення змін до Договору позики грошових коштів Позикодавець додатково передав грошові кошти в сумі 12 000, 00 доларів США. Сума неповернутої позики на момент викладення Договору позики в новій редакції складає 130 000,00 доларів США.

У відповідності до Договору про внесення змін до Договору позики грошових коштів від 29.12.2010 р., Відповідач мав виконати своє зобов’язання щодо повернення грошових коштів, отриманих на умовах позики, в сумі 130 000, 00 доларів США, в повному обсязі, в строк 07 лютого 2011 р. Підтвердженням повернення грошових коштів відповідно до умов договору є Акт прийому-передачі грошових коштів, або зарахування грошової суми, що позичалась, на банківський рахунок Позикодавця, або внесення на депозит у разі відмови від отримання грошових коштів Позикодавцем.

У забезпечення зобов’язань Відповідача за Договором позики від 15.09.2009 р., Договором про внесення змін до Договору позики грошових коштів від 29.12.2010 р., між сторонами було укладено Договір іпотеки від 15.09.2009 р., посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстр. № 821, Договір про внесення змін до Договору іпотеки від 05.01.2011 р., посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстр. № 9. Предметом іпотеки є житловий будинок АДРЕСА_1 а саме один житловий будинок А ( цегла), загальною площею 371,40 кв.м., житловою площею 111,20 кв.м.; баня –Б, цегла; огорожа № 1-5, метал, цегла, залізобетонні плити, що розташований на земельній ділянці площею 0,148 гектарів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1" (три "а") та земельна ділянка площею 0,148 гектарів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1" (три "а").

Позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості за Договором позики від 15.09.2009 р., Договором про внесення змін до Договору позики від 29.12.2010 р., звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом шляхом визнання права власності на предмет іпотеки, переданий в іпотеку за Договором про внесення змін до договору іпотеки від 15.09.2009 р., що був укладений  05.01.2011 р. між ОСОБА_1  та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстровий номер №9, шляхом  передачі у власність  предмету іпотеки – житлового будинку АДРЕСА_1 а саме один житловий будинок А ( цегла), загальною площею 371,40 кв.м., житловою площею 111,20 кв.м.; баня –Б, цегла; огорожа № 1-5, метал, цегла, залізобетонні плити, що розташований на земельній ділянці площею 0,148 гектарів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1" (три "а"), номер за РПВН:16518861 та земельна ділянка площею 0,148 гектарів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1", кадастровий номер № 1223285000-02-016-0210 за ОСОБА_1.

Представником Позивача було подано клопотання від 24.01.2011 р. про залучення до матеріалів справи додаткових доказів.

В  судовому засіданні, до початку розгляду справи по суті,  Позивач уточнив позовні вимоги шляхом подання письмової заяви у відповідності до вимог ч. 2 ст. 31 ЦПК України,  в частині способу звернення  стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, надав додатково посилання  на Договір про внесення змін до Договору іпотеки від 15.09.2009 р., що був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 05.01.2011 р. за реєстровим № 6.

В порядку ст. 130 ЦПК України через не врегулювання спору суд уточнив позовні вимоги та вчинив інші необхідні процесуальні дії, передбачені законодавством, щодо підготовки та призначення справи до розгляду.

В судове засідання 11.02.2011 р. з’явились представники Позивача та Відповідача. Представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач заявив клопотання про оголошення перерви в судовому засідання для підготовки пояснень по справі. Клопотання судом було задоволено, оголошена перерва в судовому засіданні до 15.02.2011 р.

В судове засідання 15.02.2011 р. з’явився представник Позивача. Представник відповідача не з’явився, подав до канцелярії суду заяву про відкладення судового розгляду у зв’язку із занятістю в іншому судовому процесі. Суд розглянув заяву про відкладення судового розгляду, заслухав думку з цього приводу представника Позивача, та не знайшов підстав для задоволення заяви про відкладення судового розгляду, оскільки до заяви про відкладення судового розгляду представником Відповідача не додано належних доказів для задоволення заяви про відкладення розгляду справи.

Також представником Відповідача 15.02.2011 р. до канцелярії суду було подано клопотання  про повернення  позовної заяви позивачу, мотивуючи це тим, що позовна заява подана із порушенням правил підсудності, встановлених ст. 114 ЦПК України.

Суд, розглянувши  клопотання представника Відповідача, встановив наступне. Частиною 1 ст. 109 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за місцем її проживання. Судом достовірно встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована і проживає у АДРЕСА_1  тобто на території Кіровського району м. Дніпропетровська, Дніпропетровської  області.

Згідно п. п. 1,2 ч. 1 ст. 116 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо:

1) задоволено клопотання відповідача, місце проживання якого раніше не було відомо, про передачу справи за місцем його проживання або місцезнаходженням.

2) після відкриття провадження у справі до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності.

Доводи представника Відповідача, викладені в клопотанні,  про те, що дана справа повинна розглядатися в іншому суді, за місцезнаходженням нерухомого майна, є безпідставними, оскільки фактичним предметом позову є  звернення стягнення  на предмет іпотеки за договором іпотеки в рахунок погашення заборгованості за договором позики грошових коштів, укладеного між сторонами, в результаті порушення умов договору позики. У судовому засіданні представник Позивача підтвердила, що спір виник в результаті невиконання умов договору позики грошових коштів від 15.09.2009 р. та Договору про внесення змін договору позики від 15.09.2009 р., укладеного сторонами 29.12.2010 р.

Суд вважає, що спір по даній справі фактично виник не з приводу нерухомого майна у розумінні диспозиції статті 114 ЦПК України, а з приводу невиконання відповідачем та/або неналежного виконання умов договору позики, забезпеченого нерухомим майном, переданим в іпотеку за договором іпотеки.

Підстави для застосування правил альтернативної чи договірної підсудності по даній справі –відсутні.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає за необхідне, з урахуванням норм,  ст.ст. 109, 110, 116,117, 168, ЦПК України, відхилити клопотання представника Відповідача, оскільки за змістом позовних вимог спір між Позивачем та Відповідачем  виник не з приводу нерухомого  майна, а з приводу невиконання умов договору позики і як наслідок застосування умов договору іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, тому правила про виключну підсудність у даному випадку не застосовуються.      Такого саме висновку дійшла Колегія суддів Судової палати у цивільних справах  Верховного Суду України в Ухвалі від 14.10.2010 р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, заслухавши доводи сторін та їх представників, суд прийшов до переконання, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.

На підставі отриманих доказів та пояснень сторін, судом встановлено, що 15.09.2009 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір позики грошових коштів на суму 136 000, 00 доларів США. Також між сторонами 29.12.2010 р. було укладено Договір про внесення змін до договору позики від 29.12.2010 р., відповідно до якого Відповідач зобов’язаний в строк 07 лютого 2011 р. повернути Позивачу грошові кошти в сумі 130 000, 00 доларів США (п. 4).

За умовами  п. 5 Договору про внесення змін до Договору позики грошових коштів від 29.12.2010 р. повернення позики має бути здійснено за адресою: АДРЕСА_2 Позика вважається повернутою в момент: а) передання Позикодавцеві грошей готівкою, що підтверджується Актом прийому-передачі грошових коштів до цього Договору, або б) зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок Позикодавця, який є відомим Позичальнику.

Як вбачається із матеріалів справи, пояснень сторін, Відповідач не виконав умови Договору про внесення змін до Договору позики від 29.12.2010 р., не повернув грошові кошти Позивачу. Розмір неповернутої позивачу позики відповідачем становить суму 130 000,00 доларів США 00 центів, що еквівалентно сумі в розмірі 1 105 000,00 гривень за комерційним курсом 8,5 гривень за один долар США станом на 15 вересня 2009 року. Доказів зворотного суду надано не було.

Розмір заборгованості визначений з урахуванням положень пп. пп. 2.1 та 2.2 Договору про внесення змін до Договору позики грошових коштів від 29.12.2010 р. Згідно з цими положеннями повернення позики  відбувається в іноземній валют долар США, в якій позику було отримано, Позичальник також може повернути позику в національній валюті –гривня в сумі, що дорівнює відповідну суму в еквіваленті до долару США за комерційним курсом на дату повернення Позикодавцю коштів (далі –"Курс 1"). Проте, якщо Курсу 1 буде меншим ніж/у порівнянні із комерційним курсом 8,5 гривень за один долар США станом на 15 вересня 2009 року (далі –"Курс 2"), то Позичальник зобов’язаний провадити розрахунки та повернути грошові кошти Позичальнику із розрахунку за Курсом 2.

Судом досліджено, що в нотаріально посвідченій Заяві відповідач  підтверджує факту позики грошових коштів, наявності непогашеної заборгованості в розмірі 130 000,00 доларів США. Підтверджено, що такі грошові кошти отримані нею  на підставі Договору позики, укладеного між нею (Позичальник) та ОСОБА_1 (Позикодавець) у простій письмовій формі 15.09.2009 р., та додаткової угоди до Договору позики про викладення Договору позики, укладеного між нею (Позичальник) та ОСОБА_1 (Позикодавець) у простій письмовій формі, в новій редакції від 29.12.2010 р., що був підписаний нею власноручно.  Заява посвідчена 05.01.2011 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 05.01.2011 року за реєстровим № 7

Судом встановлено, що під час отримання відповідачем грошових коштів у позику виконані вимоги Сімейного кодексу України –отримана відповідна згода від чоловіка відповідача ОСОБА_4. На Договорі про внесенням змін до Договору позики грошових коштів від 29.12.2010 р. наявний посвідчу вальний напис про надання згоди ОСОБА_4 на укладення угоди, підтверджено, що з умовами договорі він ознайомлений, ніяких заперечень не має, договір відповідає інтересам сім'ї.  Крім того

Матеріалами справи підтверджується нотаріальне посвідчення заяви чоловіка ОСОБА_4 05.01.2011 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим номером 6 Серія ВРВ № 469000, якою підтверджено та надано згоду відповідачу на:

(1)          отримання дружиною ОСОБА_2 (позичальник) від ОСОБА_1 (позикодавець) грошових коштів в борг (позика) в розмірі 130 000 (сто тридцять тисяч) доларів США, що еквівалентно сумі 1 105 000,00  (один мільйон сто п’ять тисяч гривень 00 копійок) гривень за комерційним курсом 8,5 гривень за один долар США  станом на 15.09.2009 р. з кінцевим терміном повернення не пізніше 07.02.2011 року,

(2)          укладання  дружиною ОСОБА_2 Договору позики, укладеного між ОСОБА_2 (Позичальник) та ОСОБА_1 (Позикодавець) у простій письмовій формі 15.09.2009 р. та Додаткової угоди до Договору позики про викладення Договору позики, укладеного між ОСОБА_2 (Позичальник) та ОСОБА_1 (Позикодавець) у простій письмовій формі, в новій редакції від 29.12.2010 р.;

(3)          укладення дружиною ОСОБА_2 (іпотекодатель) договору іпотеки з ОСОБА_1 (Іпотекодержатель) щодо передачі в іпотеку житлового будинку та земельної ділянки від п’ятнадцятого вересня дві тисячі дев’ятого року та Додаткової угоди до Договору іпотеки про викладення Договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_2 (іпотекодавець) та ОСОБА_1 (іпотекодержатель) у новій редакції 05.01.2011 р.

При цьому, ОСОБА_4 надав своїй дружині  визначити та погодити самостійно (без його додаткового погодження) всі необхідні та суттєві умови договорів позики та іпотеки, додаткових угод до них.

Судом встановлено, що зобов’язання повернути кошти в строк до 07.02.2011 року, підтверджується фактом укладення договору позики, іпотеки та додаткових угод до них.

Матеріалами справи підтверджується, що 15.09.2009 р., у забезпечення зобов’язань Позичальника –ОСОБА_2, перед Позикодавцем –ОСОБА_1 за договором позики грошових коштів було укладено Договір іпотеки від 15.09.2009 р., посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстровий № 821, та Договір про внесення змін до Договору іпотеки від 05.01.2011 р., посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстровий № 9.

Предметом іпотеки є житловий будинок АДРЕСА_1 а саме один житловий будинок А ( цегла), загальною площею 371,40 кв.м., житловою площею 111,20 кв.м.; баня –Б, цегла; огорожа № 1-5, метал, цегла, залізобетонні плити, що розташований на земельній ділянці площею 0,148 гектарів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1" (три "а") та земельна ділянка площею 0,148 гектарів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1" (три "а"). Право власності на земельну ділянку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим Орлівщинською сільською радою та відділом земельних ресурсів 11 вересня 2009 р., серія ЯЕ № 163495, кадастровий номер: 1223285000-02-016-0219, на підставі Рішення 5 сесії 5 скликання Орлівщинської селищної ради від 24.11.2006 року, акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01-09-126-02024. Право власності на житловий будинок зареєстровано за реєстраційним номером 13518861 та підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.02.20097 р., номер витягу 13633850, виданим Новомосковським районним комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор".

У відповідності до п. 5.1. Договору про внесення змін до Договору іпотеки від 05.01.2011 р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстр. №9, встановлено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на Предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду, в том числі, але не виключно, рішення суду про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на Предмет іпотеки за іпотекодержателем в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; або а на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом передачі іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; або шляхом продажу Предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до п. 5.5. Договору про внесення змін до Договору іпотеки від 29.12.2010 р.  іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодателем будь-яких умов Договору Позики та/або цього Договору, а також в інших випадках, передбачених цим Договором та/або Договором Позики та/або законодавством України. Таке право іпотекодержатель набуває із 08.02.2011 р. іпотекодержатель та може його реалізувати шляхом звернення стягнення  на Предмет іпотеки в рахунок виконання зобов’язання за Договором позики у порядку, передбаченому ст. 37 Закону України "Про іпотеку" та умовами цього Договору, та зареєструвати право власності на Предмет іпотеки на підставі цього Договору або рішення суду, ухваленого згідно з умовами п.п. 5.1.1, 5.3, 5.9.1 цього Договору. В такому випадку цей Договір або рішення суду, що набрало законної сили, виступає правовстановлюючим документом та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на Предмет іпотеки та/або набуває право від свого імені продати Предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в рахунок виконання зобов’язання за Договором позики у порядку, передбаченому ст. 38 Закону України "Про іпотеку" та Договором, та/або вжити інші способи звернення стягнення, передбачені п.п. 5.1, 5.2, 5.3 Договору та Законом України "Про іпотеку".

Згідно з положеннями п. 5.7 Договору про внесення змін до Договору іпотеки від 29.12.2010 р. право вибору способу задоволення вимог іпотекодержателя, визначених цим Договором, належить Іпотекодержателю.

Судом надається також оцінка домовленості сторін, викладеної в п. 5.3.1, пп. 5.3.1.2 Договору про внесення змін до Договору іпотеки від 29.12.2010 р., згідно з якою Іпотекодержатель набуває Предмет іпотеки у власність, за однією з таких вартостей: за Вартість Предмету іпотеки, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки Предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, обраного Іпотекодержателем самостійно за одноособовим вибором; або за сумою фактичної непогашеної заборгованості за Договором позики та витрат, які поніс Іпотекодавець для звернення стягнення на Предмет іпотеки. В цьому ж пункті наводиться, що Іпотекодавець повністю згоден з викладеними в цьому пункті Договору умовами, вважає їх справедливим, та такими,що не порушують його будь-які права як в теперішньому часі, так й в майбутньому.  

Відповідно до п. 2.1.6 Договору про внесення змін до Договору іпотеки від 29.12.2010 р. сторони за взаємною домовленістю оцінили предмет іпотеки в сумі еквівалентній 130 000,00, що по комерційному 8,5 гривень на дату укладання Договору іпотеки, а саме станом на 15.09.2009 року, складає 1 105 000,00 гривень (вартість предмета іпотеки). Також зазначається, що з описом та оцінкою майна, що передається в іпотеку за цим договором, Іпотекодавець та Іпотекодержатель згодні.

Як вже встановлено судом, сума неповернутої позики становить суму 130 000,00 доларів США 00 центів, що еквівалентно сумі в розмірі 1 105 000,00 гривень за комерційним курсом 8,5 гривень за один долар США станом на 15 вересня 2009 року, та відповідно дорівнює вартості предмету іпотеки.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека –це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Тобто, на законодавчому рівні під іпотекою розуміється спеціальний механізм, який можна розглядати як різновид застави. Предметом іпотеки можуть бути нерухоме майно, яке може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання(неналежне виконання).

Відповідно до ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов’язання в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Частиною 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено способи звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання). При цьому правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя (застереження в іпотечному договорі).

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною першою статті 37 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Виходячи з норм законодавства, насамперед ст.ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку", чинним законодавством не виключається можливість звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. Суд приходить до висновку, що у цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення стягнення, який, поряд з іншими, може застосовуватися, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом. Сторони за законом можуть це питання врегулювати в позасудовому порядку, але вони не позбавлені цього права в судовому порядку за рішенням суду, що відповідає положенням ст.ст. 55, 124 Конституції України.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому суд зазначає, що заявлений позивачем позов є захистом вже існуючого права, що виникло на підставі застереження в договорі іпотеки, яке законодавцем визначено як самостійна підстава виникнення права власності.

Оскільки згідно з п. 5.9.1 Договору про внесення змін до Договору іпотеки від 05.01.2011 р. у випадку набуття Іпотекодержателем права звернення стягнення на Предмет іпотеки, Іпотекодавець передає Іпотекодержателю право власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання своїх зобов’язань за Договором Позики. Як було встановлено судом та згідно з домовленість позивача з відповідачем право звернення стягнення на предмет іпотеки у позивача виникло з 08.02.2011 р. через невиконання  відповідачем зобов’язання за Договором позики в строк до 07.02.2011 р.

Судом також надається оцінка, що в п. 5.1 Договору про внесення змін до Договору іпотеки від 05.01.2011 р. встановлено, що сторони спільно засвідчили,  що ним  повністю зрозумілі норми законодавства (насамперед, статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку"), які не виключають можливість звернення стягнення в такий спосіб і набуття Іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду (згідно з п. 5.1.1 Договору). Іпотекодавець розуміє, що у цих нормах задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на Предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення стягнення, який, поряд з іншими, може застосовуватися, як такий що передбачено цим Договором в п.п. 5.1.3, 5.9.1 на підставі частини 2 статті 16 Цивільного кодексу має права вимагати застосування його судом.

Враховуючи викладене, а також те, що судом встановлено –іпотечний договір містить відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, суд вважає правомірною позовну вимогу про визнання права власності позивача на майно, що є предметом іпотеки.

У відповідності до цивільного законодавства України однією з умов виникнення прав та обов’язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду. Право власності повинно спиратися на певний титул (правовстановлюючий документ), для того, щоб бути доведеним перед іншими особами.

Статтями 24, 26, 29 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження шляхом передачі обтяжувачу права власності (перехід права власності).

Разом з тим, пп. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі  рішень судів, що набрали законної сили. Рішення суду є підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав.

Відповідно до п. 10 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, рішення суду про визнання права власності на майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна є правовстановлюючим документом, на підставі якого має бути проведена державна реєстрація права власності на нерухоме майно в Новомосковському районному комунальному підприємстві  бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор".

Керуючись, ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст.ст. 1, 33,  36, 37, 38 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 16, 525, 526, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст.10, 57-60, 88, 209, 212, 213,215,224-228,233 Цивільного процесуального кодексу України суд, - 

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність предмету іпотеки –задовольнити.

В рахунок погашення зобов’язання ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1) за Договором про внесення змін до Договору позики від 15.09.2009 р., укладеного 29.12.2010 р., в розмірі  130 000,00 доларів США 00 центів, що еквівалентно сумі в розмірі 1 105 000,00 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки, переданий за  Договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 15.09.2009 року за реєстровим № 822 та Договором про внесення змін до Договору іпотеки від 15.09.2009 р., що був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 05.01.2011 р. за реєстровим № 6 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, шляхом визнання за ОСОБА_1 (ідентифікаційним номер НОМЕР_2, що проживає за адресою: АДРЕСА_2) права власності на предмет іпотеки: житловий будинок АДРЕСА_1 а саме один житловий будинок А ( цегла), загальною площею 371,40 кв.м., житловою площею 111,20 кв.м.; баня –Б, цегла; огорожа № 1-5, метал, цегла, залізобетонні плити, та земельну ділянку площею 0,148 гектарів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1" (три "а"), номер за РПВН:16518861 та земельна ділянка площею 0,148 гектарів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1", кадастровий номер № 1223285000-02-016-0210.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1820, 00 (одна тисяча вісімсот двадцять гривень 00 копійок) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Строки апеляційного оскарження визначаються у відповідності до ст. 294 ЦПК України.

Суддя                                                                       Н.Г. Овчаренко