ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-а-101/11/1970
"21" лютого 2011 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Саадулаєва А.І. при секретарі Хоростківському О.Я.,
за участю представників сторін:
від позивача: представник Рацин Р.Р., довіреність від 04.01.2011 року;
від відповідача: не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Тернополі адміністративну справу
за позовом: Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції;
до: фізичної особи –підприємця ОСОБА_2;
про: стягнення заборгованості, –
ВСТАНОВИВ:
Тернопільська об’єднана державна податкова інспекція Тернопільської області звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 1315,16 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 рахується заборгованість зі сплати єдиного податку в сумі 1315,16 грн., яка в добровільному порядку останнім неоплачена.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.01.2011 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.
В судовому засіданні, яке відбулося 21.02.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.
Відповідач тричі в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлений про день, час та місце слухання справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 27.01.2011 року та записами в довідковому листі до справи, про причини неявки суд не повідомив.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, оцінивши подані докази, суд встановив наступне.
Згідно ст.ст.1-2 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року №509-ХІІ (із змінами та доповненнями), ст. 20 Закону України «Про систему оподаткування», Бучацька міжрайонна державна податкова інспекція належить до системи органів державної податкової служби, на які покладено обов’язки щодо здійснення контролю за своєчасністю та повнотою сплати податків і зборів, а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Відповідач –ОСОБА_2 –зареєстрований як фізична особа –підприємець у виконавчому комітеті Тернопільської міської ради 23.08.2007 року, ід. н. НОМЕР_1, перебуває на обліку як платник податків у Тернопільській ОДПІ.
Відповідно до вимог Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», установлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.
Судом встановлено, що відповідачем –ОСОБА_2 обрано спрощену систему оподаткування на 2010 рік, відповідно до Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності»від 03.07.1998року №727/98, про що свідчить корінець свідоцтва НОМЕР_2(а.с.6).
За вказаний період ставка єдиного податку на обраний підприємцем вид діяльності становила 200 грн. в місяць, що підтверджується квитанцією від 14.12.2009 року № 12, яка засвідчує сплату 200 грн. єдиного податку (а.с.6).
Таким чином, відповідач взяв на себе обов'язок сплачувати щомісячно по 200 грн. єдиного податку.
Відповідно до ч.6 п.2 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності»від 03.07.1998року №727/98 суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця до 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділення Державного казначейства України.
Як свідчать матеріали справи, відповідач в період з 20.04.2010р. по 21.10.2010 року несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував встановлений єдиний податок за ставкою 200 грн. в місяць, у зв’язку з чим за відповідачем виникла заборгованість по єдиному податку в сумі 1315,16 грн. Вказана заборгованість підтверджується зворотнім боком облікової картки платника станом на 11.11.2010 року та довідкою про наявність податкового боргу від 16.11.2010 року (а.с.7,10).
Станом на дату розгляду справи судом, податковий борг відповідачем в добровільному порядку не сплачено, а тому підлягає до стягнення в примусовому порядку.
Згідно з п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (чинний на момент правовідносин) узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені Законом, визначається сумою податкового боргу платника податків.
Згідно з пп. 2.1.4. п. 2.1, пп. 2.3.1. п. 2.3. ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючим органом стосовно сплати податків є податкові органи, які уповноважені здійснювати заходи з погашення податкового боргу.
Відповідно п.п. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення з дебіторів платника податків, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи державної податкової служби, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків
Відповідно до пп. 3.1.1, п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Пунктом 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлено право державних податкових інспекцій подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи та підтверджені належними та допустимими доказами, а отже, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (ід. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами по єдиному податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб в сумі 1315 (одна тисяча триста п'ятнадцять) грн. 16 коп., які перерахувати на р/р №34210379700002, код платежу 16050200 зведений бюджет ВДК у м. Тернополі, код одержувача 23588119, банк УДК у Тернопільській обл. МФО 838012.
3.Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Саадулаєв А.І.
копія вірна
Суддя Саадулаєв А.І.