Справа № 2-471/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ   

Справа №2-471/2011

01 лютого  2011 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючої судді                             - Овчаренко Н.Г.,

при секретареві                                - Волошиній Л.Л.,             

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа –П’ята Дніпропетровська державна нотаріальна контора,  про визнання договору дарування недійсним,-                                                              

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа –П’ята Дніпропетровська державна нотаріальна контора,  про визнання договору дарування недійсним.

В обґрунтування заявленого позову, позивач посилається на те, що між ним та відповідачкою 29.09.2006 року було укладено договір дарування ? частини квартири АДРЕСА_1, посвідченого П’ятою Дніпропетровською нотаріальною конторою, реєстр № 3-4899.

Відповідно до п.6 договору витрати за складання та оформлення договору покладені на відповідачку та з неї стягнуто держмито в розмірі 17,0 грн. Відповідно до п.3 договору дарунок оцінено 1572,00 грн. на підставі інвентаризаційній вартості. Відповідно до п. «а»ст.3 Декрету КМ України № 7-93 від 21.01.93р. «Про державне мито»за посвідчення державними нотаріальними конторами договорів відчуження житлових квартир сплачується 1% суми договору, але не менш одного неоподаткованого  мінімуму доходів громадян.

Відповідно до довідки № 17 від 10 квітня 2007 року, виданої приватним підприємством фірмою «Ефект»ринкова вартість дарунку на вересень 2006 року становила 176 750,00 грн., що суттєво перевищує вартість, вказану в п.3 договору.

Таким чином, відповідачка, знаючи ринкову вартість подарунку, з метою ухилення від сплати держмита незаконно та навмисно з корисних мотивів зменшила вартість.

Відповідно до п.2 ст.4 Закону України «Про власність»власник має право вчинити щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Відповідно до п.5 ст.4 Закону власник, здійснюючи свої права, зобов’язаний не порушувати охоронювані законом інтереси держави.

Укладаючи спірний договір, позивач посилається на те, що , заниження відповідачкою вартості дарунку порушує вимоги закону, але нотаріус сказала, що в спірному договору можна вказувати ціну на підставі інвентаризаційної її вартості. Після отримання консультації у юриста, позивач взнав, що договір укладено з порушенням закону. Позивач вважає, що правочин може бути визнаний судом недійсним, якщо одна із сторін правочину заперечує дійсність його на підставах, встановлених законом, на підставі ст.215 ч.3 ЦК України. Позивач вважає, що відповідачка навмисне порушила його право вчинити дію щодо свого майна, що не суперечить закону.

В заяві про доповнення позову, позивач посилаються на те, що при розгляді цивільної справи він та його представник нічого не знали про те, що при укладенні спірного договору дарування, третій особі надавався витяг КП ДМБТІ з реєстру прав власності № 11943265 від 25.09.06 р., в якому вказана частка 1/1 замість, як вважалось ?. Копію вказаного витягу позивачем отримано в третьої особи тільки 08.05.08.  

Позивач вважає, що державним нотаріусом при посвідчені спірного договору порушено вимоги «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої Мінюстом України наказом № 20/5 від 03.03.04.

Позивач вважає, що до посвідчення спірного договору необхідно було виділення ? частки нерухомого майна в натурі, її державної реєстрації, отримання витягу з КП ДМБТІ на ? частину. Витяг КП ДМБТІ № 11943265 від 25.09.2006 не відповідає вимогам ст.31, 174 Інструкції. При таких обставинах нотаріус повинна була відмовити в посвідченні спірного договору дарування.

Просить суд визнати недійсним договір дарування від 29.09.2006.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та, посилаючись на ті самі підстави, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідачки у судовому засіданні заперечувала проти позову, посилаючись на те, що позивач та відповідачка перебували у шлюбі. Позивачу належала спірна квартира на підставі свідоцтва про право на спадщину. 29.09.2006 позивач з власної ініціативи подарував відповідачці ? частину квартири АДРЕСА_1. Посилання позивача на те, що він не знав реальної вартості квартири не обґрунтовані, оскільки ціна в договорі про відчуження майна встановлюється за домовленістю сторін. Позивач, при підписанні договору дарування, знав ціну, яка вказана в договорі. Крім того, договір дарування являється безоплатним, а тому ціна вказана в договорі не може бути підставою для визнання договору недійсним. Відповідачка посилається на те, що позивач є замовником витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, ніхто інший отримати витяг не міг, тому посилання позивача на те, що він його отримав лише 08.05.2008 року безпідставні, в цьому витязі встановлена вартість квартири, про яку позивач знав. Посилання позивача на необхідність виділення ? частини квартири в натурі, її державної реєстрації та отримання витягу на ? частину, після чого укладати угоду дарування частки квартири, є вільним трактуванням ст.174 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій. Просила суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Третя особа –П’ята Дніпропетровська державна нотаріальна контора, свого представника у судове засідання не направила, про слухання справи повідомлена.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом по справі встановлено, що  між ОСОБА_1  та ОСОБА_2, 29.09.2006 було укладено договір дарування ? частини квартири АДРЕСА_1 посвідченого П’ятою Дніпропетровською нотаріальною конторою, реєстр № 3-4899.(а.с.6)

Згідно п.2 вказаного договору сторони оцінили вартість ? частини квартири в розмірі 1 572,00 грн.

Згідно п.5 вказаного договору дарувальник та обдарована підтвердили, що укладення договору відповідає їх інтересам, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін.

Відповідно до п.6 договору витрати за складання та оформлення договору несе обдарована.

Відповідно до довідки ППФ «Ефект»від 10.04.07 ринкова вартість спірної квартири на вересень –жовтень 2006 року відповідає 353 500 грн.(а.с.7)

Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно  від 25.09.2006 замовником є ОСОБА_1, загальна вартість нерухомого майна 3 144 грн. (а.с.126)

Суд, оцінюючи всі надані докази в сукупності, не знаходить доказів, що обґрунтовували б позовні вимоги позивача, щодо вчинення правочину з недодержанням вимог закону.

Відповідно до ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до п.50 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 3 березня 2004 року № 20/5 ціна в договорі про відчуження або заставу майна встановлюється домовленістю сторін, якщо інше не передбачено законодавчими актами. Цивільний кодекс України є єдиним законодавчим актом, що регулює відносини між дарувальником та обдарованим, де не передбачено умов для визначення ціни договору. Тому, при укладанні правочину, його підписанні та визначенні ціни дарунку, суд не вбачає порушень закону. Підписавши договір дарування, позивач погодився з ціною квартири, що вказана відповідно до витягу КП «ДМБТІ».

Посилання позивача на те, що він його отримав витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно лише 08.05.2008 безпідставні, так як позивач є замовником витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, ніхто інший отримати витяг не міг, в цьому витязі встановлена вартість квартири, про яку позивач знав. Посилання позивача на необхідність виділення ? частини квартири в натурі, її державної реєстрації та отримання витягу на ? частину, після чого укладати угоду дарування частки квартири, є вільним трактуванням ст.174 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, в якій регламентується  відчуження  частки одним з подружжя на користь іншого в праві спільної сумісної власності.

Судом встановлено, що договір дарування від 29.09.2006 не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, позивач при підписанні договору дарування мав достатній обсяг дієздатності, його волевиявлення було вільним та відповідало його волі, договір було спрямовано на реальне настання правових наслідків, що підтверджується п.5 спірного договору.

Керуючись ст.ст. 203,215,717 ЦК України, ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа –П’ята Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання договору дарування недійсним –відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.   

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення.  

Суддя                                                                   Н.Г.Овчаренко