Справа № 22- 4109                                              Головуючий в 1 інстанції - Тверський С.М.

Категорія   12                                                                                       Доповідач Барсукова O.I.

УХВАЛА

 Іменем України

8 травня 2007 року      Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого:    Зубової Л.М. ,

суддів:                                                     Борсукової О.І.,

Прокопчук Л.М. ,  при секретарі    Андрусішиній М. Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.  Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Артемівського міськрайонного суду від 06.03.2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2,  діючої від свого імені та від імені неповнолітньої дитини -ОСОБА_3,  1996 року народження,  третя особа -відділ по справам громадянства та міграції,  реєстрації фізичних осіб Артемівського MB УМВС України в Донецькій області про зняття їх з реєстрації та визнання такими,  що втратили право користування жилим приміщенням,  зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1,  третя особа - ОСОБА_4про визнання договору дарування удаваним правочином,  -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2006 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2. діючої від свого імені та від імені неповнолітньої дитини -ОСОБА_3, 1996 року народження,  третя особа-відділ по справам громадянства та міграції,  реєстрації фізичних осіб Артемівського MB УМВС України в Донецькій області про зняття їх з реєстрації та визнання такими,  що втратили право користування жилим приміщенням,  зазначивши,  що йому на підставі права власності належить квартираАДРЕСА_1. В спірному жилому приміщенні зареєстровані колишня дружина та її донька,  які 25.09.05 року виїхали із квартири на інше постійне місце проживання,  забравши свої речі,  а 30.11.2005 року шлюб із відповідачкою розірвано.

В зустрічному позові ОСОБА_2. до ОСОБА_1.,  третя особа- ОСОБА_4.  позивачка просила суд визнати договір дарування квартириАДРЕСА_1 укладений 17.04.2001 року між ОСОБА_4  та ОСОБА_1. недійсним,  як удаваний правочин,  визнати вищевказаний правочин між зазначеними сторонами дійсним договором купівлі-продажу ,  встановити її право суспільної власності на квартиру АДРЕСА_1,  визначив поважною причину пропуску строку позовної давності.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06.03.2007 року ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено. Позов ОСОБА_2.3адоволено: поновлено строк позовної давності,  визнано договір дарування квартири АДРЕСА_1 ,  укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1,  посвідчений приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу ОСОБА_5  за реєстром №1330 недійсним,  як удаваний правочин. Правочин,  укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1,  посвідчений приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу ОСОБА_5  за реєстром №1330 дійсним як договір купівлі-продажу квартириАДРЕСА_1. Визначено ,  що квартира АДРЕСА_1належить на праві сумісної власності ОСОБА_2. та ОСОБА_1

2

           ОСОБА_1.  звернувся     до  апеляційного  суду  із  апеляційною  скаргою  на  рішення

Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06 березня 2007 року,  в якій просить скасувати рішення суду,  справу направити на новий судовий розгляд,  посилаючись на порушення судом норм процесуального права,  невірне застосування норм матеріального права зазначивши,  що суд встановивши в судовому засіданні,  що ОСОБА_2. разом із неповнолітньою дитиною виїхала із квартири в вересні 2005 року ,  забравши свої речі,  шлюб між ними було розірвано 30.11.2005 року у зв*язку з чим були припинені підстави для реєстрації в спірній квартирі,  відмовив йому в позові про визнання ОСОБА_2. та неповнолітньої дитини втратившими право користування жилим приміщенням,  крім того суд неправомірно поновив строк позовної давності ОСОБА_2. та визнав договорів дарування спірної квартири удаваним правочином,  оскільки ОСОБА_2. було відомо про зазначений договір з моменту її реєстрації в квартирі в 2001 році. В супереч вимог  ст. 210 ч.1 п.1 ЦПК України судом винесено ухвалу про об*єднання позовів в одне провадження.

В судовому засіданні ОСОБА_1. доводи апеляційної скарги підтримав і просив скасувати рішення суду,  справу направити на новий судовий розгляд,  зазначивши,  що за спірну квартиру він заплативОСОБА_4.  1300 доларів США (1100 доларів до,  а 200 доларів - після посвідчення угоди),  про те,  що уклали договір дарування квартири відповідачці було відомо. При розірванні шлюбних відносин ОСОБА_2. вивезла майно,  а йому залишилась квартира.

ОСОБА_2. в судовому засіданні просила відхилити апеляційну скаргуОСОБА_1. та залишити рішення суду без зміни. Пояснила,  що укладенням договору стосовно придбання квартири з ОСОБА_4  займався її чоловік - ОСОБА_1.,  за придбання квартири вони заплатили продавцю 1300 .При укладенні договору у нотаріуса її не було,  вона повністю довіряла чоловіку і про те,  що на квартиру укладений договір дарування їй стало відомо після того,  як чоловік звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу в 2005 році.

Треті особи у справі - відділ по справам громадянства та міграції,  реєстрації фізичних осіб Артемівського MB УМВС України в Донецькій області ,  ОСОБА_4.  в судове засідань не з*явились. Про розгляд справи були повідомлені.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду,  пояснення ОСОБА_1.,  ОСОБА_2.,  її представника ОСОБА_6 ,  дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи,  апеляційний суд вважає,  що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено:

ОСОБА_1. та ОСОБА_2. перебували в зареєстрованому шлюбі з24.07.1998 року по 30.11.2005 року( а.с. 6, 7 )

Згідно договору дарування від 17.04.2001р. ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_1. ( а.с.  13 ).

Відповідно довідки ЖЕО відповідачка та її неповнолітня дочка зареєстровані у спірній квартирі як члени родиниОСОБА_1. ( а.с.  8 ).

Відповідно до вимог  ст. 405 ЦК України,  члени сім*ї власника житла,  які проживають разом із ним,  мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім*ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік,  якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла або законом.

Судом встановлено і найшло підтвердження при розгляді справи в апеляційній інстанції те,  що відповідачка разом із своєю неповнолітньою дитиною не проживають в спірній квартирі з 25.09.2005 року ,  тобто на час звернення позивача до суду сплинуло менш ніж рік,  а тому підстав для задоволення позовних вимогОСОБА_1. у суду не має.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2.,  то апеляційний суд вважає,  що суд вірно дійшов висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності,  оскільки в судовому засіданні встановлено та не спростовано ОСОБА_1.,  що про укладення договору дарування квартири ОСОБА_2. стало відомо під час розірвання шлюбу та розподілі майна з ОСОБА_1. у листопаді 2005 року відповідно до вимог  ст. 267 ч.5 ЦК України.

3

Відповідно до  ст. , 234 ЦК України( в редакції 1963р.,  який діяв під час укладення      договору дарування),  по договору дарування одна із сторін передає безоплатно іншій стороні майно у власність.

Проте в судовому засіданні встановлено,  що ОСОБА_4.  отримав за спірну квартиру відОСОБА_1. 1300 доларів США. Данні обставини підтверджені як третьою особою ОСОБА_4  так і свідками.

Згідно з  ст. 58 ч.2 ЦК України ( в редакції 1963р.),  якщо правочин здійснено з метою прикрити інший правочин ( удаваний правочин),  то застосовуються правили,  що регулюють той правочин,  який сторони дійсно мали на увазі.

Таким чином суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те,  що 17.04.2001 року між ОСОБА_4  та ОСОБА_1. було укладено договір купівлі-продажу квартириАДРЕСА_1 та визнано недійсним,  як удаваний правочин договір дарування квартири АДРЕСА_1,  укладений між ОСОБА_4  та ОСОБА_1.,  посвідчений приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_5  за реєстром № 1 ЗЗО.Зазначений договір визнано договором купівлі-продажу.

Оскільки встановлено,  що спірна квартира була придбана під час зареєстрованого шлюбу,  суд вірно встановив права подружжя стосовно предмету спору та зазначив,  що відповідно до  ст. .22 Кодексу про шлюб та сім*ю України ( в редакції 1970 року),  майно,  нажите подружжям за час шлюбу,  є його сумісною власністю,  а кожен із подружжя має рівні права володіння,  користування та розпорядження цим майном.

Рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального законодавства. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального законодавства,  що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. ПосиланняОСОБА_1. на процесуальне порушення судом під час об*єднання позовів в одне провадження не заслуговують на увагу,  оскільки суд вирішив питання про об*єднання справ в одне провадження відповідно до вимог ЦПК.

Згідно ч. 1  ст.  308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,  якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись  ст.  308 ЦПК України апеляційний суд,  -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.

Рішення   Артемівського міськрайонного суду від 06.03.2007 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути

оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня

проголошення.