Україна Апеляційний суд Житомирської області
_______________________________ 10008, м.Житомир-8, вул. 1-го Травня, 24, тел. 47-26-44_________________________
Справа № 11 -286 Головуючий у 1 інстанції суддя Баладига В.В.
Категорія: 121 ч. 2 КК Доповідач у 2 інстанції суддя Ткач C.O.
УХВАЛА Іменем України
08 травня 2007 року. м. Житомир
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Романова О.В.
суддів.................... Ткача С.О.
Ткаченка В.Л. з участю:
прокурора.............. Селюченко І.І.
потерпілої ............. ОСОБА_4.
засудженого........... ОСОБА_1.
адвоката.................. ОСОБА_2.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2. в інтересах засудженого ОСОБА_1. та потерпілого ОСОБА_5. на вирок Червоноармійського районного суду від 29 січня 2007 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Дача Устинівського району Кіровоградської області, мешканця смт. Червоноармійськ Житомирської області, відповідно до ст. 89 КК України не судимого, визнаного винним і засудженого за ст. 121 ч. 2 КК України на 8 років 6 місяців позбавлення волі.
Суд визнав ОСОБА_1. винним і засудив за те, що він 27 березня 2006 року близько 19 год. на подвір'ї будинку АДРЕСА_1, під час сварки з ОСОБА_3. умисне, зі значною силою наніс останньому удар кулаком у ліву частину голови, заподіяв закриту черепно-мозкову травму у вигляді забійної поверхневої рани у лівій надбрівній ділянці та крововиливу під м'які покрови голови зліва, перелому склепіння кісток черепа зліва та епідуральної гематоми зліва. Від удару
ОСОБА_1впав на мерзлу землю та отримав ушкодження у вигляді крововиливу під м'які покрови голови з права, перелому луски правої скроневої кістки, епідуральної гематоми з права, забійної рани у правій тім'яній ділянці з крововиливами під м'які покрови. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_1помер у лікарні ІНФОРМАЦІЯ_2року.
В апеляції засуджений ОСОБА_1. просить вирок суду скасувати, справу направити для проведення додаткового розслідування. В доповненні до апеляції просить скасувати вирок суду, перекваліфікувати його дії на ст. 128 КК України та призначить покарання не пов'язане з позбавленням волі. Вважає, що суд не дослідив належним чином докази по справі, не встановив обставини події, при призначенні покарання не врахував належним чином його особу та обставини, які пом'якшують покарання. Залишені поза увагою покази свідка ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_4. про те, що він лише захищався від ОСОБА_3.. Стверджує, що ОСОБА_1був в сильному алкогольному сп'янінні, доставлений у лікарню, серед ночі неодноразово падав з ліжка і можливо отримав тілесні ушкодження ударяючись в основу ліжка. Потерпілий залишився б живий, якби йому лікарі вчасно надали допомогу.
Адвокат ОСОБА_2. в апеляції просить перекваліфікувати дії ОСОБА_1. з ст. 121 ч. 2 КК України на ст. 119 ч. 1 КК України. На думку захисника, ОСОБА_1. не усвідомлював і не передбачав можливості, що від нанесеного ним удару з послідуючим падінням потерпілого на землю настануть тяжкі наслідки та смерть. Тому, він повинен нести відповідальність за вбивство через необережність.
В апеляції потерпілий ОСОБА_5 просить вирок суду скасувати за м'якості призначеного покарання, постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_1. за ст. 121 ч. 2 КК України на 10 років позбавлення волі. Мотивує тим, що ОСОБА_1. раніше судився за тяжкі злочини, після звільнення з місць позбавлення волі не працював, вів аморальний спосіб життя, жив з двома жінками, одна з яких дружина загиблого, що раніше вмовляла ОСОБА_1. вчинити фізичну розправу над її сином - загиблим ОСОБА_3..
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2., потерпілу ОСОБА_4., міркування прокурора про законність вироку суду, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_3. тяжкого тілесного ушкодження небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть, є обґрунтований, правильний, відповідає фактичним обставинам справи.
На обґрунтування свого висновку суд послався на показання потерпілих ОСОБА_4. і ОСОБА_5. які пояснили суду, що їх син був доставлений у тяжкому стані в Червоноармійську районну лікарню. Медичні працівники прийняли всі міри для збереження життя, однак він помер. Смерть настала внаслідок побиття його ОСОБА_1, що співмешкав з їх бувшою невісткою. ОСОБА_1 неодноразово заявляв, що вб'є сина і ці слова
повторив їм у лікарні де заявив, що якщо не вбив сина, то зробить це обов'язково, а коли його посадять в тюрму, тоді знищить весь рід.
Суд також правильно послався на показання допитаних свідків.
Так, ОСОБА_7. - черговий диспетчер швидкої допомоги показав суду, що прийняв по телефону виклик ОСОБА_3., той повідомив про нанесений удар у голову, погане самопочуття, тому за вказаною адресою направив бригаду.
ОСОБА_8. - водій автомобіля швидкої допомоги, ОСОБА_9- медичний працівник станції швидкої допомоги виїжджали по виклику, госпіталізували потерпілого, у якого була пошкоджена голова, він пояснив, що його побили.
Черговий лікар медичного закладу ОСОБА_10. та санітарка хірургічного відділення ОСОБА_11. ввечері, 27 березня 2006 року надавали доставленому першу медичну допомогу, на голові той мав рвано-забійну рану, скаржився на сильний головний біль.
Свідок ОСОБА_12. 27 березня 2006 року провідував у лікарні батька і зустрічався у санітарному пропускнику лікарні з ОСОБА_3., лице якого було закривавлене і потерпілий йому сказав, що його побив ОСОБА_1..
Свідок ОСОБА_13. показав, що до них у палату поклали ОСОБА_3. з травмою голови, у потерпілого було блювання, він говорив, що його побив сусід.
ОСОБА_14 також бачив рану на голові потерпілого і чув його пояснення про те, що він побитий сусідом.
Сестра загиблого ОСОБА_15. у лікарні побачила брата у тяжкому стані і довідалась, що його побив ОСОБА_1., який і раніше погрожував йому вбивством.
Засуджений ОСОБА_1. визнав факт сварки з ОСОБА_3. і нанесення удару рукою потерпілому в голову при зазначених вище обставинах, розповів про обставини подій. У той же час засуджений стверджує, що умислу позбавити потерпілого життя не мав, смерть не є наслідком нанесеного ним удару, тому що він був нанесений з незначною силою.
Згідно висновку експертизи № 84 від 11 травня 2006 року, тілесні ушкодження у ОСОБА_3. могли утворитись за обставин та в термін, що вказаний в ході відтворення обстановки та обставин події підозрюваним ОСОБА_1., при чому забійна поверхнева рана у лівій надбрівній ділянці, крововиливи під м'які покрови голови зліва, перелом склепіння черепа зліва та епідуральна гематома зліва могли утворитись внаслідок нанесення удару зап'ястям руки, а крововилив під м'які покрови голови справа, перелом луски правої скроневої кістки з переходом на основу та епідуральна гематома справа, забійна рана у правій тім'яній ділянці та крововилив під м'які покрови голови в даній ділянці могли утворитись внаслідок падіння на замерзлу колію від шин автомобіля ( а. с. 144-145 ).
Експерт ОСОБА_16. суду роз'яснив, що перелом склепіння черепа зліва є тяжким тілесним ушкодженням небезпечним для життя і міг привести
до настання смерті, а тому слід рахувати, що смерть потерпілого могла настати лише за наявності тілесних ушкоджень, які утворились у результаті нанесення удару зап'ястям руки, навіть при відсутності тілесних ушкоджень отриманих внаслідок падіння.
Наведеними доказами суд спростував покази засудженого і свідка ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_1. обороняючись від нападу один раз доторкнувся до потерпілого.
Дослідженими та проаналізованими по справі доказами
стверджується, що ОСОБА_1. винний у смерті ОСОБА_3., смертельна травма спричинена внаслідок нанесеного ним удару.
Тому, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_1. за ст. 121 ч. 2 КК України, покарання винному призначив з дотриманням вимог ст. 65 КК України, мінімальним строком, передбаченим у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Враховано особу засудженого, його характеристики, визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Суд першої інстанції мотивував призначення винному покарання у виді позбавлення волі. Вказав, що він судимий і судимість не погашена, негативно характеризується, працездатний, однак суспільно корисною працею не займається, ухилявся від явки до суду і був оголошений у розшук.
За наведених обставин доводи апелянтів безпідставні. Колегія суддів не встановила підстав для зміни чи скасування вироку суду, перекваліфікації дій засудженого, призначення більшого терміну позбавлення волі чи пом'якшення призначеного покарання. Призначене ОСОБА_1судом першої інстанції покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляції засудженого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2., потерпілого ОСОБА_5. залишити без задоволення, а вирок Червоноармійського районного суду від 29 січня 2007 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.