У Х В А Л А

Іменем України

          11.03.2011                                                                                                               м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Кожух О.А., Кондора Р.Ю., при секретарі Молнар Е.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, що діє в інтересах неповнолітній дітей, до ОСОБА_4 та Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку, треті особи: фермерське господарство «Крістіан», Берегівська районна державна нотаріальна контора та опікунська рада Берегівської районної державної адміністрації, про визнання недійсним договору іпотеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Берегівського районного суду від 4 лютого 2011 року, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2011 року  ОСОБА_3, в інтересах неповнолітній дітей, звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4, Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (далі Банк), треті осіб: фермерське господарства «Крістіан» (далі – фермерське господарство), Берегівська районна державна нотаріальна контора (далі – нотаріальна контора) та опікунська рада Берегівської районної державної адміністрації, про визнання недійсним договору іпотеки.

Вимоги мотивувала тим, що її батько відповідач ОСОБА_4 являючись майновим поручителем, в забезпечення зобов’язання по кредитному  договору фермерського господарства 14.02.2007 року передав Банку в іпотеку нерухоме майно - домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1

Позивач вважає, що договір іпотеки між її батьком та Банком є недійсним, оскільки в супереч ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» укладений без згоди органів опіки та піклування.

У спірному будинку, крім батька, проживає вона і її малолітні діти, які у випадку звернення стягнення на будинок залишаться без даху над головою.

На час укладення договору іпотеки вона з дітьми тимчасово проживала у свого чоловіка в будинку його мами. Відповідач ОСОБА_4 цим скористався і передав будинок Банку в іпотеку.

Посилаючись на дані обставини просила визнати недійсним договір іпотеки укладений між батьком та Банком  14.02.2007 року та зобов’язати органи нотаріату зняти заборону з реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна та виключити домоволодіння з реєстру іпотек.

Рішенням Берегівського районного суду від 4 лютого 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв’язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду.

В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, а  повідомлення представника відповідача ОСОБА_4 про причини неявки останнього в судове засідання колегією визнані не поважними.

          Заслухавши представника відповідача Косареву-Козлову Л.О., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що між фермерським господарством  та Банком 5.02.2007 року був укладений кредитний договір № 23/23-2007 із змінами від 03.10.2007 року про надання Банком фермерському господарству кредиту в сумі 250000 грн. строком до 04.02.2010 року.

Виконання зобов’язання фермерського господарства по кредитного договору було забезпечено заставою. Між Банком та ОСОБА_4, який виступив майновим поручителем фермерського господарства, 14.02.2007 року був укладений догорів іпотеки № 23/23-2007, до якого 05.10.2007 року було внесено зміни. Предметом іпотеки стало нерухоме майно - домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 яке належить ОСОБА_4 на праві власності.

Також встановлено, що при посвідченні іпотечного договору  ОСОБА_4 письмово повідомив нотаріальну контору про те, що в будинку, який передавався в іпотеку, неповнолітні особи не проживають.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивач не є стороною договору іпотеки укладеного між ОСОБА_4 та Банком та не надала суду належних та допустимих доказів права її малолітніх дітей користуватися предметом застави (належним ОСОБА_4 будинком), колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про недоведеність позову є правильним.

Суд вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

           Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -  

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Берегівського районного суду від 4 лютого 2011 року залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

          Судді: