Справа №2-286/2011

Р І Ш Е Н Н Я

 І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

02 березня 2011 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючої судді         - Овчаренко Н.Г.,

при секретареві             - Волошиній Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи –Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м.Дніпропетровську ради, Комунальне підприємство «Міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання права власності на ? частину квартири, усунення перешкод у користуванні частиною квартири, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач  звернувся  до суду з позовом до відповідачів, треті особи –Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м.Дніпропетровську ради, Комунальне підприємство «Міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання права власності на ? частину квартири, усунення перешкод у користуванні частиною квартири, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.

В підтвердженні доповнених позивних вимог позивач посилається на те, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Дніпропетровську. Його мати, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, без вісті пропала у 1996 році. До одруження з матір’ю позивача, його батько був одружений з ОСОБА_2. Разом з батьком та мачухою позивач проживав та був зареєстрований у АДРЕСА_1, де мешкала вся його родина. В цьому будинку, але в інших квартирах жили також інші члени сім’ї позивача, а саме ОСОБА_7 –бабуся по його батькові та ОСОБА_8 - дідусь по його батькові, інші родичі.

ОСОБА_9, батько позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_3. ОСОБА_2 звернулась до виконкому Кіровської районної ради з заявою про призначення її опікуном над неповнолітнім позивачем, в той час йому було 8 років. Рішенням № 752 від 23.10.1997 року виконком Кіровської районної ради м.Дніпропетровська призначив ОСОБА_2 опікуном над неповнолітнім позивачем з правом його проживання за адресою опікуна АДРЕСА_1. в цьому ж рішенні було визначено закріпити 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 за позивачем.

В 1997-1998 роках будинок АДРЕСА_1 був знесений, генеральний замовник будівництва кожній родині, яка мешкала в цьому будинку за власні кошти в якості компенсації надав однокімнатні квартири, тому ОСОБА_2 повинні були надати однокімнатну квартиру, але як вбачається з договору купівлі-продажу квартири від 13.05.2009 року, загальна площа квартири складає 46,5 кв.м. з розрахунку права позивача на частку в цій квартирі. Право власності на АДРЕСА_2 ОСОБА_2 оформила на своє ім’я.

Позивач посилається на те, що він не зміг скористатися своїм правом власності на житло, так як був неповнолітній, але згідно до рішення № 67 від 29.01.2002 року виконкому Кіровської районної в м.Дніпропетровську ради за ним закріплено житло за адресою АДРЕСА_2, цим же рішенням були зняті обов’язки опікуна з ОСОБА_2. та призначено опікуном ОСОБА_3, мати ОСОБА_2.

04 січня 2005 року позивач досягнув повноліття, отримав паспорт з реєстрацією по АДРЕСА_2, але ОСОБА_3 наполягала, щоб він покинув квартиру.

Позивач почав звертатися в правоохоронні органи, та органи місцевого самоврядування з проханнями про допомогу в вирішенні його житлового питання. На неодноразові пропозиції щодо вирішення питання про визначення порядку користування квартирою згідно з варіантами, запропонованими позивачем, в добровільному порядку відповідачі відмовляються.

           Просить суд визнати за позивачем право власності на ? частину квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_2, усунути перешкоди з боку відповідачів, заборонивши їм перешкоджати своїми діями в володінні, користуванні та розпорядженні частиною квартири за адресою АДРЕСА_2, визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 13 травня 2009 року, розташованої за адресою АДРЕСА_2.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та, посилаючись на ті самі підстави, просив суд їх задовольнити.

        Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_10, у судовому засіданні позовні вимоги не визнали в повному обсязі, пояснили суду, що  ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_3., 15.12.1984 ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 та прийняла прізвище –ОСОБА_2. 06.12.1988 шлюб було розірвано, про що видано свідоцтво про розлучення. Дітей від шлюбу не було.

За адресою АДРЕСА_1 проживали жителі трьох будинків старої забудівлі до часу знесення цих забудівель в 1998 році. В одному з будинків двокімнатну квартиру займала відповідачка ОСОБА_2 В другому будинку  проживали батьки ОСОБА_9, куди він повернувся проживати після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 В третьому будинку проживала ОСОБА_11 –жінка померлого брата ОСОБА_9 Після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 , ОСОБА_9 одружився з  ОСОБА_6, від шлюбу з котрою у них 04.01.1089 народився син –ОСОБА_1. Сім’я ОСОБА_2 з дитиною проживали в квартирі батьків ОСОБА_9.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_9, його жінка ОСОБА_6 оставила дитину і місце її проживання невідоме. Родичі відмовились від утримання восьмирічного ОСОБА_1

ОСОБА_2, не маючи дітей, подала заяву про опікунство над дитиною і , рішенням виконкому Кіровської Районної в м.Дніпропетровську ради № 752 від 23.10.1997 року вона була визнана опікуном над неповнолітнім ОСОБА_1, який від бабусі ОСОБА_7 перейшов жити  до ОСОБА_2 в її двокімнатну квартиру. Цим же рішенням  виконкому за ОСОБА_1 було закріплено право на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1.

У зв’язку із знесенням ветхих будинків АДРЕСА_1 у зв’язку з відводом земельної ділянки під АЗС, всім жильцям були надані квартири. ОСОБА_2 була надана двокімнатна квартира АДРЕСА_2 взамін тієї двокімнатної квартири, що була у неї АДРЕСА_1. Оформлена квартира договором купівлі-продажу від 14.08.1998 від продавця ОСОБА_12 В цю квартиру вона поселилась з опікаємою дитиною.

Рішенням виконкому Кіровської районної в м.Дніпропетровську ради № 67 від 29.01.2002 ОСОБА_2 звільнена від опікунських обов’язків у зв’язку з частими відрядженнями, а ОСОБА_3 була призначена опікуном над ОСОБА_1 який перейшов жити в квартиру опікуна ОСОБА_3

З січня 2002 року ОСОБА_1  проживав  з ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_3

04.01.2007 ОСОБА_1 виповнилось 18 років і опіка над ним була закінчена, але він проживав у ОСОБА_3 до 25.11.2007, після чого поїхав до родичів в РФ.

Повернувшись від родичів, позивач почав погрожувати ОСОБА_2, почав вимагати забезпечити його житловою площею в квартирі АДРЕСА_2. ОСОБА_2 продала цю квартиру ОСОБА_13 13.05.2009, за позовом котрої рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 16.06.2009 ОСОБА_1, 24.07.2009 був знятий з реєстрації по квартирі АДРЕСА_2.

Відповідачі вважають, що ОСОБА_1 не набув права на квартиру опікуна, що йому мали надати жилу площу разом з його рідною бабусею ОСОБА_7, в квартирі якої за нам була закріплена 1/6 частина. Просили суд відмовити в позові ОСОБА_1 в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_13. –ОСОБА_14., у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд в його задоволенні відмовити.

Третя особа - Приватний нотаріус ДМНО ОСОБА_15, у судове засідання не з’явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, пояснивши, що  при укладенні договору купівлі-продажу від 13.05.2009 року, реєстр № 2453, нотаріусом та сторонами були виконані всі необхідні та передбачені законом дії, що відповідно до ст.388 ЦК України покупець ОСОБА_13. не знала і не могла знати про наявність тих обставин, які зазначає позивач ОСОБА_1 у своєму позові, тож вона є добросовісним набувачем, а тому немає підстав для задоволення позову стосовно визнання недійсним  договору купівлі-продажу від 13.05.2009.

Представник третьої особи - Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради, у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд в його задоволенні відмовити.

Представник третьої особи  –КП «ДМБТІ», у судове засідання не з’явився про час та дату судового засідання належним чином повідомлений, що не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 15.12.1984 відповідачка ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 та прийняла прізвище –ОСОБА_2(а.с.72).

06.12.1988 шлюб було розірвано, про що видано свідоцтво про розлучення. Дітей від шлюбу не було(а.с.73).

За адресою АДРЕСА_1 проживали жителі трьох будинків старої забудівлі до часу знесення цих забудівель в 1998 році. В одному з будинків двокімнатну квартиру займала відповідачка ОСОБА_2 В другому будинку  проживали батьки ОСОБА_9, куди він повернувся проживати після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 В третьому будинку проживала ОСОБА_11 –жінка померлого брата ОСОБА_9

Після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 , ОСОБА_9 одружився з  ОСОБА_6, від шлюбу з котрою у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син –ОСОБА_1, позивач по справі, що підтверджується свідоцтвом про його народження(а.с.18).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_9.

Мати позивача, ОСОБА_6 оставила дитину і місце її проживання невідоме. Родичі відмовились від утримання восьмирічного ОСОБА_1

ОСОБА_2, подала заяву про опікунство над дитиною і , рішенням виконкому Кіровської районної в м.Дніпропетровську ради № 752 від 23.10.1997 року вона була визнана опікуном над неповнолітнім ОСОБА_1, який від бабусі ОСОБА_7 перейшов жити  до ОСОБА_2 в її двокімнатну квартиру. Цим же рішенням  виконкому за ОСОБА_1 було закріплено право на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1.

У зв’язку із знесенням ветхих будинків АДРЕСА_1 у зв’язку з відводом земельної ділянки під АЗС, всім жильцям були надані квартири. ОСОБА_2 була надана двокімнатна квартира АДРЕСА_2 взамін тієї двокімнатної квартири, що була у неї АДРЕСА_1, що підтверджується гарантійним зобов’язанням забудовника про надання відповідачці ОСОБА_2 двокімнатної квартири, житловою площею не менше 36 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 взамін квартири за адресою АДРЕСА_1(а.с.78).

Оформлена квартира АДРЕСА_2 договором купівлі-продажу від 14.08.1998 від продавця ОСОБА_12 В цю квартиру відповідачка ОСОБА_2 поселилась з опікаємою дитиною(а.с.79,80).

Рішенням виконкому Кіровської районної в м.Дніпропетровську ради № 67 від 29.01.2002 ОСОБА_2 звільнена від опікунських обов’язків у зв’язку з частими відрядженнями, а ОСОБА_3 була призначена опікуном над ОСОБА_1 який перейшов жити в квартиру опікуна ОСОБА_3

04.01.2007 ОСОБА_1 виповнилось 18 років і опіка над ним була закінчена.

Але позивач почав вимагати від ОСОБА_2 забезпечити його житловою площею в квартирі АДРЕСА_2. ОСОБА_2 продала  квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_13 13.05.2009, за позовом котрої рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 16.06.2009 ОСОБА_1, 24.07.2009 був знятий з реєстрації по квартирі АДРЕСА_2(а.с.84-86).

Відповідно до ст.247 Сімейного кодексу України дитина, над якою встановлено опіку або піклування, має право на збереження права користування житлом, у якому вона проживала до встановлення опіки чи піклування.                 

Відповідно до ст.71 ЖК України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім’ї понад шість місяців у випадках: 3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім’ю , дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім’ї , дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Позивач не надав суду доказів, що він проживав та набув право на житло в квартирі відповідачки ОСОБА_2 до встановлення опікунства. Відповідно до рішення №752 від 23.10.1997 виконкому Кіровської  районної ради ОСОБА_2 призначено опікуном над неповнолітнім ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, з правом проживання неповнолітнього за  адресою опікуна. Таким чином,   поселення підопічного до опікуна, що проживає у квартирі державного житлового фонду, не створює для нього самостійного права на житло, так як він перейшов жити до опікуна з квартири своїх родичів, з якими проживали його батьки і де за ним мала бути закріплена житлова площа.

Суд вважає, що посилання позивача на те, що за ним закріплено житло за адресою м.Дніпропетровськ, пр.Кірова,121/79  відповідно до рішення № 67від 29.01.2002, безпідставні, так як право власності на житло не змінюється подібним чином. Також відсутні підстави визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13.05.2009 між ОСОБА_3 та ОСОБА_13, так як останній виконаний з додержанням вимог ст.ст.203, 657 ЦК України,  тому і підстави для визнання за позивачем права на ? частину спірної квартири  відсутні.

Керуючись ст.71 Житлового кодексу  України, ст.ст.203, 657 ЦК України,  ст.ст. 212-215,  ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи –Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м.Дніпропетровську ради, Комунальне підприємство «Міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання права власності на ? частину квартири, усунення перешкод у користуванні частиною квартири, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним –відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення.

             Суддя                                                                                                                                       Н.Г. Овчаренко