Справа №2-1542/07

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2007 року   Київський районний суд м.  Донецька у складі: головуючого судді Попревича В.М.

при секретарі        Счастливенко Ю.Г. розглянувши   у   відкритому   судовому      засіданні      справу   за адміністративним позовом   ОСОБА_1 до Війскової частини А 3406 Міністерства оборони України про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення,  посилаючись на те,  що він проходив війскову службу у відповідача на посаді начальника виробничо-технічного відділення,  де і знаходився на продовольчому та фінансовому забезпеченні.

Згідно ч.2  ст. 17 Конституції України «... Держава забезпечує соціальний захист громадян України,  що знаходяться на службі у Збройних Силах України та інших війскових формуваннях,  а також членів їх родин». До того ж ч.2  ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» наголошує,  що «... військовослужбовці отримують за рахунок держави грошове забезпечення,  а також речове майно та продовольчі пайки або,  за їх бажанням,  грошову компенсацію». А згідно ч.4  ст. 9 порядок та розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість продовольчих пайков встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коеффіцієнта грошових доходів.

На вимоги вказаних законів,  з метою раціонального

забезпечення військовослужбовців продовольством,  Кабінетом

Міністрів України була прийнята Постанова № 316 від 12.03.1996р.

«Про         норми               забезпечення     продовольчими     пайками

військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань».

Згідно з вище вказаною Постановою до 10.03.2000р. він забезпечувався продовольчим пайком за нормою № 7 (згідно посаді),  а з 11.03.2000р. Законом України «Про деякі заходи по економії бюджетних коштів» від 17.02.2000р.,  була призупинена дія

2

ч.2  ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» в частині отримання військовослужбовцями продовольчих пайков та речового майна або,  за їх бажанням,  грошової компенсації. Однак,  цей пункт не відміняє дію ч.1  ст. 9 вказаного Закону,  який гарантує матеріальне,  продовольче та інші види забезпечення військовослужбовців. Ніхто не має права обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей в правах і свободах,  що встановлені законодавством.

Отже,  в зв'язку з тим,  що дія норми № 7 постановою Кабінету Міністрів України призупинена,  його повинні були перевести на іншу норму продовольчого забезпечення. Оскільки найменыпу вартість усіх норм продовольчого забезпечення має норма № 1 (загальновійськова),  то його повинні були забезпечувати саме за цією нормою. Згідно  ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України» в редакції від 05 жовтня 2000р. вказано,  що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців та осіб,  що звільнено в запас,  а також гарантує отримання за рахунок держави фінансового,  речового,  продовольчого та інших видів забезпечення.

На виконання вимог  ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України» постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 29.03.2002р. були затверджені норми харчування військовослужбовців та інших військових формувань.

Частина 3  ст. 22 Конституції України вимагає «...при прийнятті нових законів або внесенні змін до діючих законів не допускається зменыпення складу і об'єму існуючих прав і свобод.» Вважає,  що порушено його законне гарантоване державою право на отримання продовольчого забезпечення за рахунок держави,  в результаті чого у відповідача склалась заборгованість перед ним в сумі 18923, 56 грн. за період з 11.03.2000р. по 31.12.2006р.

Позивач в судовому засіданні заявлений адміністративний позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився,  надіслав до суду заяву з проханням розглянути справу без участі його представника відповідно до чинного законодавства.

Суд,  заслухавши позивача,  дослідивши матеріали справи,  приходить висновку,  що заявлений позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено,  що позивач проходив війскову службу у відповідача на посаді начальника виробничо-технічного відділення,  де і знаходився на продовольчому та фінансовому забезпеченні.

Згідно ч.2  СТ. 17 Конституції України ч.2  ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів

3

їх сімей» військовослужбовці мають право на отримання за рахунок держави продовольчих пайків або,  за їх бажанням,  грошової компенсації. Постановою Кабінету Міністрів України № 316 від 12.03.1996р. «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань» встановлено вказані норми.

Законом України «Про деякі заходи по економії бюджетних коштів» від 17.02.2000р.,  була призупинена дія ч.2  ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» в частині отримання військовослужбовцями продовольчих пайков та речового майна або,  за їх бажанням,  грошової компенсації. Однак,  цей пункт не відміняє дію ч.1  ст. 9 вказаного Закону,  який гарантує матеріальне,  продовольче та інші види забезпечення військовослужбовців. Ніхто не має права обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей в правах і свободах,  що встановлені законодавством.

Згідно  ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України» в редакції від 05 жовтня 2000р. держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців та осіб,  що звільнено в запас,  а також гарантує отримання за рахунок держави фінансового,  речового,  продовольчого та інших видів забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 29.03.2002р. були затверджені нові норми харчування військовослужбовців та інших військових формувань. Таким чином,  у відповідача склалась заборгованість перед позивачем в сумі 18923, 56 грн. за період з 11.03.2000р. по 31.12.2006р.

На підставі ч.2  ст. 17 Консгатуції України,   ст.  9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»,   ст.  16 Закону України «Про Збройні Сили України»,   ст. 34 Закону України «Про оплату праці»,  Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строков їх виплат» від 19.10.2000р. № 2050-Ш,  Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.1997р. № 1427 (із змінами та доповненнями,  внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999р. № 692) і постановою уряду від 21.02.2001р. № 159,  постановою Кабінету Міністрів України № 316 від 12.03.1996р.,  Постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 29.03.2002р.,  керуючись  ст.  ст .8, 9, 12, 86, 163, 167 КАС України,  суд-,

ПОСТАНОВИВ:

4

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Військової частини А 3406 Міністерства оборони України про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення.

Стягнути з Війскової частини А 3406 Міністерства оборони України на користь позивача грошову компенсацію за продовольче забезпечення в сумі 18923, 56 грн.

Стягнути з Військової частини А 3406 Міністерства оборони України на користь держави судовий збір у розмірі 189 (сто вісімдесят дев'ять) гривень 23 копійок.

Заяву про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів. Апеляція може бути подана до Апеляційного Донецької області через Київський районний суд міста Донецька протягом двадцяти днів після подачі заяви.