Справа №2-100/11

РІШЕННЯ

Іменем України

04 січня 2011 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого  - судді Качмар В.Я.

при секретарі -          Кулик М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицьке автотранспортне підприємство 24655», треті особи Територіальне управління Держгірпромнагляду по Львівській області та Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Дрогобицькому районі Львівської області, про зобов’язання скласти акт про нещасний випадок на виробництві, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог, просить зобов’язати відповідача скласти акт про нещасний випадок на виробництві, що стався з ним 08.02.2006 року під час відрядження у м.Запоріжжі. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 14.11.2005 року працював у відповідача водієм. 24.01.2006 року його було направлено у відрядження за маршрутом Україна (Дрогобич) –Бельгія –Україна (Запоріжжя-Дрогобич) на вантажному автомобілі марки «Мерседес-Бенс 1843 LS»д/н НОМЕР_1.

08.02.2006 року у відрядженні у другій половині дня диспетчер відповідача зателефонувала йому та вказала, щоб той після відвантаження на птахокомбінаті у м.Запоріжжі терміново їхав на сталепрокатний завод у м.Запоріжжя під завантаження металом, який слід було доправити на Тернопільський комбайновий завод. Виїхавши з пташиного комбінату, він здійснив зупинку, щоб з’ясувати у водіїв дорогу до сталепрокатного заводу. Вийшовши з кабіни водія, підійшов до водія стоячого неподалік маршрутного таксі, під час розмови з яким, через самовільний рух автомобіль, яким керував позивач, придавив його, внаслідок чого йому завдано тілесні ушкодження, та як наслідок позивача було госпіталізовано до Запорізької міської лікарні, де перебував на лікуванні до 10.04.2006 року.

26.09.2006 року комісією ВАТ «Дрогобицьке АТП-24655»було складно Акт розслідування нещасного випадку Н-5 та Акт №2 про нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом форми НПВ.

З вказаними актами позивач не згідний, вважає, що з ним мав місце нещасний випадок пов'язаний із виробництвом, оскільки такий стався з ним при виконанні трудових обов’язків та  такий стався з вини роботодавця, так як тривалість його робочого часу становила по 12-14 год. на добу без вихідних та його було направлено у довготривале відрядження без підмінного водія, роботодавцем не було розроблено розкладу та графіку руху автотранспортного засобу за зазначеним маршрутом, режиму праці та відпочинку.

Невизнання відповідачем нещасного випадку, що стався з позивачем як такого, що пов’язаний з виробництвом позбавляє позивача права на отримання страхових виплат і відповідних соціальних послуг.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, послалися на обставини викладені у позовній заяві, яку просять задоволити.

Позивач в судовому засіданні, будучи допитаний як свідок, позов підтримав повністю, послався на обставини викладені у позовній заяві, додатково суду показав, що 08.02.2006 року близько 20.00 год. на птахокомбінаті розвантажили його машину. У зв’язку із спалахом пташиного грипу в окремих регіонах України, дирекція птахокомбінату заборонила нічні стоянки транзитного транспорту на території комбінату, а тому він був змушений за вказівкою експедитора виїхати звідти та направився до Запорізького сталепрокатного заводу. По дорозі він здійснив зупинку, щоб дізнатись дорогу до пункту призначення. Вийшовши з кабіни водія до таксі, забув поставити авто на стояночне гальмо, так як зупинявся вже вдруге, внаслідок чого автомобіль самовільним рухом притиснув його до автомобіля таксі. На місце ДТП приїхала швидка медична допомога та міліція, які забрали з місця пригоди всі документи, що були при ньому на момент настання нещасного випадку. Під час перебування на стаціонарному лікуванні в лікарні в м.Запоріжжі до нього приїзджали інші водії, які й забрали усі документи та речі, які передали на підприємство.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав, через його безпідставність, покликаючись на обставини викладені у письмовому запереченні, що  додано до матеріалів справи, з якого вбачається, що ОСОБА_1 самовільно в поза робочий час використав автомобіль в особистих цілях, оскільки експедитор ОСОБА_3 вказала йому слідувати на Запорізький сталепрокатний завод лише зранку 09.02.2006 року, до цього часу він мав відпочивати на автостоянці Запорізького птахокомбінату, де розвантажувався, що й послугувало правовою підставою складання Акту форми НПВ. Зазначено, що причиною нещасного випадку із ОСОБА_1  стало порушення останнім п.15.12 Правил дорожнього руху та п.3.9 Інструкції з охорони праці –допустив необачність та халатне ставлення до обов’язків водія, а саме не поставив автомобіль на стояночне гальмо, вийшовши з кабіни, чим поставив під загрозу не тільки своє життя та здоров’я, а й інших осіб. З таких підстав, вважає, що нещасний випадок що стався із позивачем є таким, що не пов'язаний з виробництвом, а тому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що позивач на ВАТ «Дрогобицьке АТП-24655»більше не працює, згідно наказу №17 від 10.10.2006 року його було звільнено з роботи за прогул без поважних причин.

Представник Територіального управління Держгірпромнагляду по Львівській області в судове засідання не з’явився, однак просив слухати справу у його відсутності. У письмовому заперечення долученому до матеріалів справи, зазначив, що позовні вимоги підтримує повність, покликаючись на те, що факт не поставлення водієм ОСОБА_1 автомобіля на ручне гальмо, внаслідок чого відбувся наїзд та травмування останнього некерованим автомобілем, не свідчить про наявність підстав для не пов’язання зазначеного випадку із виробництвом. Так як позивач, перебуваючи у відрядженні, виконував розпорядження роботодавця щодо негайного відправлення на Запорізький сталепрокатний завод, то наслідком порушення ОСОБА_1 вимог Інструкції з охорони праці може бути тільки можливе зменшення суми страхових виплат за нещасний випадок. Враховуючи також й висновки актів розслідування спірного нещасного випадку видані відповідачем, які на думку теруправління Держгірпромнагляду по Львівській області базуються на припущеннях вини водія, просить позов задоволити.

В судовому засіданні представник виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Дрогобицькому районі Львівської області вказав, що схиляється до позиції викладеної в окремій думці члена комісії, долученої до акту розслідування нещасного випадку від 26.09.2006 року, зокрема вважає, що нещасний випадок є пов'язаний з виробництвом та повинен бути складений акт за формою Н-1.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 з 17.05.2001 року працював водієм вантажного автомобіля на ВАТ «Дрогобицьке АТП-24655».

24.01.2006 року ОСОБА_1 було направлено у відрядження за маршрутом Україна (Дрогобич) –Бельгія –Україна (Запоріжжя - Дрогобич), що сторонами визнано. (а.с.129-130, 135, 143)

08.02.2006 року в м.Запоріжжі, з ОСОБА_1 стався нещасний випадок –через порушення останнім п.15.12 Правил дорожнього руху, як наслідок - його придавив самовільно рухаючися автомобіль марки Мерседес-Бенс 1843LS д/н НОМЕР_1, яким він керував, перебуваючи у відрядженні. Внаслідок чого позивач отримав тілесні ушкодження.

В результаті розслідування даного нещасного випадку комісією, призначеною наказом від 04.08.2006 року №08/02 було складено Акт розслідування вищевказаного нещасного випадку, яким встановлено, що 08.02.2006 року ОСОБА_1 прибувши в м.Запоріжжя автомобілем Мерседес-Бенс 1842LS, д/н НОМЕР_1 розвантажив вантаж на Запорізькому птахокомбінаті. Близько 21.15 год. він, всупереч отриманій вказівці по телефону від експедитора ОСОБА_2 слідувати до місця завантаження автомобіля на Запорізький сталепрокатний завод тільки вранці 09.02.2006 року, самовільно в позаробочий час виїхав з попереднього місця розвантаження, використовуючи автомобіль в особистих цілях, направлявся у невідомому напрямку, зупинився біля стоячого маршрутного таксі і почав вести розмову з незнайомцем, при чому всупереч вимогам п.15.12 Правил дорожнього руху допустив необачність і халатне ставлення до обов’язків водія, - не поставив автомобіль на стояночне гальмо вийшовши з кабіни, чим поставив під загрозу не тільки своє життя та здоров’я, але й інших осіб. Під час розмови з водієм маршрутного таксі, автомобіль, яким керував позивач, самовільно почав рухатися і придавив ОСОБА_1 до стоячого маршрутного таксі, внаслідок чого ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження та був доставлений в міську клінічну лікарню швидкої медичної допомоги м.Запоріжжя. Причиною настання нещасного випадку визначено –порушення ОСОБА_1 п.15.12 Правил дорожнього руху.  Враховуючи зазначене, комісія дійшла висновку, що нещасний випадок з ОСОБА_1 не вважається пов’язаним з виробництвом, про що складено акт №2 за формою НПВ від 26.09.2006 року. (а.с.12-15, 17-20)

До акту про розслідування нещасного випадку страховим експертом з охорони праці відділення виконавчої дирекції ФСНВ у Дрогобицькому районі Львівської області Касянчук О.С. викладено окрему думку, зокрема, вважає, що спірний нещасний випадок є пов’язаний з виробництвом і по ньому повинен бути складений акт за формою Н-1. (а.с.16)

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду від 04.04.2006 року ОСОБА_1, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 грн., за те, що 08.02.2006 року о 21.10 год в м.Запоріжжя по вул.Куйбишева він залишив свій автомобіль, не вживши всіх заходів, щоб не допустити самовільного руху автомобіля, внаслідок чого той покотився та скоїв наїзд на автомобіль ГАЗ-322132, який від удару покотився та наїхав на автомобіль ЗАЗ-1102. (а.с.146)

Згідно ч.4 ст.61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»розглядаючи позов, який випливає зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача.

З цих підстав, суд вважає доведеною вину позивача у порушенні ним п.15.12 Правил дорожнього руху (затверджених постановою КМ України від 10.10.2001р. № 1306), що спричинило наїзд на нього автомобіля.

Свідок ОСОБА_3, диспетчер ВАТ «Дрогобицьке АТП-24655», в судовому засіданні показала, що ОСОБА_1 після відвантаження на Запорізькому птахокомбінаті повинен був їхати Запорізький сталепрокатний завод лише на наступний день вранці, до того часу мав бути на стоянці птахокомбінату. Зазначила, що у них існує практика, що для здійснення завантаження диспетчер надсилає факсом заявку на підприємство де повинне відбутись завантаження. В цей день, 08.02.2006 року такої заявки вона не скидувала, тому вказівок на виїзд із птахокомбінату та направлення до сталепрокатного заводу йому не давала. Вважає, що позивач використав автомобіль в особистих цілях.

Свідок ОСОБА_5, головний інженер відповідача, в судовому засіданні показав, що після нещасного випадку із ОСОБА_1, коли той перебував у лікарні, він був направлений директором ВАТ «Дрогобицьким АТП-24655»в м.Запоріжжя звідати у лікарні потерпілого, директор дав йому кошти на лікування ОСОБА_1 Вказав, що ані документів, ані автомобіля, яким керував ОСОБА_1 він не забирав. Вважає, що члени комісії по розслідуванню нещасних випадків на виробництві дійшли висновку, що нещасний випадок, що мав місце із ОСОБА_1, не пов'язаний із виробництвом так як ОСОБА_1 використав авто у своїх цілях у пізній час доби, а саме в період його відпочинку.  

ОСОБА_6, експедитор ВАТ «Дрогобицьке АТП-24655», в судовому засіданні суду показав, що в його обов’язки входили відправити водія у відрядження, тобто надати йому необхідні документи, зокрема подорожній лист, а далі водієм займається відділ експлуатації. Наголосив, що водії зобов’язані здійснювати зупинки-стоянки на платних автостоянках, де вони відвантажуються.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»держава гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Статтею 14 зазначеного Закону передбачено, що нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть. Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади.

Статтею 13 вказаного вище закону визначено, що нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону –є страховим випадком, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці".

Відповідно до п. 14 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 визначаються пов’язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов’язків, у тому числі у відрядженні а також ті, що сталися у період прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням роботодавця.

Згідно Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року № 218/2658, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об’єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його основної роботи. У п. 1.1 даної Інструкції встановлено, що направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформлюється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, назви підприємства, куди відряджений працівник, строку і мети відрядження.

Зі змісту ст.153, 159-161 КЗпП, ст.13,17,18 Закону України «Про охорону праці»вбачається, що обов’язок належної організації охорони праці на підприємстві та забезпечення контролю за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці лежить на роботодавцеві.

Відповідно до ч.1 ст.6, ч.2 ст.18 Конвенції про тривалість робочого часу і відпочинку на дорожньому транспорті N 67 Максимальна загальна тривалість водіння, зокрема понаднормової роботи, не повинна перевищувати дев'яти годин на день або сорока восьми годин на тиждень. Кожний роботодавець веде, згідно зі зразком, затвердженим компетентним органом влади, відомість із зазначенням годин роботи та відпочинку будь-якої особи, яка працює на його підприємстві. Ця відомість надається в розпорядження контрольних органів влади згідно з умовами, встановленими компетентним органом влади.

Відповідно до п.6.13 Наказу Міністерства транспорту та зв’язку «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів»№18 від 17.01.2002 року облік щоденної тривалості керування та тривалості безперервного  керування автотранспортними засобами, тривалості перерв для відпочинку та харчування водіїв проводиться за допомогою контрольних пристроїв (тахографів), реєстраційних листків для тахографів, дорожніх листів, графіків роботи та інших документів.

Суду не представлено доказів належної організації відповідачем охорони праці, зокрема ОСОБА_1, так не подано графіку робочого часу та часу відпочинку останнього у відрядженні, маршрутного листа, в якому б мали бути відмітки про початок руху та зупинки-стоянки, тахографічної картки, що свідчить про її неналежність.

У ч.2 ст.34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»визначено, що ушкодження здоров’я працівника внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, які настали внаслідок порушення працівником нормативних актів про охорону праці, визнається страховим випадком, що дає працівникові право на одержання страхових виплат і відповідних соціальних виплат і відповідних соціальних послуг. Лише розмір одноразової допомоги, що виплачується працівникові при стійкій втраті професійної працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, може зменшуватися (не більше ніж на 50 відсотків), якщо комісія з розслідування нещасного випадку встановить, що ушкодження здоров’я відбулося не тільки з вини роботодавця, а й внаслідок порушення правил з охорони праці потерпілим.

Враховуючи вищенаведене, покликання позивача, яким суд надає віри, про те, що він до моменту нещасного випадку, 10 днів перебував у відрядженні протягом яких проїхав близько 8000 км. по визначеному йому маршруту, та був направлений у відрядження без підмінного водія, враховуючи неналежну організацію відповідачем охорону праці ОСОБА_1, звідки вбачається й вина роботодавця у настанні даного нещасного випадку, суд приходить до переконання, що нещасний випадок, що мав місце з позивачем є пов'язаний з виробництвом, а тому відповідача належить зобов’язати скласти відповідний акт за формою Н-1.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 81, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство «Дрогобицьке автотранспортне підприємство 24655»скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок, що пов'язаний з виробництвом, який стався з ОСОБА_1 08.02.2006 року під час відрядження в м.Запоріжжя.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення –з дня отримання такого.

Суддя                                      В.Я.Качмар