Справа № 2-853/11

                               Категорія 49

З А О Ч Н Е    Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

08 лютого 2011 року Нахімовським районний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді –Кравченко В.Є.,

при секретарі – Пронкіна К.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, просить позбавити відповідачку батьківських прав відносно сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_2, як мати неповнолітніх дітей, не займається їх вихованням, не цікавиться розвитком дітей, не надає  матеріальної допомоги на їх утримання, зловживає спиртними напоями, веде антисоціальний образ життя.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просить позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явилась, про місце та час розгляду справи була повідомлена належним чином, але не скористалась процесуальним правом на участь в судовому засіданні.

Орган опіки та піклування –комісія по захисту прав дитини Нахімовської районної державної адміністрації у своєму висновку зазначив про доцільність позбавлення відповідачки батьківський прав, вказуючи на те, що, за наслідком їх перевірки встановлено факт ухилення відповідачки від своїх батьківських обов'язків та реалізації батьківських прав, крім того, діти знаходяться на повному утриманні позивача у справі, який  самостійно займається їх вихованням і навчанням та виконує належним чином всі батьківські обов’язки.

Відповідно до ст. ст. 169,224 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши пропозицію Органу опіки та піклування Комісії по захисту прав дитини Нахімовської районної державної адміністрації м.  Севастополя, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню, виходячи  з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач та відповідач 13 років знаходилися у фактичних шлюбних відносинах.

08.06.1999 року у цьому шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_3. ОСОБА_2 є матір’ю неповнолітнього ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини.

27.09.2005 року у фактичному шлюбі у сторін народилася друга дитина -   дочка - ОСОБА_4. ОСОБА_2 є матір’ю малолітньої ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини.

З осені 2008 року фактичні шлюбні відносини між позивачем та відповідачкою припинились, сторони проживають до теперішнього часу  окремо один від одного.

Неповнолітні діти, після припинення фактичних шлюбних відносин батьків, постійно  проживають разом з батьком –позивачем по справі.   

З матеріалів справи вбачається, що мати дітей –ОСОБА_2 не відповідає за їх виховання, не несе матеріальні витрати, пов’язані з утриманням дітей у відповідності до їх віку, та у майбутньому, не має намір брати участь у їх вихованні.

Як встановлено судом, з моменту припинення фактичних шлюбних відносин відповідачка фактично не бачилась з дітьми, яких виховує позивач, життям та здоров’ям дітей не цікавиться. Судом також встановлено, що позивач  не чинив перешкоди в участі ОСОБА_2 у вихованні та утриманні дітей.

Обставини ухилення відповідачки від виконання батьківських  обов’язків та реалізації наданих законом прав також підтверджені висновком Комісія по захисту прав дитини Нахімовської районної державної адміністрації м.  Севастополя від 29.10.2009 року, та показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6,  згідно з якими ОСОБА_2 з 2008 року та по даний час у вихованні та утриманні дітей участі не приймає, бачитись та спілкуватися з ними не бажає,  здоров’ям та освітою дітей ніколи не цікавилася, зловживає алкогольними напоями ніде не працює, зв’язку з учбовими закладами, де навчаються діти, не підтримує, характеризується негативно за місцем проживання. Також свідки підтверджують, що перешкод у зустрічах матері дітей ніхто не чинив.

Відповідно до листа Севастопольської санаторної загальноосвітньої школи-інтернату № 6 СМР, у якому вивчається син ОСОБА_3  та листа ДУЗ № 114, де виховується дочка ОСОБА_4 вбачається, що  активну участь у вихованні доньки Єлизавети бере  тільки батько –позивач  по справі.  

Зазначені  обставини також підтверджені з міста роботи позивача –             ЗАТ «Карембуд», його співпрацівниками.

В свою чергу, ОСОБА_1 за місцем роботи характеризується позитивно, як відповідальна людина, яка користується повагою у колективі, за складом характеру, добра та чутлива людина.

Згідно до положень ст. 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов’язки стосовно дитини незалежно від того, чи знаходяться вони у шлюбі, а розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дітей не впливає на обсяг їх прав та не звільняє їх від обов’язків стосовно дитини.

В силу положень Закону України «Про охорону дитинства», Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Україною 21.02.90 року, Європейської Конвенції «Про здійснення прав дітей», ратифікованої Україною 03.08.06 року, гарантовано та забезпечено право дитини з боку усіх державних та приватних структур, а також з боку батьків на належне батьківське виховання та піклування, забезпечення дитини сімейним затишком, розвиток індивідуальності та захисту всіх прав дитини навіть від самих батьків. 

 У відповідності до принципу 6 Декларації прав дитини - дитина для повного і гармо нійного розвитку його особистості потребує любові і розумінні. Вона повинна, коли це мож ливо рости під опікою і під відповідальністю своїх батьків і в усякому разі в атмосфері лю бові і моральної і матеріальної забезпеченості. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Держави-учасниці поважають право дитини,  яка розлучається з одним чи  обома  батьками,  підтримувати  на  регулярній  основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.           

Згідно зі ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані виховувати дитину та піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний та моральний розвиток. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані поважати дитину.

Обов’язки батьків по утриманню дитини до досягнення нею повноліття передбачені ст.180 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 164,165 ч.1 п.1 Сімейного Кодексу України, батьки або один з них можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей.

Відповідно до ч. 3 ст. 164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Аналізуючи сукупність зібраних доказів, суд вважає, що всупереч вимог ст. 150,180 СК України з боку відповідача без належних на то підстав не виконується обов’язок про піклування, здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, перешкод в реалізації його прав та обов’язків, передбачених Сімейним кодексом України, їй ніхто не чинив, а тому як наслідок можуть бути застосовані положення ст. 164 СК України, що передбачають у випадку невиконання батьками своїх обов’язків з виховання дитини позбавлення батьківських прав відносно цих дітей.  

У зв'язку з чим суд знаходить підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав  відносно сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 155 СК України, суд вважає, що таке рішення буде відповідати інтересам неповнолітніх дітей. 

Відповідно до правил статті 88 ЦПК України, судові витрати підлягають           віднесенню на відповідача.

На підставі ст.ст. 150,155,164,165 Сімейного Кодексу України, керуючись ст. ст.10,11,60-61,88, 179,212-214,224-228 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір, у розмірі 17.00 грн та витрати, пов’язані з розглядом цивільної справи, у розмірі 120,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії –ст.228 ч.2 ЦПК України.          

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в Апеляційний суд м. Севастополя шляхом подання в Нахімовський районний суд м. Севастополя апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Нахімовського

районного суду м. Севастополя                        В.Є.Кравченко