ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"1" березня 2011 р. Справа № 17/162-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Івакіна В.О., суддя Пелипенко Н.М.,
при секретарі Криворученко О.І.,
за участю представників:
прокурора –не з’явився
першого позивача –не з’явився
другого позивача –не з’явився
відповідача –Водоп’янов А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 699 С/1-12) на рішення господарського суду Сумської області від 20 січня 2011 року у справі № 17/162-10
за позовом Конотопського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі:
1. Державної екологічної інспекції в Сумській області, м. Суми
2. Вирівської сільської ради, с. Вирівка Конотопського району Сумської області
до державного професійно-технічного навчального закладу "Конотопський професійний аграрний ліцей", с. Заводське Конотопського району Сумської області про стягнення: 88 843,89 грн.,
встановила:
У грудні 2010 року до господарського суду Сумської області звернувся Конотопський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Сумській області (перший позивач) та Вирівської сільської ради Конотопського району (другий позивач) до Державного професійно-технічного навчального закладу «Конотопський професійний аграрний ліцей»з позовною заявою, в якій просив стягнути на користь другого позивача 88 843,89 грн. шкоди, заподіяної самовільним водокористуванням. При цьому будь-яких позовних вимог на користь першого позивача прокурором не визначено.
Рішенням господарського суду Сумської області від 20.01.2011 року (суддя Коваленко О.В.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь другого позивача 88 843,89 грн. При цьому задовольняючи позов, суд в резолютивній частині вказав про стягнення заборгованості, а не шкоди, як того просив прокурор в позовній заяві. Рішення обґрунтоване ст. 1166 ЦК України та також в основу наявності підстав для стягнення шкоди судом покладений вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30.08.2010 року.
Відповідач не погодився із рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в позові відмовити.
В апеляційній скарзі відповідач, посилається на те, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи. Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при задоволені позову, не в повній мірі були досліджені документальні докази та дана їм невірна правова оцінка.
Перший позивач не скористався правом на участь в судовому засідання, проте надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що вимоги апеляційної скарги є безпідставними, а рішення суду законним та обґрунтованим.
Другий позивач також надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить розглядати справу без його участі. Також зазначає, що відповідач був вимушений використовувати воду без документів, оскільки без цього не міг би працювати ліцей, в якому навчаються 326 учні. Просить задовольнити апеляційну скаргу.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи предметом даного спору є стягнення шкоди у сумі 88 843,89 грн. за використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водовикористання.
Для застосування деліктної відповідальності у вигляді стягнення шкоди, необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою і вини особи, яка заподіяла шкоду.
Під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.
Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.
Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Підставою для відшкодування шкоди є наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, шкоди, причинного зв’язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б однієї з зазначених складових, виключає склад правопорушення взагалі, а з ним відповідно і правові підстави відшкодування шкоди.
Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона на засадах змагальності повинна належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд першої інстанції задовольняючи позов дійшов висновку, що є підстави для стягнення з відповідача шкоди, оскільки його вина встановлена вироком Конотопського міськрайонного суду від 30.08.2010 року, що в силу статті 35 ГПК України є обов’язковим для господарського суду.
Однак, колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції, з таких підстав.
Як вбачається із змісту вироку Конотопського міськрайонного суду від 30.08.2010 року при розгляді кримінальної справи було встановлена вина фізичної особи ОСОБА_1 в скоєні кримінального злочину за ст. 240 КК України, як службової особи. Суд розглядаючи кримінальну справи не навів у вироку будь-яких фактів, які б свідчили про протиправність поведінки, наявність вини саме юридичної особи, яка є відповідачем у даній господарській справі.
Прокурор, заявляючи позов та обґрунтовуючи позовні вимоги, обмежився виключно вироком суду, не надавши ніяких доказів в обґрунтування наявності в діях відповідача складу цивільно-правової відповідальності.
Аналіз фактичних обставин справи дає підстави колегії суддів дійти висновку, що в діях відповідача відсутній склад цивільно-правової відповідальності, який необхідних для стягнення шкоди у спірних правовідносинах.
Як пояснив другий позивач у відзиві на апеляційну скаргу, відповідач здійснив усі можливі та необхідні від нього дії для оформлення дозвільних документів на користування водою. Однак з причин, які не залежали від відповідача, документи не були оформлені, оскільки водонапірна башта та свердловина на непрацюючому заводі «Цвітлит»належить підприємцю ОСОБА_2 Відмова від користування водою привела б до закриття державного навчального закладу, так як не змогли б працювати їдальня, тепломережі і 326 учні, більшість із яких сироти і напівсироти, втратили б можливість одержати професію і влаштуватися на роботу.
Суд апеляційної інстанції приймає до уваги наведені пояснення другого позивача, вважає їх таким що мають суттєве значення для даної справи, оскільки ними підтверджується, що відповідач не мав наміру завдати шкоди державі та позивачам, діяв виключно в інтересах дітей, які навчаються в ліцеї для збереження життєдіяльності самого ліцею.
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі заслуговують на увагу, тоді як господарським судом першої інстанції не в повній мірі з’ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення не може вважатися обґрунтованим, у зв’язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.
Рішення господарського суду Сумської області від 20.01.2011 року у справі №17/162-10 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Головуючий суддя Черленяк М.І.
Суддя Івакіна В.О.
Суддя Пелипенко Н.М.
Повний текст постанови по справі підписаний 4 березня 2011 року