Справа № 2а-750/

2011 рік

П О С Т А Н О В А

I М Е Н Е М      У К Р А ї Н И

14 березня 2011 року суддя Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим Тощева О.О., розглянувши у порядку скороченого провадження справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Совєтському районі Автономної Республіки Крим про покладення обов’язку вчинити певні дії та стягнення невиплаченого підвищення до пенсії, як особі, що має статус «Дитина війни»,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про покладення обов’язку провести донарахування та виплату призначеної йому пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01 січня 2006 року по теперішній час, стягнути невиплачене підвищення до пенсії у сумі 7439 гривень 30 копійок, а також зобов’язати відповідача у подальшому виконувати начислення йому щомісячної соціальної допомоги, як «дитині війни», у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Одночасно із позовними вимогами позивач заявляв про поновлення строку для звернення до суду за захистом порушеного права за період з 01 січня 2006 року по 28 лютого 2011 року.

          Вимоги мотивовані тим, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію в УПФУ в Совєтському районі АР Крим, крім цього відноситься до категорії пенсіонерів, які мають статус «Дитина війни»в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема. Посилаючись на статтю 6 вказаного Закону, позивач зазначив, що має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але відповідачем розмір вказаної допомоги з 01 січня 2006 року по теперішній час виплачується не в повному обсязі, у зв’язку з чим, просив задовольнити заявлені вимоги.

          Ухвалою судді Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 14 лютого 2011 року заявлені позовні вимоги у частині покладення обов’язку вчинити певні дії та стягнення на користь позивача невиплаченого підвищення до пенсії, як особі, що має статус «Дитина війни» за період з 01 січня 2006 року по 09 серпня 2010 року були залишені без розгляду, у зв’язку із пропуском строку для звернення до суду.

          Цією ж ухвалою в адміністративній справі на підставі ст. 183-2 КАС України застосоване скорочене провадження та вирішено питання про розгляд справи одноособово суддею, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, відповідачу запропоновано подати заперечення проти позову.

На адресу суду відповідачем надані письмові заперечення проти позову, з яких вбачається, що він позовних вимог не визнає і вважає їх необґрунтованими, крім того, вважає себе неналежним відповідачем у справі.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного.

Правовий статус дітей війни, визначення основ їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначено та закріплено в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».

Дитиною війни відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Як вбачається з матеріалів справи позивач є громадянином України, якому на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, тому він має статус дитини війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що також не спростовується у письмових запереченнях відповідачем та підтверджується довідкою УПСЗН Совєтської РДА АР Крим.

При таких обставинах, виходячи з того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом.

Так, статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у первинній редакції з врахуванням рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 року, визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          У відповідності до частини 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Отже, враховуючі положення ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру місячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

          Крім того, чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімального розміру пенсії за віком.

Відтак, суд погоджується із позивачем, що розрахунок підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги дітям війни необхідно здійснювати за наступною формулою: (розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність х 30 %) = розмір щомісячної державної соціальної підтримки передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Розміри прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність у 2010 році було затверджено Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», а також Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», який застосовується з 1 січня 2010 року.

          Так, прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлено у наступних розмірах: з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.

Отож, з 01 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року розмір державної соціальної підтримки передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен становити: з 01 серпня по 30 вересня 2010 року –212 гривень 70 копійок на місяць, з 01 жовтня по 30 листопада 2010 року –216 гривень 90 копійок на місяць, та з 01 по 31 грудня 2010 року – 220 гривень 00 копійок на місяць.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»з 1 січня 2011 року по 31 березня 2011 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлений у розмірі 750 гривень, тому з 01 січня по 31 березня 2011 року розмір державної соціальної підтримки передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен становити 225 гривень.

Проте, в ході розгляду справи встановлено, що відповідачем за період з серпня 2010 року і по теперішній час позивачу виплачувалась щомісячна соціальна державна допомога як особі, яка має статус «Дитина війни»відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», у таких розмірах: з 1 липня - 48,2 гривень, а з 1 жовтня - 49,8 гривні, що суперечить вимогам ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Приписами пункту 1 та пункту 6 статті 92 Конституції України встановлено, що права, свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; визначаються виключно законами України.

          Статтею 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»встановлено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Як вбачається з положень частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отож, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, суд доходить до висновку, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, повинні підвищуватися на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як це передбачено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України  від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

          Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою  Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13 березня 2008 року № 209/14900, саме на територіальні  управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов’язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.

Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного  довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є Пенсійний фонд України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що належним відповідачем по справі, який зобов’язаний відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги позивачу є Управління Пенсійного Фонду України в Совєтському районі АР Крим.

Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивач має право на донарахування недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, а доводи відповідача щодо відсутності механізму та невизначеності, яким саме органом, за рахунок яких коштів, в якому процедурному порядку слід нараховувати та виплачувати вказану категорію соціальних гарантій, є безпідставними.

          Разом із тим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому  задоволенню, зокрема враховуючи те, що адміністративний суд не наділений правом на призначення та визначення розміру підвищення до пенсії, оскільки ці дії законодавчо віднесені до компетенції органів Пенсійного фонду України, тому приймаючи до уваги встановлені судом порушення вимог закону з боку відповідача, суд вважає необхідним обрати спосіб захисту порушених прав позивача шляхом примушення вказаного вище суб’єкта владних повноважень до належного виконання ним обов’язку передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          Вимоги позивача в частині покладення на УПФУ в Совєтському районі АР Крим обов’язку у подальшому здійснювати підвищення йому щомісячної соціальної допомоги, як «дитині війни», у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на те, що у судовому порядку підлягають захисту лише права, свободи та інтереси особи, які вже порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень, а можливе порушення прав та інтересів особи у майбутньому, тобто в той період часу, коли відповідачем ще не вчинені дії (не допущена бездіяльність), які б могли бути визнані судом неправомірними, неможливо підтвердити належними доказами у теперішній час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по справі, згідно з положеннями ст. 94 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

          Позов задовольнити частково.

          Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Власовка Совєтського району Автономної Республіки Крим (адреса проживання: АДРЕСА_1) за період з 10 серпня 2010 року по 14 березня 2011 року з підвищенням її у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та проведенням відповідних виплат за період з 10 серпня 2010 року по 14 березня 2011 року з врахуванням фактично сплаченої за цей період суми.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги. У разі прийняття постанови у скороченому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копії скарги до апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги.

Головуючий суддя: