Справа № 22-ц-245/11Головуючий у 1-й інстанції  Білочевич Г.С.

Категорія -  Доповідач - Хома М.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

24 лютого 2011 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Хомі М.В.

Суддів -  Шевчук Г.М., Дикун С.І.

при секретарі - Тарнавській Т.В.

з участю сторін -  представника ПАТ КБ "Приватбанк"

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на рішення  Кременецького районного суду від   17 грудня   2010 року по справі за позовом  ОСОБА_1  до публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк”, третя особа - приватний нотаріус Кременецького районного нотаріального округу ОСОБА_2  про визнання договорів  недійсними, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», третя особа приватний нотаріус Кременецького районного нотаріального округу ОСОБА_2  про визнання кредитного договору  недійсним та визнання неправомірними дій відповідача щодо нарахування відсотків та комісій банку в іноземній валюті,  з тих підстав, що згідно чинного законодавства грошове зобов”язання має бути виражене у грошовій одиниці України —гривні,  однак умови кредитного договору суперечать цим вимогам закону, кредитним договором його зобов”язано здійснювати повернення кредитних коштів в іноземній валюті. Крім цього, у відповідача відсутня індивідуальна ліцензія на видачу кредиту в іноземній валюті, що є підставою для визнання правочину недійсним. Оскільки недійсність основного зобов”язання (кредитного договору) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, просив визнати недійсними  договори іпотеки, застави транспорту, застави майна, застави товару в обороті, які укладені в забезпечення спірного кредитного договору. Враховуючи, що на момент отримання кредиту в іноземній валюті еквівалент отриманих ним коштів складав 192 000 грн., просив визнати дійсним зобов”язання ОСОБА_1 про повернення ПАТ КТ “Приватбанк”  кредитних коштів у сумі 192 000 грн.

          Рішенням Кременецького районного суду від 17 грудня  2010 року  у задоволенні позову відмовлено.

          В апеляційній скарзі ОСОБА_1  просить рішення суду скасувати та  ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи.

Розглянувши справу в межах доводів апелційної скарги та межах позовних вимог, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції  виходив з того, що  укладений кредитний договір  в іноземній валюті не суперечить вимогам  цивільного законодавства,  тому підстав для визнання його недійсним не має, і відповідно, немає підстав для визнання недійсними договорів, укладених для забезпечення виконання кредитного договору.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.

Судом першої інстанції встановлено, що  25 червня  2008  року між позивачем та відповідачем  укладено кредитний договір  №235283-CRED, за яким ОСОБА_1 отримав кредит на суму 40 000 доларів США та зобов»язувався повертати кошти у цій же валюті згідно графіка погашення кредиту.  

В забезпечення даного кредитного договору 25.06.2008 року було укладено договір іпотеки, договір застави транспорту, договір застави майна та договір застави товару в обороті.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави  не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Згідно ч.3 ст.533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до п.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст. 5 цього ж Декрету.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України “Про банки та банківську діяльність” , банки мають право здійснювати  операції із валютними цінностями на підставі банківської ліцензії.

На здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини 2 статті 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, зокрема і на здійснення операцій з валютними цінностями, необхідне отримання дозволу від Національного банку України.

Згідно п.2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затв. Постановою Правління НБУ №275 від 17.07.2001 р., за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, в тому числі надання кредитів в іноземній валюті.

З врахуванням наведеного, у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавтсва України.

З матеріалів справи вбачається, що 1.12.2001 року Національним Банком України  відповідачу видано  банківську ліцензію  №22 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої ст.47 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та письмовий  дозвіл № 22-1 від 1.12.2001 року, згідно якого відповідач вправі залучати та розміщувати іноземну валюту на  валютному  ринку України.

Таким чином, суд першої інстанції  дійшов вірного висновку про  те, що   укладаючи кредитний договір та надаючи кредитні кошти в іноземній валюті, банк діяв  в межах своїх повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, а передбачене умовами кредитного договору виконання зобов»язань в іноземній валюті не суперечить вимогам чинного законодавства та не є підставою для визнання цього договору недійсним, і відповідно, немає підстав для визнання незаконним дій відповідача щодо нарахування відсотків та комісій банку в іноземній валюті, визнання недійними договорів іпотеки,  застави транспорту,  застави майна та  застави товару в обороті, які укладені в забезпечення  кредитного договору від 25.06.2008 року та немає підстав визнавати дійсним зобов»язання ОСОБА_1 повернути відповідачу кошти в національній валюті у сумі 192 000 грн.

Твердження апелянта про те, що судом не з”ясовано обставини справи, зокрема, право банку надавати кредит в іноземній валюті та отримувати іноземну валюту від позичальника як оплату за користування кредитом (проценти),  колегія суддів оцінює критично, так як  згідно норм  ст.192, 524, 533   ЦК України, іноземна валюта може використовуватись в Україні при здійсненні розрахунків за зобов”язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Дані норми при укладенні між сторонами кредитного договору дотримані. Враховуючи,що виконання зобов”язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, тому умови договору щодо сплати комісій, процентів за користування кредитом є правомірними.

Крім цього, відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору. Оспорювані договори про надання кредиту,   іпотеки, застави підписані сторонами, при їх укладенні  між сторонами не виникло будь-яких розбіжностей щодо їхніх умов. Сторонами погоджена валюта, в якій видано кредит. Сторони виконували свої обов”язки по договору —банк видав суму кредиту в іноземній валюті,  позивач отримав надані банком кошти та  певний час виконував погашення кредиту та відсотків у валюті, обумовленій у кредитному договорі.

Також колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на  невірне застосування судом норм Закону України “Про банки і банківську діяльність”, Декрету КМУ “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, незастосування Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затв. Постановою правління НБУ від 29.08.2005 року №281, Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затв.постановою Правління НБУ №200 від 30.05.2007 р., оскільки рішення постановлене з додержанням норм матеріального  права, в тому числі і зазначених в апеляційній скарзі.

 Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду є законним та обгрунтованим і не вбачає підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1   - відхилити.

Рішення      Кременецького районного суду від  17 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду
Тернопільської області М.В. Хома