2-575/11    

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

 04.03.2011                                                                  м. Хуст

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу  за позовм  ОСОБА_1 до ЗАТ «Оболонь» про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

 Позивачка звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що з 02 грудня 2005 року вона уклала трудовий договір із ЗАТ «Оболонь» і була прийнята на роботу на посаду фахівця методів розширення ринку збуту (супервайзера). До виконання своїх трудових обов’язків вона приступила на п/п ОСОБА_2, який є офіційним дистриб’ютором ЗАТ «Оболонь».

04 січня 2011 року за повідомленням територіального менеджера управителя Данилюка Д. М. позивачка дізналася, що 31 грудня 2010 року наказом генерального директора ЗАТ «Оболонь» Пучка О. Д. її було звільнено з роботи на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України. Належно оформлену та завірену копію наказу про звільнення вона належним чином не отримала, що є порушенням ст. 47 КЗпП України.

Позивачка вважає звільнення з роботи незаконним і таким, що суперечить вимогам законодавства про працю виходячи з наступного.

29 жовтня 2010 року на території ЗАТ «Оболонь» у службовому кабінеті Навольського М. М. під тиском у неї вимагали підписати новий трудовий договір, копію якого їй не надали, хоч зобов’язані були надати для детального ознайомлення на предмет відповідності його трудовому законодавству.          

Відповідно до розділу 6 трудового договору від 02.12.2005 року укладеного між позивачкою та відповідачем, зміни до трудового договору вносяться тільки за згодою сторін та у письмовій формі.

29 жовтня 2010 року комісією уповноважених працівників ЗАТ «Оболонь» з метою здійснення тиску на позивачку для того, щоб підписати новий трудовий договір було складено 3 чи 4 акти, копії яких вона не отримала і які вона письмово просила генерального директора Пучка О. Д. направити на її адресу. Однак ні актів, ні будь – якої відповіді на своє звернення позивачка не отримала.

За таких обставин позивачка вважає, що наказ про її звільнення слід скасувати, а її поновити на роботу.

В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_6 позов підтримали, посилаючись на наведені в заяві обставини. Додатково пояснили суду, що посилання відповідача на п. 6 ст. 36 КЗпП України як на підставу звільнення є необґрунтованим, оскільки ніяких змін в організації виробництва і праці в ЗАТ «Оболонь» не відбулось і тому зміна умов праці позивачки без її згоди недопустима. Відповідач намагався примусити позивачку підписати новий трудовий договір із змінами істотних умов праці, однак  належним чином не повідомив позивачку про зміну істотних умов праці за 2 місяці, як того вимагає ст. 32 КЗпП України. Позивачка не відмовилась письмово від продовження роботи в нових умовах.          

Посилаючись на наведені обставини позивачка та її представник вважають, що відповідач незаконно звільнив ОСОБА_1 з роботи, а тому вона підлягає поновленню на роботі на попередньо займаній посаді супервайзера.

Представник відповідача Гаврилюк М. Д. позов заперечив. Пояснив суду, що відповідно до наказу відповідача № 425/0/3-10 від 07 жовтня 2010 року в ЗАТ «Оболонь» відбулися зміни в організації виробництва і праці у сфері продажу продукції ЗАТ «Оболонь», тому всіх  працівників, пов’язаних з реалізацією продукції було попереджено про зміни в умовах роботи.

29 жовтня 2010 року позивачці надано для ознайомлення документи щодо змін істотних умов праці, а саме: наказ про зміни в організації виробництва і праці у сфері продажу продукції ЗАТ «Оболонь» № 425/0/3-10 від 07.10.2010 року; 2 примірники строкового трудового договору з урахуванням змін істотних умов праці; посадову інструкцію для фахівців з методів розширення ринку збуту (супервайзера) відділу дивізіонних продаж в Західному та Центральних регіонах № Ф.02.35.ОЕЗ.1424; відповідний витяг з колективного договору. Позивачка із зазначеними документами ознайомилась, 2 примірники трудового договору з урахуванням змін істотних умов праці отримати відмовилась, та не погодилась на продовження роботи в нових умовах, а від підпису про ознайомлення в реєстрі ознайомлення працівників відділу дивізіонних продаж в Західному та Центральному регіонах зі змінами істотних умов праці за формою Ф.12.51.ОГПЗ.1845 відмовилась, про що було складено відповідний акт від 29.10.2010 року. В цей же день інші працівники відділу, які також прибули для ознайомлення зі змінами істотних умов праці надали згоду на продовження роботи в нових умовах та отримали для підписання відповідні примірники трудових договорів, які підписали. В подальшому інші працівники відділу, в якому працювала позивачка також були ознайомлені зі змінами істотних умов праці, зокрема 02.11.2010 року, та надавали згоду на продовження роботи в нових умовах.

Поскільки позивачка відмовилась від продовження роботи в нових умовах, то відповідач в передбаченому законом порядку звільнив її на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України і законних підстав для її поновлення на роботі немає.   

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що 02 грудня 2005 року позивачка ОСОБА_1 уклала трудовий договір із ЗАТ «Оболонь» і була прийнята на роботу на посаду фахівця методів розширення ринку збуту (супервайзера). До виконання своїх трудових обов’язків вона приступила на приватному підприємстві ОСОБА_2, який є офіційним дистриб’ютором ЗАТ «Оболонь».

Термін дії зазначеного строкового трудового договору неодноразово продовжувався, що підтверджується наявними у справі доказами.

Наказом ЗАТ «Оболонь» № 7687 від 31 грудня 2010 року позивачку звільнено з роботи через відмову від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України.

В наказі про звільнення підставою звільнення зазначено акт від 29.10.2010 року, відповідно до якого ОСОБА_1 ознайомилася із змінами істотних умов праці,  відмовилася від отримання двох примірників трудового договору з урахуванням змін істотних умов праці, а також відмовилась від підпису про ознайомлення із змінами істотних умов праці.

Наказ про звільнення позивачки з роботи суд вважає таким, що суперечить трудовому законодавству, виходячи з наступного:

Пунктом 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України передбачено підставу припинення трудового договору відмову працівника від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці.

Таким чином, для звільнення працівника із зазначеної підстави необхідною умовою є відмова працівника від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці.

Посилаючись на акт Ф.04.35.ОППЗ.1916 від 29.10.2010 року, як на підставу звільнення, відповідач помилково вважав, що позивачка відмовилась від продовження роботи в нових умовах.

Відмова позивачки 29 жовтня 2010 року від отримання проекту нового трудового договору та відмова від підпису про ознайомлення із змінами істотних умов праці не свідчить про її відмову від продовження роботи при таких умовах.

Що стосується відмови позивачки отримати два примірники трудового договору із врахуванням істотних умов праці, то позивачка категорично заперечила свою відмову у отриманні цих двох примірників договорів, навпаки ствердила суду, що відповідач на її прохання надати договір на руки для детального ознайомлення відмовився, хоч вона надала про це письмову заяву відповідачу.

Разом з тим, якби позивачка і відмовилась 29.10.2010 року отримати ці примірники договорів, то даний факт не є свідченням її відмови від продовження роботи в нових умовах тому, що вона мала право протягом двох місяців визначитися з питанням чи продовжувати їй роботу у нових умовах чи відмовитися від продовження трудових відносин з відповідачем, оскільки відповідно до ст. 32 КЗпП України про зміну істотних умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Із наявних у справі доказів слідує, що відповідач 29 жовтня 2010 року повідомив позивачку про зміну істотних умов праці. Це стверджується актом від 29.10.2010 року.

Цього дня позивачка і не зобов’язана була надавати чи не надавати згоду про продовження роботи із змінами істотних умов праці.

Таку згоду чи відмову вона повинна була надати відповідачу через два місяці.

Однак, жодним доказом у справі не підтверджено, що позивачка через два місяці після повідомлення про зміну істотних умов праці відмовилась від продовження роботи в нових умовах. Таких доказів відповідач суду не предоставив.

Відповідач зобов’язаний був через два місяці після 29.10.2010 року запропонувати позивачці підписати новий трудовий договір з врахуванням змін істотних умов праці і таким чином з’ясувати у позивачки чи вона погоджується продовжувати роботу у нових умовах.

Такої вимоги закону відповідач не дотримав, що дає підстави суду зробити висновок про те, що відповідач порушив  порядок звільнення позивачки із зазначеної в наказі підстави  через що оспорюваний наказ суперечить трудовому законодавству, тому підлягає до скасування, а позивачку необхідно поновити на роботі на попередньо займаній посаді із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.         

Керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 9, 32, 36, 235 КЗпП України,  суд –

Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Скасувати наказ від 31 грудня 2010 року, виданий ЗАТ «Оболонь» про звільнення ОСОБА_1 з роботи, поновити ОСОБА_1 на роботі на попередньо займаній посаді фіхівця з методів розширення ринку збуту (супервайзера) та стягнути із ЗАТ «Оболонь» на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

         Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів  з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області.

 Суддя Хустського

   районного суду:                      підпис           Довжанин М. М.

 З оригіналом вірно:

 Суддя Хустського

   районного суду:                                            Довжанин М. М.