ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-а-4/11/1970
"17" лютого 2011 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Саадулаєва А.І. при секретарі Хоростківському О.Я.,
за участю представників сторін:
від позивача: представник Українець І.І., довіреність від 13.01.2011 року № 06-41;
від відповідача: не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Тернополі адміністративну справу
за позовом: Борщівського районного центру зайнятості;
до: ОСОБА_2;
про: стягнення допомоги по безробіттю, –
ВСТАНОВИВ:
Борщівський районний центр зайнятості (далі –позивач, Борщівський РЦЗ) звернувся у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі –відповідач) про стягнення допомоги по безробіттю.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що Борщівським РЦЗ проведено перевірку додержання вимог чинного законодавства про використання коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Перевіркою встановлено, що відповідач –ОСОБА_2 під час реєстрації в Борщівському РЦЗ в заяві про надання статусу безробітного зазначив неправдиві дані про те, що він як суб’єкт підприємницької діяльності не зареєстрований, що не відповідає дійсності. В наслідок цього незаконно отримав кошти з Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у вигляді допомоги по безробіттю за період 04.01.2007 року по 29.02.2008 року в сумі 1519 грн. 51 коп.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.01.2011 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.
В судовому засіданні, яке відбулося 17.02.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлений про день, час та місце слухання справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 10.02.2011 року та записами в довідковому листі до справи, про причини неявки суд не повідомив.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, оцінивши подані докази, суд встановив наступне.
Страхування громадян на випадок безробіття є окремим видом загальнообов’язкового державного соціального страхування і здійснюється на підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ (далі Закон України № 1533-ІІІ) Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України в особі виконавчих дирекцій Фонду, функції яких згідно ст. 12 Закону України № 1533-ІІІ виконують органи державної служби зайнятості.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України № 1533-ІІІ об'єктом страхування на випадок безробіття є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону.
Згідно з ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991р. №803-XІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Згідно з абз. 2 пп. 1 п. 20 Постанови Кабінету Міністрів №219 від 14.02.2007 року - громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування, в тому числі на сезонні або загальнодержавні оплачувані громадські роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, укладення цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг. При цьому в картці робиться запис про прийняття на роботу, зазначаються дата і номер наказу, дата видачі та номер реєстраційного свідоцтва, дата укладення цивільно-правового договору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач –ОСОБА_3 звернувся до Борщівського районного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні та 04.01.2007 року отримав статус безробітного, про що свідчить заява громадянина ОСОБА_3 від 04.01.2007 року (а.с.7).
Згідно довідки Борщівського РЦЗ № 02/943 від 19.08.2010 року (а.с.9), яка видана ОСОБА_3, відповідачу в період з 04.01.2007 по 29.02.2008 року виплачувалась допомога по безробіттю, що склала 1519,51 грн.
Проте, згідно листа Відділу з питань державної реєстрації Борщівської РДА від 09.09.2010 року №343, судом встановлено, що з 25.03.2003 року відповідач –ОСОБА_3 був зареєстрований, як фізична особа –підприємець у Борщівській РДА (а.с.7).
17.08.2010 року Борщівським РЦЗ проводилось розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яким також встановлено, що відповідач до звернення у центр зайнятості був зареєстрований як фізична особа –підприємець у Борщівському РДА з 25.03.2003 року. Результати розслідування відображенні в акті №5 від 17.08.2010 року (а.с.5).
Отже, виходячи з вищевказаного, при реєстрації в центрі зайнятості відповідач подав неправдиві відомості про те, що як суб’єкт підприємницької діяльності він незареєстрований.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Як свідчать матеріали справи, Борщівським РЦЗ на адресу відповідача надсилалась копія наказу №17 від 18.08.2010р. та розрахунок коштів, що підлягають поверненню (а.с.8,9), про що свідчать копії повідомлень рішень про вручення поштового відправлення (а.с.10). Однак, станом на дату розгляду справи судом, незаконно отримана допомога по безробіттю в сумі 1519,51 грн. відповідачем в добровільному порядку не повернута.
Відповідно до змісту ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та п. 6.14 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати та організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 14 грудня 2000 року за № 915/5136, право на отримання допомоги по безробіттю мають лише незайняті (безробітні) особи, тому допомога отримана внаслідок обману або зловживання особою своїми правами підлягає поверненню.
Оскільки відповідач внаслідок умисного невиконання своїх обов’язків та зловживання ними не подав своєчасно відомості про обставини, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг та добровільно не повернув незаконно отриману допомогу, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі, що склала 1519,51 грн., підлягає стягненню в примусовому порядку.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Враховуючи вищенаведене та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та, відповідно, такими, що підлягають повному задоволенню.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з ОСОБА_2 (ід. н. НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Борщівського районного центру зайнятості кошти, отримані як допомога по безробіттю в сумі 1519 (одна тисяча п’ятсот дев’ятнадцять) грн. 51 коп., які перерахувати на р/р №37173304900030 УДК у Тернопільській обл., код платежу одержувача 50040400, МФО 838012.
3.Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Саадулаєв А.І.
копія вірна
Суддя Саадулаєв А.І.