УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 11-6/11
Категорія ст.187ч.2 КК України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2011 року апеляційний суд Житомирської області в складі
суддів: Широкопояса Ю.В. - головуючого, Фоміна Ю.В. та Велидчука В.М.,
з участю: секретаря Здоренко Л.В.,
прокурора Сидоренка О.П.,
засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за апеляціями Новоград-Волинського міськрайонного прокурора Семенька М.П., захисника – адвоката ОСОБА_7, засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 4 жовтня 2010 року, -
в с т а н о в и в:
Цим вироком засуджено:
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого приватним підприємцем, одруженого, що має на утриманні неповнолітню дитину, несудимого, -
за ст. ст. 27 ч. 3, 187 ч. 2 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2, студента Новоград-Волинського економіко-гуманітарного коледжу, неодруженого, несудимого, -
за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_4, неодруженого, непрацюючого, несудимого, -
за ст. ст. 187 ч. 2, 69 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України вирішено звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням на 3 роки та зобов'язано його не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з'являтися в цю інспекцію для реєстрації та повідомляти її про зміну місця проживання, роботи та навчання.
Вирішено частково задовольнити цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 та стягнути на його користь з усіх засуджених солідарно 10000грн. у відшкодування моральної шкоди та 1350грн. у відшкодування матеріальної шкоди, а всього - 11350грн.
Вирішено також стягнути по 983грн. 65коп. судових витрат за проведення експертиз з кожного засудженого судових витрат за проведення експертиз.
Згідно вироку, у січні 2009 року ОСОБА_3, будучи ініціатором вчинення розбійного нападу на приватного підприємця ОСОБА_9, що займався заготівлею великої рогатої худоби, запропонував своєму сину ОСОБА_4 та домовився спільно з ним здійснити розбійний напад на ОСОБА_9 та заволодіти його грішми.
Реалізуючи свій злочинний умисел, 10 січня 2009 року близько 5 години на автомобілі "ВАЗ 2105" №НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, він з сином ОСОБА_4 прибули на дорогу між селами Тальки та Барвинівка Новоград-Волинського району, по якій мав проїжджати ОСОБА_9. Там ОСОБА_3 розподілив ролі у скоєнні розбійного нападу на ОСОБА_9 та керуючи діями, наказав ОСОБА_4 відійти від їх автомобіля, зупинити автомобіль ОСОБА_9 та вчинити розбійний напад на останнього з метою заволодіння наявними у нього грішми. Сам ОСОБА_3 залишився чекати сина в салоні свого автомобіля щоб після заволодіння грішми ОСОБА_9 разом з сином своєчасно залишити місце скоєння злочину. Близько 6 години, коли ОСОБА_9, маючи при собі 17 тис. грн., разом зі своєю дружиною ОСОБА_10, проїжджали по цій дорозі на своєму автомобілі "ГАЗ 33021" №НОМЕР_2, ОСОБА_4 підняв руку щоб зупинити цей автомобіль. Коли ОСОБА_10 зупинив свій автомобіль ОСОБА_4, здійснюючи розбійний напад, розбив каменем лобове скло автомобіля, відкрив дверцята зі сторони водія та наніс ОСОБА_10 численні удари заздалегідь заготовленою дерев'яною палицею по лівій стороні тулуба, завдавши потерпілому фізичного болю. При цьому намагався витягнути ОСОБА_10 рукою за одяг з салону автомобіля, а той тримався руками за кермо автомобіля, вчиняючи таким чином опір. Після цього ОСОБА_4 припинив розбій та залишив місце нападу, оскільки дружина потерпілого ОСОБА_10 стала кричати, прибіг до автомобіля батька та разом з ним зникли з місця скоєння злочину.
Потім ОСОБА_3 вирішив разом зі своїм сином ОСОБА_4 вчинити розбійний напад на ОСОБА_12 з метою заволодіння грошима в сумі 35 тис. грн. З цією метою вони зробили отвори для очей у в'язаних шапках для подальшого їх використання під час розбою та згідно із розробленим планом заздалегідь приготували для заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_12 металеві труби, а також шляхом обману запропонували ОСОБА_13 прийняти участь у скоєнні злочину. Домовилися вчинити розбійний напад на ОСОБА_12 23 січня 2009 року, знаючи, що в цей день він буде їхати в Київ для придбання автомобіля, маючи при собі готівкові кошти. З цією метою близько 6 год. 40 хв. 23 січня 2009 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_13 на автомобілі "ВАЗ 2105" №НОМЕР_1 із заздалегідь заготовленими шапками з отворами для очей та металевими трубами приїхали на вулицю 2-га Зелена в м. Новограді-Волинському, де ОСОБА_3, керуючи їх діями, висадив ОСОБА_4 та ОСОБА_13, які пішли до місця проживання ОСОБА_12 на АДРЕСА_1. Там ОСОБА_4 надів на голову шапку з отворами для очей та, тримаючи в руках металеву трубу, разом з ОСОБА_13 чекали ОСОБА_12 щоб здійснити розбійний напад. До початку розбійного нападу ОСОБА_13 добровільно відмовився від його вчинення та залишив місце події. Коли ОСОБА_12, маючи при собі 35 тис. грн., вийшов зі свого будинку на подвір'я, ОСОБА_4, застосовуючи фізичне насильство, небезпечне для життя та здоров'я потерпілого, вдарив ОСОБА_12 металевою трубою по голові, заподіявши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді закритої черепно-мозкової травми: струсу головного мозку, рани та садна в лобній ділянці, а також легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я у вигляді синця на правому стегні, синця та садна на лівому коліні. Однак ОСОБА_12 вчинив фізичний опір ОСОБА_4, внаслідок чого останній залишив місце нападу, повернувся до батька, який чекав на нього, та разом з ним на автомобілі ВАЗ 2105 залишили місце скоєного злочину.
Потім ОСОБА_3 за попередньою змовою зі своїм сином ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вирішили повторно вчинити розбійний напад на ОСОБА_9 з метою заволодіння його грішми в сумі близько 20 тис. грн. З цією метою протягом лютого 2009 року ОСОБА_4 по телефону повідомив ОСОБА_9, що хоче продати йому значну кількість великої рогатої худоби та домовився про місце зустрічі з ним на 4 березня 2009 року. ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, знаючи, що ОСОБА_9 прибуде на обумовлене місце із значною кількістю грошей, заздалегідь приготували автомобіль ВАЗ 2105 №НОМЕР_1, шапки з отворами для очей, металеві труби, а також "їжаки", виготовлені із зварених між собою шматків металевих труб, з метою зупинки автомобіля ОСОБА_9 під час вчинення злочину. 4 березня 2009 року близько 6 год. всі засуджені на вищевказаному автомобілі прибули на дорогу між селами Барвинівка - ОСОБА_8 району та зупинилися на узбіччі дороги неподалік с. Барвинівка. Там, діючи спільно, по заздалегідь обумовленому між собою плану, ОСОБА_3, керуючи розбоєм, висадив з салону автомобіля ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а сам від'їхав в заздалегідь обумовлене безлюдне місце, де став чекати на них. З метою розбійного нападу ОСОБА_4 сумісно з ОСОБА_5 поклали на дорогу металеві "їжаки", наділи на голови шапки з отворами для очей та, утримуючи в руках металеві труби, стали чекати на ОСОБА_9. Коли наблизився автомобіль "ГАЗ 33021" №НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9, який мав при собі 20 тис. грн., ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вийшли з лісосмуги, останній для зупинки автомобіля кинув металеву трубу та влучив у дверцята автомобіля. Після зупинки автомобіля ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в шапках з отворами для очей, тримаючи в руках металеві труби, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я, підбігли до автомобіля ОСОБА_9, однак були зупинені та затримані на місці події працівниками міліції, що знаходилися в автомобілі потерпілого.
В апеляціях:
- прокурор, який затверджував обвинувальний висновок, посилаючись на безпідставне застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання засудженому ОСОБА_5, просить скасувати вирок в частині призначення покарання ОСОБА_5 та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_5 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та призначити йому покарання за цей злочин у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. У доповненнях до апеляції просить виключити вказівку про повернення автомобіля ВАЗ-2105 засудженому ОСОБА_3, оскільки на цей автомобіль був накладений арешт;
- засуджені ОСОБА_3, ОСОБА_4 та захисник - адвокат ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_3, посилаючись на свою оцінку доказів та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просять змінити вирок щодо цих засуджених, виключити з вироку епізоди розбійних нападів 10 січня та 23 січня 2009 року за недоведеністю їх винності у вчиненні цих злочинів, перекваліфікувати їх дії по епізоду розбою 23 січня 2009 року на ст. ст. 27 ч. 3, 186 КК України та пом'якшити їм покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора в підтримання апеляції прокурора з доповненнями та в заперечення апеляцій сторони захисту, пояснення засуджених та захисників в заперечення апеляції прокурора та в підтримання своїх апеляцій, перевіривши справу, апеляційний суд визнає апеляцію прокурора обґрунтованою частково, а інші апеляції - необґрунтованими з таких підстав.
Висновки суду про вчинення засудженими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вказаних у вироку злочинів відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Так, у протоколах про явки з повинною від 4 березня 2009 року ОСОБА_4 заявив, що 10 січня 2009 року близько 6-7 години ранку на дорозі в с. Тальки він з метою заволодіння грошима ОСОБА_9 кинув камінь у лобове скло його автомобіля марки «Газель», а коли цей автомобіль зупинився, він став тягти ОСОБА_9 з автомобіля, однак той виривався та кричав. Кричала також дружина ОСОБА_9. Тоді він зрозумів, що не вдається викрасти гроші та залишив місце нападу, сів в автомобіль батька, який чекав на нього за 100м. від місця нападу та поїхав додому. Близько 7 год. ранку 23 січня 2009 року він разом зі своїм знайомим ОСОБА_1 напали на чоловіка по імені ОСОБА_12, що проживає по АДРЕСА_2, з метою заволодіння його грошима, однак не змогли забрати гроші, оскільки цей чоловік вчинив опір, вони злякалися та втекли в напрямку залізничної колії. В момент нападу він вдарив ОСОБА_12 металевою трубою та у них на обличчях були натягнуті заздалегідь приготовлені в’язані шапки. Визнає вину у скоєних злочинах та щиро кається. Ствердив, що явки з повинною написані ним власноручно і вірно, без застосування мір фізичного та психологічного тиску з боку працівників міліції. Претензій ні до кого не має (а. с. 14, 78 т. 1).
4 березня 2009 року засуджений ОСОБА_4 дав детальні пояснення про обставини вчинення ним розбійного нападу на ОСОБА_9 10 січня 2009 року.
Зокрема, вказав, що 9 січня 2009 року його батько ОСОБА_3 запропонував йому пограбувати його знайомого, що займається заготівлею худоби та буде їхати купувати худобу. Він погодився на це. Наступного дня близько 5год. 30хв. батько завіз його до с. Тальки Новоград-Волинського району і на дорозі, де повинен був проїжджати заготівельник худоби, залишив його самого, а сам від’їхав автомобілем подалі. Побачивши автомобіль «Газель», на якому, зі слів батька, повинен був їхати заготівельник худоби, він почав зупиняти цей автомобіль, маючи при собі камінь та металеву трубу. Коли цей автомобіль став зупинятися, він кинув камінь у лобове скло цього автомобіля. Тоді він відкрив дверцята автомобіля з боку водія та побачив в салоні чоловіка та якусь жінку. Спробував витягнути з автомобіля чоловіка щоб забрати у нього гроші, декілька раз вдарив його рукою, однак не зміг забрати у потерпілого гроші, оскільки той пручався та жінка кричала та тримала його. Тоді залишив його, побіг до батькового автомобіля та разом з ним уїхали додому (а. с. 15 т. 1).
Ці дані детально узгоджуються з послідовними показаннями потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_12 про обставини вчинення розбійних нападів на них, показаннями свідків-очевидців ОСОБА_13, ОСОБА_10 та ОСОБА_14 про обставини розбійних нападів, що мали місце вранці 10 січня 2009 року на дорозі між селами Тальки та Барвинівка, а також 23 січня цього року на подвір’ї будинку потерпілого ОСОБА_14 по АДРЕСА_2, та з іншими наведеними у вироку доказами.
Зокрема, згідно показань потерпілого ОСОБА_9, він раніше знав засудженого ОСОБА_3, з яким він раніше працював заготівельником ВРХ та який знав, що заготівельники ВРХ, їдучи на закупівлю худоби в села, перевозять при собі крупні суми грошей. Перед першим та останнім епізодами встановлених судом розбійних нападів на його мобільний телефон телефонував незнайомий чоловік та домовлявся про продаж йому ВРХ у певному місці. Після останнього розбійного нападу ОСОБА_4 (син ОСОБА_3) на місці вчинення злочину зізнався, що саме він із ОСОБА_5 виманили його в телефонній розмові з дому, повідомивши по телефону неправдиві відомості про продаж 5 голів ВРХ у певному селі, до місця розбою їх привіз його батько - засуджений ОСОБА_3.
Свідок ОСОБА_13 на досудовому слідстві та у судовому засіданні детально та послідовно стверджував про участь засудженого ОСОБА_4 та його батька – засудженого ОСОБА_3 у вчиненні епізоду розбою 23 січня 2009 року щодо потерпілого ОСОБА_12 (а. с. 79, 83-86, 91-99, 107-108, 155, 163 т. 1; 191 т. 3).
Заявлена під час судового слідства версія засудженого ОСОБА_4 про застосування до нього незаконних методів слідства певними працівниками міліції при відібранні у нього явки з повинною та зізнавальних показань була перевірена прокуратурою та не знайшла свого підтвердження. За результатами прокурорської перевірки було відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо працівників Новоград-Волинського МРВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_15 та ОСОБА_16 за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст. 365 КК України.
На момент відібрання у ОСОБА_4 явки з повинною та зізнавальних показань про обставини вчинення двох перших епізодів розбою останній був повнолітнім, власноручно заявив, що явки з повинною написані ним власноручно і вірно, без застосування мір фізичного та психологічного тиску з боку працівників міліції (а. с. 14, 78 т. 1). Крім того, 4 березня 2009 року, при затриманні ОСОБА_4 за підозрою у вчиненні останнього епізоду розбою, після роз’яснення йому права мати захисника і побачення з ним з моменту затримання, він власноручно заявив, що відмовляється від захисника та буде сам захищати свої права та інтереси (а. с. 199-200 т. 1).
Показання потерпілого ОСОБА_9 у судовому засіданні про те, що він не впевнений, що по епізоду розбою 10 січня 2009 року на нього напав саме підсудний ОСОБА_4, не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на сукупність всіх достовірних доказів в справі, зокрема тих обставин, що в момент нападу потерпілий не бачив обличчя ОСОБА_4, яке було закрито шапкою з вирізами для очей.
З матеріалів справи видно, що всі епізоди розбою на потерпілого ОСОБА_9 вчинялися за однаковою схемою: із попередньою домовленістю по мобільному телефону про купівлю-продаж ВРХ у певному місці, з використанням металевих труб, шапочок із прорізами для очей з метою маскування обличчя безпосереднього нападника, а також автомобіля для переміщення співучасників розбою. Перший та останній епізоди нападу стосувалися одного потерпілого – заготівельника ВРХ ОСОБА_9, про можливе переміщення якого із грошима знав засуджений ОСОБА_3
З огляду на це апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав допустимими та достовірними обставини вчинення двох перших епізодів розбою, вказані ОСОБА_4 4 березня 2009 року у протоколах явки з повинною та поясненні, а також, з врахуванням сукупності всіх достовірних доказів у справі, відкинув як недостовірні показання засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що вони не вчиняли розбійних нападів по епізодам обвинувачення 10 та 23 січня 2009 року.
Тому інші докази, на які посилаються в апеляціях засуджені ОСОБА_3, ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_7, не спростовують висновків суду першої інстанції про доведеність винності цих засуджених у вчиненні епізодів розбою, що мали місце 10 та 23 січня 2009 року.
По епізоду розбійного нападу та ОСОБА_9, що мав місце 4 березня 2009 року на дорозі між селами ОСОБА_8 та Барвинівка Новоград-Волинського району, винність засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджується дослідженими у судовому засіданні та наведеними у вироку показаннями потерпілого ОСОБА_9, вказаних у вироку свідків та самих засуджених про обставини цього нападу з метою заволодіння грошима ОСОБА_9.
Зокрема, згідно показань потерпілого ОСОБА_9, свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 у судовому засіданні, вранці 4 березня 2009 року на повороті дороги в напрямку с. Броники автомобіль ОСОБА_9 збавив швидкість, оскільки на дорозі лежали виставлені в ряд металеві їжаки, в ліві дверцята зі сторони водія почувся удар. Тоді потерпілий вимушений був зупинити машину та із вказаними свідками-очевидцями побачив двох хлопців, які бігли ззаду до машини потерпілого у чорних в’язаних шапках з отворами на очах, тримаючи у руках металеві труби. Ці хлопці продовжували бігти до машини потерпілого, коли той зі свідками вийшов із салону та підбігли на відстань приблизно 10 метрів до машини, однак їх дії були зупинені лише криками: «Стій! Міліція!» та попереджувальними пострілами працівників міліції вгору (а. с. 171-174, 190 т. 3).
Ці обставини підтверджуються даними про наявність металевих «їжаків» на проїзній частині дороги на місці події та пошкоджень на правих передніх дверцятах автомобіля потерпілого ОСОБА_9.
За показаннями потерпілого ОСОБА_9, вищевказані дії засуджених він сприймав реально небезпечними для його життя та здоров’я.
Таким чином, цими та іншими, наведеними у вироку достовірними доказами по цьому епізоду обвинувачення доведено, що розбійний напад на ОСОБА_9, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров’я потерпілого, було розпочато, оскільки засудженими після попередньої змови про вчинення розбою були вчинені певні дії по заволодінню майном потерпілого, зокрема зупинка його автомобіля та набігання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з металевими трубами в руках на потерпілого з метою заволодіння його грошима.
Тому дії засуджених по цьому епізоду обвинувачення правильно кваліфіковано як закінчений склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Дії всіх засуджених кваліфіковано правильно з урахуванням їх ролі у вчиненні розбою.
При перевірці справи в апеляційному порядку істотних порушень вимог КПК, які могли б вплинути на правильність висновків суду та доведеність винності засуджених, як і на правильність кваліфікації їх дій, не встановлено. Висновки суду ґрунтуються на доказах, встановлених з дотриманням процесуального порядку їх збирання.
Що стосується призначеного всім засудженим покарання, то воно відповідає вимогам ст. 65 КК України, є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання засуджених. ОСОБА_4 призначено мінімальне за розміром покарання в межах санкції ч. 2 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі з врахуванням всіх даних про його особу, в тому числі тих, на які посилаються апелянти.
З врахуванням кількості епізодів злочинної діяльності та встановлених фактичних обставин справи, апеляційний суд не вбачає підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України щодо засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
У матеріалах справи немає даних про вчинення злочину ОСОБА_5 внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, про їх наявність не стверджував засуджений ОСОБА_5 в засіданнях як суду першої, так і апеляційної інстанцій.
Тому апеляційний суд визнає обґрунтованим твердження прокурора в апеляції про необґрунтоване визнання вказаної обставини такою, що пом’якшує покарання ОСОБА_5, та виключає її з мотивувальної частини вироку.
Не зважаючи на це, з врахуванням тяжкості вчиненого ОСОБА_5, що вперше притягається до кримінальної відповідальності за вчинення одного епізоду розбою, злочину, даних про його особу та обставин, що пом’якшують його покарання, - щирого розкаяння та сприяння розкриттю злочину, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано застосував ст. ст. 69, 75, 76 КК України при призначенні йому покарання.
Тому апеляційний суд не погоджується з доводами апеляцій про невідповідність призначеного всім засудженим покарання тяжкості злочину та даним про особи засуджених.
Оскільки первинна апеляція прокурора стосувалася лише вироку в частині призначення покарання ОСОБА_5, а доповнення до неї про необхідність виключення з резолютивної частини вироку вказівки про повернення автомобіля «ВАЗ-2105» №НОМЕР_1 засудженому ОСОБА_3 тягнуть за собою погіршення становища останнього засудженого та подані за межами строків на апеляційне оскарження, відповідно до вимог ч. 2 ст. 355 КПК України, апеляційний суд не знаходить підстав для їх задоволення.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд визнає, що вирок суду щодо ОСОБА_5 підлягає зміні, а вирок щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід залишити без зміни.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в:
Апеляцію Новоград-Волинського міськрайонного прокурора задовольнити частково, апеляції засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 4 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без зміни.
Цей же вирок щодо ОСОБА_5 змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку вказівку суду про вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, як обставину, яка пом’якшує покарання засудженого ОСОБА_5
В решті цей вирок залишити без зміни.
Судді: