Справа № 2-118/

2011 рік

Р I Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М   У К Р А ї Н И

11 березня 2011 року                      Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим

в складі: головуючого                           -    судді Петрової Ю.В.

при секретарі                                    -    Тріфоновій С.О.

за участю позивача                               -    ОСОБА_2

відповідача                                        -    ОСОБА_2          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого Відділом реєстрації актів цивільного стану Совєтського районного управління юстиції АР Крим за актовим записом № 20 від 28 квітня 2007 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з квітня 2007 року сторони знаходяться в зареєстрованому шлюбі, від спільного проживання мають одну малолітню дитину: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне життя не склалося через різність поглядів на життя та психологічну несумісність характерів, відсутність взаєморозуміння, у зв’язку з чим у сім’ї виникали постійні сварки та скандали,тому вважає, що примирення між сторонами та збереження шлюбу не можливе. Зазначає, що сімейні відносини між сторонами припинені, тому просить шлюб, зареєстрований між нею та відповідачем розірвати.

Позивач ОСОБА_2 у попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, зазначала, що зберігати сім’ю вона не має наміру, оскільки шлюбні відносини між сторонами припинені.

Відповідач ОСОБА_2 у попередньому судовому засіданні позов визнав, вказував, що сім’я розпалася, при цьому, вказував, що слід вирішити питання щодо спілкування між ним та дитиною.

Враховуючі, що визнання відповідачем позову у попередньому судовому засіданні не суперечить закону та не порушує права, свободи і інтереси інших осіб, з огляду на те, що позивач у наданій до суду заві наполягає на розірванні шлюбу з відповідачем, а відповідач у наданій до суду заяві вказував, що не має наміру зберігати сім’ю, є законні підстави для задоволення позову, суд вважає за можливе ухвалити рішення під час попереднього судового засідання відповідно до положень ст.ст. 130, 174 ч. 4 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи,  суд дійшов до наступного:

28 квітня 2007 року сторони вступили у зареєстрований шлюб, про що зроблено актовий запис № 20 від 28 квітня 2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Совєтського районного управління юстиції АР Крим  (а.с. 7).

Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ст. 24 ч. 1 СК України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка, та примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно із положеннями ст. 18 ч. 2 п. 3, ст.ст. 51, 56 ч. 3, ст.110 ч. 1 СК України, дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред’явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.

Судом встановлено, що від подружнього життя сторони мають малолітню дитину: сина –ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з позивачем та спору про місце його перебування та утримання не має.

Разом з цим, суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо спілкування його із дитиною, оскільки відповідних вимог у встановленому законом порядку ним заявлено не було.

Між подружжям через відсутність взаєморозуміння та різні погляди на життя, психологічну несумісність, склалися відносини, які виключають їх сумісне проживання, почуття любові та поваги один до одного між сторонами втрачено.

На теперішній час сторони проживають разом, але між подружжям припинено фактичні шлюбні відносини, сторони не ведуть спільного господарства,  мають роздільний бюджет, примирення між ними не можливе.

При таких  обставинах суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін та їх дитини, сім’я остаточно розпалася і шлюб існує формально.  

Вимог щодо розподілу майна, що є спільною власністю, не заявлено.

Оскільки шлюб - це добровільний союз чоловіка та жінки, а сторони зберегти сім'ю не бажають, суд з урахуванням, що розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, враховуючи викладені по справі обставини та відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу передбачених ч. 2 ст. 110 СК України, вважає за можливе позов про розірвання шлюбу задовольнити.

На підставі вищенаведеного, ст. 51 Конституції України, ст.ст.18, 51, 56, 104 ч. 2, 110, 112 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 14, 57, 60, 88, 130 ч. 4, 174 ч. 4, 208, 209, 212-218 ЦПК України, суд

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.  

Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Відділом реєстрації актів цивільного стану Совєтського районного управління юстиції АР Крим за актовим записом № 20 від 28 квітня 2007 року, –розірвати.

ОСОБА_2 після розірвання шлюбу привласнити прізвище –ОСОБА_2.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Совєтського районного суду

Автономної Республіки Крим Ю.В. Петрова