№2-о-61/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

21.05.2007р.        Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Литвинової Р.А.,

при секретарі Довбань С.М., з участю заявниці ОСОБА_1, зацікавлених осіб : ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту належності частки в спільному майні,

ВСТАНОВИВ:

Заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту належності частки в спільному майні, в якій зазначає, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 23.01.2003р. їй, її чоловіку - ОСОБА_4, та їх дітям : сину ОСОБА_3 та дочці ОСОБА_2 на праві приватної спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1. Зазначена квартира отримана ними у власність в порядку приватизації житла.

ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер і на його майно, в тому числі і на частку квартири, відкрилась спадщина. За час свого життя чоловік заповіту не складав. Спадкоємцями за законом є вона та їх діти. Діти відмовляються від своєї частки в спадщині на її користь.

Вона звернулась в Вільногірську державну нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини, де їй було роз'яснено, що для отримання свідоцтва на спадщину необхідно визначити частки за кожним співвласником, які приймали участь в приватизації квартири. Ця вимога передбачена п.224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

За таких підстав вона змушена звернутись з заявою до суду, оскільки іншим шляхом визначити частки в їх спільному майні неможливо. Без визначення цих часток вона не може отримати свідоцтво про спадщину, чим порушуються її права спадкоємця, який прийняв спадщину у встановленому законом порядку.

Згідно ст.ст.370,372 ЦК України вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю сторін або законом. Між нею, покійним чоловіком за його життя та дітьми не було домовленості стосовно іншого розміру часток. З моменту приватизації квартири на протязі всього часу вони вважали, що кожний з них має рівне право на вказану квартиру.

Сам факт отримання квартири у спільну сумісну власність при її приватизації мав місце тому, що на момент приватизації в 2003 році не мало значення в якій формі квартира передається у їх власність.

Заявниця вважає, що за таких підстав кожному з них належить по 1/4 частині квартири і просить встановити цей факт та визначити за кожним з них такий розмір часток.

В судовому засіданні заявниця підтримала свою заяву, суду пояснила, що за життя її чоловіка розмір часток квартири між ними не визначався, вони з чоловіком, також їх діти вважали себе рівноправними власниками квартири, до нотаріуса і до суду за визначенням та виділом часток не звертались. Вона просить постановити рішення, яким задовольнити її заяву.

Зацікавлена особа по справі - завідуюча Вільногірською державною нотаріальною конторою - своєю телефонограмою просить в зв'язку із зайнятістю розглядати справу без її участі, проти чого заявниця та зацікавлені особи заперечень не висловили.

Зацікавлені особи - діти заявниці : ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтримують заяву, не заперечують проти її задоволення, пояснивши, що вони не претендують на спадщину, відмовляються від своїх часток на користь матері.

Вислухавши пояснення заявниці, заінтересованих осіб, дослідивши та оцінивши в сукупності надані по справі докази, в тому числі: копію свідоцтва про укладення шлюбу заявниці з ОСОБА_4 (а.с.5), копію свідоцтва про право власності на житло від 23.01.2003р. (а.с.6), копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4 (а.с.4), суд прийшов до висновку про задоволення заяви з наступних підстав.

Діючим цивільним законодавством (ст.ст. 355, 368, 370 ЦК України) встановлено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю, вважається, що частки кожного з співвласників є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

В процесі судового розгляду справи було встановлено, що за період спільного життя заявниця, її чоловік - ОСОБА_4 та їх діти (зацікавлені особи по справі) вважали належність кожному з них 1/4 частки квартири, іншої домовленості між ними не існувало, за визначенням часток вони до відповідних органів не звертались.

Таким чином, є підстави для визначення за заявницею та іншими співвласниками квартири по 1/4 частині у праві їх власності на спільне майно.

Керуючись ст.ст.11, 212-215, 234, 235,256, 257, 259 ЦПК України,ст.ст.355, 368, 370, 372 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності часток в спільному майні задовольнити.

Визначити, що розмір часток у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1, що належить заявниці ОСОБА_1, її чоловіку - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, сину ОСОБА_3, дочці ОСОБА_2 становить по 1/4 частині за кожним співвласником.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява   про   апеляційне   оскарження   та   апеляційна   скарга   подаються апеляційному суду через Вільногірський міський суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.