Справа № 2-890/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И   

02 лютого 2011 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючої судді                             - Овчаренко Н.Г.,

при секретареві                                - Волошиній Л.Л.,             

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську  цивільну справу  за позовом ОСОБА_1 до Головного управління охорони здоров’я м.Дніпропетровська, про визнання протиправними дій та бездіяльності медичних працівників та відшкодування моральної і матеріальної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Кіровського районного суду м.Дніпропетровська знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління охорони здоров’я м.Дніпропетровська, про визнання протиправними дій та бездіяльності медичних працівників та відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

В підтвердженні позивних вимог позивач посилається на те, що 21.08.2008 близько о 10-й ранку він привіз свого сина, ОСОБА_2,до ОКЗ «Павлоградського наркологічного диспансеру», для надання йому психіатричної допомоги, так як він не міг спати на протязі попередніх п’яти діб, виявляв хвилювання та тривогу. Вони звернулись до приймального відділення до лікаря ОСОБА_3 для проведення огляду та надання допомоги сину позивача. ОСОБА_3 в проведенні огляду відмовила, запропонувавши їхати до відповідних медичних закладів м.Дніпропетровська. Позивач звернувся зі скаргою до в.о. головного лікаря на той час ОКЗ «Павлоградського наркологічного диспансеру»ОСОБА_4 для того, щоб він сприяв у вирішенні вказаного питання. ОСОБА_4 відмовив у огляді та госпіталізації, написав назви ліків для сина та назву медичного закладу, куди їм треба звернутись.

Не отримавши медичної допомоги від лікарів ОКЗ «Павлоградського наркологічного диспансеру»позивач з сином вимушені були поїхати до дому , де позивач його залишив, а сам поїхав у своїх справах. Приблизно о 15-00 год. того ж дня позивачу зателефонувала дочка і сказала, що син кухонним ножем поранив собі груди.

Сина було госпіталізовано до хірургічного відділення четвертої  міської лікарні м.Павлограда, де його було прооперовано лікарем ОСОБА_5 Позивач звернувся до цього лікаря та просив викликати фахових спеціалістів невропатологів та психіатрів, так як психічний стан сина погіршувався і він почав виказувати думки щодо самогубства. Вказані прохання були проігноровані, фахові лікарі не були викликані, не забезпечено належних умов його післяопераційного перебування з врахуванням його психічного стану.

Позивач, посилаючись на ЗУ «Про основи законодавства про охорону здоров’я»та ЗУ «Про психіатричну допомогу»вважає, що мали місце бездіяльність вказаних медичних працівників в частині неналежного виконання та невиконання обов’язків щодо надання медичної допомоги, а саме противоправна відмова у проведенні лікарем наркологом ОКЗ ««Павлоградського наркологічного диспансеру»ОСОБА_3 огляду сина позивача, також протиправною є відмова в. о. головного лікаря ОКЗ «Павлоградського наркологічного диспансеру»ОСОБА_4 в диспансеризації сина позивача.

Позивач посилається на те, що правила проведення психіатричного огляду визначаються в ст. 11 ЗУ «Про психіатричну допомогу».

Згідно вказаних приписів цієї статті, психіатричний огляд проводиться з метою  з’ясування  : наявності чи відсутності в особі психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання.

Далі, ч. 3 ст. 27 ЗУ «Про психіатричну допомогу»передбачає, що при наданні психіатричної допомоги (в тому числі проведення огляду) лікар –психіатр , комісія лікарів – психіатрів, незалежні у своїх рішеннях  і керуються лише медичними показаннями, своїми професійними знаннями, медичною етикою та законом.

Критерії «повноти»проведення медичного (психіатричного огляду) визначаються на рівні підзаконних нормативно правових актів –Наказів МОЗ. Серед них МОЗ від 28.12.2002 року № 507, яким затверджено «Нормативи надання медичної допомоги дорослому населенню в амбулаторно –поліклінічних закладах за  спеціальністю «психіатрія». Вказані нормативи визначають критерії діагностики психіатричних розладів та станів –клінічні  діагностичні критерії, психологічні  діагностичні критерії та пара клінічні методи дослідження.  Порушення сну(я та мій син повідомили  ОСОБА_4  про те, що мій син не спить протягом п’яти останніх ночей) є клінічним діагностичним критерієм низки захворювань та станів –генералізований тривожний розлад, невротичний розлад, розлад сну неорганічної природи, депресивний епізод та ін.. Але, після того як лікарю ОСОБА_4 були названі вказані симптоми , він обмежився лише двома питаннями до мого сина –«який день тижня?»та «яка сьогодні дата»? після чого назначив до застосування медикаменти.  Тобто, не з’ясувавши , які клінічні діагностичні критерії та психологічні діагностичні критерії є наявними, а також  не призначивши будь-яких пара клінічних досліджень, лікар ОСОБА_4 грубо порушив вимоги Наказ МОЗ від 28.12.2002 року № 507 в частині правильності та повноти діагности захворювання.

Щодо повноти проведення в.о. головного лікаря ОКЗ «Павлоградського обласного наркологічного диспансеру» ОСОБА_4 додатково  наголошується в листі Головного управління охорони здоров’я Дніпропетровської ОДА від 28.12.2008 року  № С-1661.

Далі, наказом МОЗ від 24.07.2001 року № 304 «Про затвердження окремих форм документів з питань психіатричної допомоги»визначена примірна форма направлення на госпіталізацію у психіатричну лікарню. Але в порушення вимог зазначеного наказу, в. о. головного лікаря ОКЗ «Павлоградський обласний наркологічний диспансер»ОСОБА_4  було видано направлення на госпіталізацію в Дніпропетровський обласний наркологічний диспансер  в довільній формі

Відповідна позиція викладена у листі Головного  управління охорони здоров’я Дніпропетровської ОДА від 08.12.2008 року № С- 1661.

Позивач, в позові зазначає та, що неправомірна бездіяльності лікаря –хірурга хірургічного відділення лікарні № 4 м. Павлограда ОСОБА_6  

ОСОБА_6 не здійснив належної  оцінки ступеня важкості психічного стану  його сина,  ОСОБА_2 , і не визначив консультації  лікаря –психіатра для оцінки психіатричного стану пацієнта.                  

Ч. 4 ст. 27 ЗУ «Про психіатричну допомогу» передбачено, що лікар –психіатр, комісія лікарів –психіатрів несуть відповідальність за прийняті ними рішення відповідно до закону. Вбачається, що мова  йде не тільки про правову можливість оскарження рішень, а й відповідно дій та бездіяльності.

В ч. 1 ст. 80 ЗУ «Про основи  законодавства про охорону здоров’я »передбачено, що винні у порушенні законодавства про охорону здоров’я , несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством. Вказана норма конкретизується  в ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про психіатричну допомогу», де вказано, що особи  винні у порушенні законодавства про психіатричну допомогу , несуть відповідальність згідно законів України.                  

Відповідальність полягає у відшкодуванні моральної та майнової шкоди, а також у застосуванні інших способів захисту прав.

Позивач просить суд в позовній заяві та в доповненнях до позовної заяви  визнати протиправними дій та бездіяльності медичних працівників та відшкодувати  на його користь моральну шкоду в сумі 1 500 000, 00 грн.  та матеріальну шкоду в сумі 10478,66 грн.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та,  посилаючись на ті самі підстави, просив їх задовольнити.  

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідно до ст. 15 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я», головне управління охорони здоров’я облдержадміністрації є спеціальним органом, компетенція якого визначається Положенням, затвердженим державною адміністрацією.

Згідно Положення про головне управління здоров’я облдержадміністрації, затвердженого розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 08 вересня 2005 року № 340- р-05 (зі змінами та доповненнями) головне управління охорони здоров’я  облдержадміністрації здійснює організаційно- методичне керівництво роботою закладів охорони здоров’я з питань надання лікувально- профілактичної допомоги та забезпечення санітарно - епідемічного благополуччя населення Дніпропетровської області.

Відповідно до «Основи законодавства України про охорону здоров’я»(зі змінами та доповненнями) від 19.11.1992 № 2801 - ХII    організаційне керівництво судово –психіатричною службою здійснює  Міністерство охорони здоров’я України.

Тому вирішення питання законності та обґрунтованості проведення (не проведення) судово –психіатричної експертизи не входить до компетенції  головного управління здоров’я облдержадміністрації.

Відповідач зазначає, що комунальні заклади охорони здоров’я належать до спільної власності відповідних територіальних громад. Питання їх управління регулюється Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»,  Бюджетним Кодексом України та іншими нормативно –правовими актами.  А відповідно  вирішення питання призначення, звільнення, винесення дисциплінарного стягнення до керівників закладів охорони здоров’я  належить до компетенції органів місцевого самоврядування, які і є органами управління майном зазначених закладів.

Надання медичної допомоги  синові позивача, ОСОБА_2  здійснювалась лікарем хірургічного відділення комунального закладу «міська лікарня № 4 м. Павлограда»ОСОБА_5

Відповідач посилається те, що головне управління охорони здоров’я  облдержадміністрації неодноразово розглядало звернення ОСОБА_1, які находили  в різних інстанцій, про що йому надавались вичерпні відповіді.

З метою всебічного вивчення обставин  надання медичної  допомоги ОСОБА_2  21 серпня 2008 року в лікувально–профілактичних закладах міста Павлоград, головним  управлінням охорони здоров’я облдержадміністрації була створена комісія (наказ від 01.06.2010 № 307 0 вд.).

До роботи комісії були залучені  провідні фахівці з психіатрії  та наркології Дніпропетровської обласної клінічної психіатричної лікарні та Дніпропетровської медичної академії.

Комісією ретельно вивчено наведені у зверненнях ОСОБА_1 факти, медична документація , що велася в Павлоградському  наркологічному диспансері та міській лікарні № 4 м. Павлоград, пояснення медичних працівників стосовно обставин надання  медичної допомоги сину, висновки та матеріали попередніх  перевірок.

За результатами розгляду встановлено, що 21.08.2008 р. лікарем –наркологом стаціонарного відділення Павлоградського наркологічного диспансеру ОСОБА_7, до якої особисто звернувся позивач, було рекомендовано для первинного огляду звернутись до дільничого  нарколога, кабінет якого знаходиться в корпусі наркодиспансеру.

Згідно записів в медичної документації та письмових пояснень лікаря –нарколога ОСОБА_4, під час огляду неадекватної поведінки , дезорієнтації , порушень сприйняття , суїцидальних  намірів у хворого  виявлено не було .  За  висновком комісії  підстав для госпіталізації  до Павлоградського наркологічного диспансеру 21.08.2008 р. хворого ОСОБА_2 без його усвідомленої згоди, згідно статті 14 Закону України «Про психіатричну допомогу», не було. Лікарем –наркологом ОСОБА_4 запропонована госпіталізація до Павлоградського наркологічного диспансеру або Дніпропетровського  обласного наркологічного диспансеру в плановому порядку , визначена седативна терапія.  Комплекс діагностично –лікувальних  заходів, проведений лікарем –наркологом ОСОБА_4 , визнаний комісією недостатнім. На даний час лікар –нарколог ОСОБА_4 за спеціальністю не працює.

Згідно аналізу медичної документації Павлоградської  міської лікарні № 4 , невідкладна медична допомога ОСОБА_2  в хірургічному  відділенні  зазначеної лікарні надавалась у повному обсязі, у відповідності до стану пацієнта, описаного в медичній карті стаціонарного хворого № 4171. За не призначення консультації  лікаря –психіатра в ургентному порядку лікарю- хірургу  ОСОБА_6 наказом від 02.09.2008 р № 191 Павлоградської міської  лікарні № 4 винесено догану.

Відповідач посилається на те, що позивач жодним чином не доводить вини  головного управління охорони здоров’я облдержадміністрації його бездіяльністю чи бездіяльністю посадових осіб управління.

У свою чергу, на підтвердження  своїх заперечень головне управління охорони здоров’я  облдержадміністрації  керуючись Положенням  про ГУОЗ ОДА  здійснило ряд заходів, в межах  компетенції направлених на всебічне вивчення обставин надання медичної допомоги ОСОБА_2 21.08.2008 в  лікувально –профілактичних закладах міста Павлограда, про що надавались вичерпні відповіді позивачу.

З огляду на вищевикладене, твердження  позивача, про  те, що керівництво ГУОЗ ОДА порушило законодавство  України, у зв’язку з чим  надання  медичної допомоги ОСОБА_2 з грубим порушенням законодавства, є лише його суб’єктивною думкою, яка є безпідставною та необґрунтованою.

Просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом по справі встановлено, що дійсно 21.08.2008 позивач привіз свого сина, ОСОБА_2, до ОКЗ «Павлоградського наркологічного диспансеру», для надання йому психіатричної допомоги.

З метою всебічного вивчення обставин  надання медичної  допомоги ОСОБА_2  21 серпня 2008 року в лікувально –профілактичних закладах міста Павлоград, головним  управлінням охорони здоров’я облдержадміністрації була створена комісія (наказ від 01.06.2010 № 307 0 вд.).

До роботи комісії були залучені  провідні фахівці з психіатрії  та наркології Дніпропетровської обласної клінічної психіатричної лікарні та Дніпропетровської медичної академії.

Комісією ретельно вивчено наведені у зверненнях ОСОБА_1 факти, медична документація , що велася в Павлоградському  наркологічному диспансері та міській лікарні № 4 м. Павлоград, пояснення медичних працівників стосовно обставин надання  медичної допомоги сину, висновки та матеріали попередніх  перевірок.

За результатами розгляду встановлено, що 21.08.2008 лікарем –наркологом стаціонарного відділення Павлоградського наркологічного диспансеру ОСОБА_7, до якої особисто звернувся позивач, було рекомендовано для первинного огляду звернутись до дільничого  нарколога, кабінет якого знаходиться в корпусі наркодиспансеру.

Згідно записів в медичної документації та письмових пояснень лікаря –нарколога ОСОБА_4, під час огляду неадекватної поведінки , дезорієнтації , порушень сприйняття , суїцидальних  намірів у хворого  виявлено не було .  За  висновком комісії  підстав для госпіталізації  до Павлоградського наркологічного диспансеру 21.08.2008 р. хворого ОСОБА_2 без його усвідомленої згоди, згідно статті 14 Закону України «Про психіатричну допомогу», не було. Лікарем –наркологом ОСОБА_4 запропонована госпіталізація до Павлоградського наркологічного диспансеру або Дніпропетровського  обласного наркологічного диспансеру в плановому порядку , визначена седативна терапія.  Комплекс діагностично –лікувальних  заходів, проведений лікарем –наркологом ОСОБА_4 , визнаний комісією недостатнім. На даний час лікар –нарколог ОСОБА_4 за спеціальністю не працює.

Згідно аналізу медичної документації Павлоградської  міської лікарні № 4 , невідкладна медична допомога ОСОБА_2  в хірургічному  відділенні  зазначеної лікарні надавалась у повному обсязі, у відповідності до стану пацієнта, описаного в медичній карті стаціонарного хворого № 4171. За не призначення консультації  лікаря –психіатра в ургентному порядку лікарю- хірургу  ОСОБА_6 наказом від 02.09.2008 р № 191 Павлоградської міської  лікарні № 4 винесено догану.

Суд вважає, що позовні вимоги не можуть бути задоволенні, так як відповідно до ст. 15 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я», головне управління охорони здоров’я  облдержадміністрації є спеціальним органом,  компетенція якого визначається Положенням, затвердженим державною адміністрацією.

Згідно Положення про головне управління здоров’я облдержадміністрації, затвердженого розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 08 вересня 2005 року № 340- р-05 (зі змінами та доповненнями) головне управління охорони здоров’я  облдержадміністрації здійснює організаційно-методичне керівництво роботою закладів охорони здоров’я з питань надання лікувально- профілактичної допомоги та забезпечення санітарно - епідемічного благополуччя населення Дніпропетровської області.

Відповідно до «Основи законодавства України про охорону здоров’я»(зі змінами та доповненнями) від 19.11.1992 № 2801 - ХII    організаційне керівництво судово –психіатричною службою здійснює  Міністерство охорони здоров’я України.

Тому вирішення питання законності та обґрунтованості проведення (не проведення) судово –психіатричної експертизи не входить до компетенції  головного управління здоров’я облдержадміністрації.

Відповідач зазначає, що комунальні заклади охорони здоров’я належать до спільної власності відповідних територіальних громад. Питання їх управління регулюється Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»,  Бюджетним Кодексом України та іншими нормативно –правовими актами.  А відповідно  вирішення питання призначення, звільнення, винесення дисциплінарного стягнення до керівників закладів охорони здоров’я  належить до компетенції органів місцевого самоврядування, які і є органами управління майном зазначених закладів.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Позивач не довів вини  головного управління охорони здоров’я облдержадміністрації його бездіяльністю чи бездіяльністю посадових осіб управління, а тому у суду немає підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо визнання протиправними дій та бездіяльності медичних працівників та стягнення моральної і матеріальної шкоди з відповідача.

Керуючись ст.1167 ЦК України, Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»,              ст.ст. 212-215  ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління охорони здоров’я м.Дніпропетровська, про визнання протиправними дій та бездіяльності медичних працівників та відшкодування моральної шкоди та матеріальної шкоди - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.   

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення.  

Суддя                                                                   Н.Г.Овчаренко