АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-920-2007р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія про власність Токова С.Е.
Доповідач в апеляційній інстанції
Ювшин В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" травня 2007 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Ювшина В.І.
суддів Корнієнко Н.В., Захарова А.Ф.
при секретарі Наконечній М.М.
з участю адвоката ОСОБА_1
з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3
відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 29 грудня 2006р. по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною власністю подружжя,-
встановила:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною власністю подружжя та його розподіл, посилаючись на те, що з 13 вересня 2004 року по 09 березня 2006 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 В період шлюбу вони придбали майна на загальну суму 18500 гривень. Згоди на добровільний розподіл даного майна ними не досягнуто. Крім того, з ОСОБА_2 він познайомився у грудні 2003 року і маючи намір створити сім'ю зареєстрував її приватним підприємцем, а сам був зареєстрований менеджером і вирішував всі питання підприємницької діяльності. 18 грудня 2003 року на ім.'я ОСОБА_2 було придбано 4-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1. Квартира була куплена в кредит, по якому він виступав поручителем. Квартира куплялась для їх спільного проживання з ОСОБА_2 як сім'ї, але оформлена була на ОСОБА_2, так як він на той період перебував в іншому шлюбі, який був розірваний лише у січні 2004 року. Оформлення кредиту на квартиру та його сплата проводилась ним особисто. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 вони вирішили спільно продати дану квартиру, а кошти поділити порівну, але ОСОБА_2 сама продала квартиру в всі кошти залишила собі. Просив суд визнати придбану у грудні 2003 року квартиру АДРЕСА_1 спільною власністю подружжя та визнати договір купівлі-продажу даної квартири ОСОБА_2 недійсним.
В послідуючому ОСОБА_3 уточнив свої позовні вимоги і просив визнати придбану ними квартиру, комп'ютер, холодильник, плиту газову спільною сумісною власністю.
Рішенням Соснівського районного суду від 29 грудня 2006 року в позові ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Соснівського районного суду від 29 грудня 2006 року скасувати, так як Соснівським районним судом не в повному обсязі з'ясовані всі обставини справи, та ухвалити нове рішення, яким задоволити його позовні вимоги.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив із того, що 22 грудня 2003 року ОСОБА_2 в Черкаському відділенні АППБ «Аваль» взяла кредит в сумі 37 тисяч гривень на придбання житла. Згідно договору поруки від 22 грудня 2003 року поручителям даного кредитного зобов'язання ОСОБА_2 виступив ОСОБА_3, який згідно п.2.3 даного договору після виконання взятих на себе зобов'язань по цьому договору, у відповідності до ст. 193 ЦК України в редакції 1963 року, набуває всіх прав кредитора по виконаному ним зобов'язанню.
Виступаючи поручителем у ОСОБА_2, ОСОБА_3 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, шлюб з якою було розірвано в січні 2004 року. Таким чином, відповідно до умов договору поруки ОСОБА_3 набував права кредитора в разі виконання ним своїх зобов'язань поручителя. Набуття права власності на предмет, який був куплений за кредит, договором поруки не передбачено. Вказана квартира також не може визнатись спільною власністю подружжя, так як станом на момент набуття ОСОБА_2 права власності на квартиру, грудень 2003 року, позивач ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою особою.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» з послідуючими змінами, в ч.4 п.4 роз'яснено, що інші особи, що брали участь у будівництві жилого будинку (його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво (купівлю будинку), якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не безоплатно.
Такої угоди щодо створення спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не укладали.
Тому вірно встановивши факти і відповідно їм правовідносини, не встановивши наявності порушених прав, за захистом яких спрямоване звернення ОСОБА_3 до суду, постановивши судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, суд першої інстанції постановив правильне рішення, яким відмовив ОСОБА_3 в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 не наведено підстав, визначених в ст.309 ЦПК України, для скасування або зміни рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, про що просить апелянт.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 29 грудня 2006 року, - відхилити, а рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 29 грудня 2006 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набуває чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двох місяців, починаючи з дня її проголошення.