КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-667/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: оваленко В.І.
Суддя-доповідач: Беспалов О.О.
У Х В А Л А
Іменем України
"15" лютого 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Беспалова О.О.
суддів Федорової Г.Г., Вівдиченко Т.Р.,
при секретарі Кропивному Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Тальнівському районі про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості,-
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості.
Постановою Черкастького Окружного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено в повному обсязі.
Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з’явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні –не обов’язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду - підлягє залишенню без змін з наступних підстав.
Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновку про те, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Позивач звернувся до суду та зазначив, що відповідач має заборгованість у сумі 2209 грн. 68 коп. по неприйнятій до відшкодування допомозі на поховання та вважає дії відповідача неправомірними. Відповідач не приймає до акту щомісячної звірки до витрат, що підлягають відшкодуванню Пенсійному фонду суму виплаченої за березень 2006 року допомоги на поховання сім'ї померлого ОСОБА_2 за грудень 2007 року допомоги на поховання сім'ї померлої ОСОБА_3, за квітень 2008 року допомоги на поховання сім'ї померлого ОСОБА_4, за травень 2008 року допомоги на поховання сім'ї померлого ОСОБА_5, які отримували пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
З матеріалів справи вбачається, що згідно відомостей, зазначених у довідках про суми допомог на поховання, виплаченої сім'ям померлих, які отримували пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв'язку з втратою годувальника, або особі, яка здійснила поховання, в частині, що підлягає відшкодуванню Фондом сім'ї ОСОБА_2 за березень 2006 року сума допомоги становить 675 грн. 86 коп., сім'ї ОСОБА_3 за грудень 2007 року сума допомоги становить 300 грн., сім'ї ОСОБА_4 за квітень 2008 року сума допомоги становить 271 грн. 82 коп., сім'ї ОСОБА_5 за травень 2008 року сума допомоги становить 962 грн.
Відповідно до ст. 53 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.
Судом першої інстанції встановлено, що загальна сума, яка підлягає включенню до відшкодування становить 2209 грн. 68 коп.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.
Пунктом 4 Порядку визначено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до ЗУ "Про пенсійне забезпечення" та ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Статтею 7 ЗУ "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 2272-111 від 22.02.2001 року передбачено, що органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, починаючи з 1 квітня 2001 року відшкодовують органам Пенсійного фонду пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідїюсті внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або відповідно до ч. 2 ст. 24 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори відносно понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених витрат.
Крім цього, ст. 25 цього Закону передбачено, що усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим особам та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених ст.ст. 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.
Відповідно ст. 81 ЗУ "Про пенсійне забезпечення», призначення пенсій і оформлення документів для їх виплат здійснюється органами Пенсійного фонду України. Ця норма стосується і призначення та виплат пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.
Згідно п. 2 прикінцевих положень ЗУ № 2272-111 від 22.02.2001р., Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що положеннями статті 21 ЗУ № 1105 передбачено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Крім того, суд першої інстанції зазначає, що витрати, пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визнаних з 1 квітня 2001 р. до введення в дію Порядку відшкодування витрат, та п. 3 постанови правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві № 5-4/4 від 04.03.2003р. передбачено, що Пенсійний фонд України та Фонд соціального страхування від нещасних випадків повинні розробити механізм узгодження цих витрат та провести відповідні розрахунки на тому ж рівні, тобто на централізованому рівні.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі проводився акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за березень 2006 року, за грудень 2007 року, за квітень 2008 року, за травень 2008 року.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що Головне управління обласного Пенсійного фонду та обласне відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у встановлений Положенням термін узгоджують суми, що підлягають відшкодуванню, надають свою довідку відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування. Фонд соціального страхування на централізованому рівні до 25 числи місяця, наступного зазвітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду. Сторони, відповідно до вимог Порядку, позбавлені права на проведення розрахунків насвоєму рівні.
Відповідно до п. 1.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 8-2 від 30.04.2002 року, управління в своїй діяльності керується, зокрема, постановами правління Пенсійного фонду України.
Суд першої інстанції встановив, що управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаській області та Тальнівське відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України є робочими органами відповідних фондів на місцевому рівні, що свідчить про неналежний склад сторін у справі.
Згідно ст. 101 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Відповідно до статті 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.
Статтею 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Із поданих позивачем матеріалів вбачається, що він звернувся до суду 25.02.2010 року оспорюючи не прийняту до заліку допомогу на поховання за березень 2006 року, за грудень 2007 року, за квітень 2008 року, за травень 2008 року. На підставі вищевказаного, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи позивача є не обґрунтованими, оскільки процесуальний строк звернення до суду відповідно до положень ст. 99 КАС України сплив у березні 2007 року, у грудні 2008 року, у квітні 2009 року, у травні 2009 року.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що винесена постанова про відмову в задоволення позову в повному обсязі є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, оскільки позивачем пропущені строки звернення до суду, а також позивач не надав суду беззаперечних доказів на підтвердження обставин, на яких грунтуються його вимоги.
Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим не має підстави для її скасування та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Тальнівському районі про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості - залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя О.О.Беспалов
Суддя Г.Г.Федорова
Суддя Т.Р.Вівдиченко
(Повний текст ухвали складено 18.02.2011р.)