КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-1208/10                                                    Головуючий у 1-й інстанції:  Бобровник О.В.    

Суддя-доповідач:  Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" лютого 2011 р.                                                                                                м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:            Безименної Н.В.,

суддів:                                 Горяйнова А.М. та Желтобрюх І.Л.,

  при секретарі:                    Скопенко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації на постанову Солом'янського районного суду м.Києва від 21 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Солом’янської Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації, управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м.Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними, зобов’язання усунути порушення, нарахувати та виплатити державну пенсію, щомісячну додаткову пенсію, як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи та стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення, -       

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Солом'янського районного суду м.Києва від 21 грудня 2011 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва та управління праці та соціального захисту населення в Солом’янському районі м. Києва щодо відмови у здійсненні перерахунку призначеної позивачу пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення згідно ст.ст. 48, 51, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в період з 22 січня 2010 року до 21 грудня 2010 року;   зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва та управління праці та соціального захисту населення в Солом’янському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату позивачу за період з 22 січня 2010 року до 21 грудня 2010 року, з урахуванням виплат здійснених за 2010  рік:    

-    державну пенсію відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і  соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі не менше 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком;    

-    щомісячну додаткову пенсію відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і  соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи»за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.    

-    щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 5 (п’яти) мінімальних заробітних плат.    

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.    

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні –не обов’язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії посвідчення, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є інвалідом 2-ї групи, захворювання якого пов’язане з ЛНА на ЧАЕС.

Згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796 розміри пенсій для інвалідів 2-ї групи інвалідності, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком, а згідно до ст. 50 цього ж Закону додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю повинна відповідати 75 % мінімальної пенсії за віком.

Крім того, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивач має право щорічну допомогу на оздоровлення, яка виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Крім того, мінімальна пенсія за віком не може бути нижчою ніж прожитковий мінімум і відповідно до вимог ст. 46 Конституції України.

Розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у 2010 році встановлювались ст. 52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік»з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»28.12.2007 № 107-VI внесені зміни до ст. ст. 50, 54 Закону № 796, якими зменшено вищезазначений розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою.

Посилання апелянта на зазначений Закон № 107-VI є безпідставними, оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 такі зміни визнано неконституційними, а відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Крім того, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, безпідставними є посилання апелянта на постанови КМ України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», від 16.07.2008 № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якими обмежені права на отримання вищезазначених додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, порівняно з правами, встановленими ст. ст. 48, 50, 54 Закону № 796, а тому застосуванню підлягають саме останні, що вірно встановлено судом першої інстанції.

При цьому, апелянтом в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 КАС України не надано жодних доказів на спростування правомірності оскаржуваної постанови суду першої інстанції у вказаній частині.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо періоду стягнення таких виплат, а саме, на думку колегія судів, Солом’янський районний суд                 м. Києва дійшов помилкового висновку про задоволення позову за період з 22 січня 2010 року по 11 травня 2010 року, так як позивачем в цій частині пропущено строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 99 КАС України.

Так, відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що про порушення свого права позивач дізнався в момент отримання вищевказаних сум пенсій та допомоги, тобто з початку 2010 року щомісячно, та з врахуванням того, що позивач звернувся в суд 11 листопада 2010 року, позовні вимоги за період з 22 січня 2010 року по 11 травня 2010 року слід залишити без розгляду у відповідності до вимог ст. 99 та ст. 100 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга –підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню із залишенням позову без розгляду в частині позовних вимог за період з 22 січня 2010 року по 11 травня 2010 року.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 198, 202, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації –задовольнити частково.

Постанову Солом'янського районного суду м.Києва від 21 грудня 2011 року в частині задоволення позовних вимог за період з 22 січня 2010 року по 11 травня 2010 року –скасувати, позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду.

В решті постанову Солом'янського районного суду м.Києва від 21 грудня 2011 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:                                                                                     Н.В. Безименна                         

                  Судді:                                                                                           А.М. Горяйнов

                                                                                                        І.Л. Желтобрюх