Справа № 1-73/2007
ВИРОК
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
14 травня 2007 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Тимошенка А.О.,
секретаря - Крушевській Н.М.,
прокурора - Гойдало О.Є.,
за участю потерпілого - ОСОБА_2., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Малинського районного суду кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Малина Житомирської області, жителя АДРЕСА_1, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, несудимого в силу ст. 108 КК України,
за частиною 1 статті 185 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 09 березня 2007 року близько 01 години в під'їзді будинку № 8 по вул. Машинобудівників м. Малині таємно, умисно, з корисливих мотивів, викрав мобільний телефон „NOKIA 6230 І" вартістю 1000 гривень, що належить потерпілому ОСОБА_2. В цей же день реалізував телефон водію таксі - ОСОБА_3. за 150 гривень. Гроші витратив на купівлю пива, цигарок та на послуги таксі.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчинені інкримінованого йому злочину, передбаченого частиною 1 статті 185 КК України, визнав повністю та показав, що в ніч з 8 на 9 березня 2007 року він був у свого батька, який проживає за адресою:АДРЕСА_2. У батька в квартирі були також: ОСОБА_4, ОСОБА_5, потерпілий ОСОБА_2 та його друг ОСОБА_6. Вони святкували Міжнародний жіночий день та вживали алкогольні напої. Через деякий час потерпілому стало погано і він вибіг в коридор під'їзду та попрямував на вулицю. Пробігаючи біля вікна, він витягнув з кишені свій мобільний телефон та поклав на підвіконня. Цей мобільний телефон підсудний забрав собі та поклав в кишеню. Через 30 хвилин вийшов на вулицю і, підійшовши до автомобіля таксі, запропонував його водію купити даний телефон за 150 гривень. Водій погодився та придбав телефон. Виручені гроші витратив на придбання пива, цигарок та на послуги таксі.
2
Потерпілий ОСОБА_2 показав, що в ніч з 8 на 9 березня 2007 року в квартирі АДРЕСА_2 святкував Міжнародний жіночий день. В квартирі також знаходились: батько підсудного, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та товариш потерпілого ОСОБА_6. Пізніше прийшов підсудний. Близько 1 години потерпілому стало погано і він вибіг на вулицю. Як потрапив додому не пам'ятає, але на ранок виявив відсутність свого мобільного телефону „NOKIA 6230 І". Через деякий час встановив, що цей телефон підсудний продав ОСОБА_3., який підробляє таксистом. За яку суму підсудний продав йому цей телефон він не сказав, але потерпілому віддав його за 500 гривень.
Крім особистого зізнання підсудного та показів потерпілого вина ОСОБА_1 підтверджується довідкою приватного підприємця ОСОБА_7 від 15.03.2007 року в якій вказано, що вартість телефону „NOKIA 6230 І" становить 1000 гривень.
Відповідно до ч.3 статті 299 КПК України за згодою прокурора, потерпілого та підсудного суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, оскільки фактичні обставини справи та розмір заподіяної шкоди ніким не оспорюється. Підсудний правильно розуміє зміст цих обставин. Сумнівів у добровільності та істинності його позицій у суду немає. Йому роз'яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір заподіяної шкоди у апеляційному порядку.
Аналізуючи досліджені докази суд визнає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні злочину за ч. 1 статті 185 КК України і кваліфікує його дії за ознаками таємного викрадення чужого майна.
Призначаючи підсудному вид і міру покарання суд, відповідно до статті 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Злочин, який скоїв ОСОБА_1, є злочином середньої тяжкості. За місцем проживання підсудний характеризується негативно.
ОСОБА_1 щиро покаявся в скоєному злочині та активно сприяв його розкриттю, що згідно із статтею 66 КК України є обставиною, яка пом'якшує його покарання.
Обставин, які відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України обтяжують покарання, судом не виявлено.
У зв'язку з тим, що підсудний не працює, йому неможливо призначити покарання у виді виправних робіт, а призначення покарання у виді штрафу суд визнає недоцільним, оскільки підсудний, не має постійного заробітку і його майновий стан унеможливить виконання цього покарання. Крім того ОСОБА_1 вже відбував покарання за крадіжку, що свідчить про його схильність до вчинення злочинів проти власності.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає за доцільне призначити підсудному покарання в межах санкції частини 1 статті 185 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі. Разом з тим, враховуючи пом'якшуючі обставини, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання та звільняє його від відбування покарання з випробуванням і покладає на нього певні обов'язки, передбачені статтею 76 Кримінального кодексу України.
До набрання вироком законної сили застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід - підписку про невиїзд.
2
Речові докази - мобільний телефон „NOKIA 6230 І" залишити потерпілому ОСОБА_2
Керуючись ст. ст. 323, 324, 327 Кримінально-процесуального кодексу України,
засудив:
визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді одного року позбавлення волі.
На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбуття покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 роки.
На підставі статті 76 Кримінального кодексу України встановити ОСОБА_1 наступні обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу
кримінально-виконавчої системи;
· повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання;
· періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
До набрання вироком законної сили застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід - підписку про невиїзд.
Речові докази - мобільний телефон „NOKIA 6230 І" залишити потерпілому ОСОБА_2
На вирок може бути подана апеляція до Житомирського апеляційного суду через Малинський районний суд протягом 15 діб з моменту проголошення.