ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-6866/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Довгопол М.В.,
при секретарі – Ворошилові Ю.В.,
за участю:
представників позивача - Буднікова В.А., Христової Ю.О.,
представника відповідача - Клименко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Еллада" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення, притягнення до відповідальності посадових осіб , -
В С Т А Н О В И В:
24 грудня 2010 року Приватне підприємство "Еллада" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення № 0027381502/1 від 08.12.2010 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16 713 грн., в тому числі за основним платежем - 11 142,11 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5571,06 грн., притягнення до відповідальності посадових осіб ДПІ у м. Полтаві за несвоєчасне інформування ПП "Еллада" про позбавлення статусу платника ПДВ ПП "Фірма "Вересень", що призвело до нарахування податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству. Зазначав, що за висновками невиїзної документальної перевірки податкової декларації з ПДВ за березень 2010 року встановлено, що ПП «Еллада»неправомірно включено до податкового кредиту за березень 2010 року суму ПДВ в розмірі 11 142,11 грн., нараховану (сплачену) по операції з придбання товарів у ПП «Фірма «Вересень». Разом з тим, на виконання договору, укладеного позивачем з ПП «Фірма «Вересень»01.03.2010 року, були оформлені усі необхідні документи: податкова накладна, видаткова накладна, квитанції до прибуткових касових ордерів про факт оплати товару. Крім того, позивачем 01.03.2010 року було перевірено інформацію про зазначеного контрагента на веб-сайті ДПАУ та з'ясовано, що він є платником ПДВ.
Вказував, що позивач щомісячно подає декларацію з ПДВ із розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, тому працівники податкового органу зобов'язані були ще у квітні 2010 року повідомити позивача про неправомірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних ПП «Фірма «Вересень».
Зазначав також про порушення відповідачем п. 4 ч.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»у зв'язку із направленням письмового запрошення для підписання акту документальної (камеральної) невиїзної перевірки із запізненням.
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні.
У запереченнях посилалася на те, що за результатами перевірки встановлено, що ПП «Еллада»включено до податкового кредиту за березень 2010 року суму ПДВ 11 142,11 грн., нараховану по операціях із придбання товарів у ПП «Фірма «Вересень», яке на момент виписки податкової накладної не було зареєстроване платником ПДВ ( свідоцтво платника ПДВ анульовано 21.01.2010 року). З огляду на п. 5 наказу ДПА України від 30.05.1998 року № 165 податкова накладна, видана ПП «Фірма «Вересень», є недійсною, тому згідно пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума ПДВ не підлягала включенню до податкового кредиту. За таких обставин вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0027381502/1 від 08.12.2010 року, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 11 142,11 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 5571,06 грн., є правомірним.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що Приватне підприємство «Еллада»(ідентифікаційний код 23556763) зареєстроване платником ПДВ 03.07.1997 року, про що свідчить свідоцтво № 100127063, видане ДПІ у м. Полтаві 09.07.2008 року.
30 вересня 2010 року головним державним податковим ревізором-інспектором ДПІ у м. Полтаві Проценко Н.Г. проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року (вх. 51689 від 15.04.2010 року), поданої Приватним підприємством "Еллада".
Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті перевірки від 30.09.2010 року № 9239/15-2/23556763 порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Зазначений акт перевірки направлено позивачу 30.09.2010 року за вих. № 22590/10/15-295, отримано останнім 04.10.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
На підставі акту перевірки від 30.09.2010 року Державною податковою інспекцією у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення № 0027381502/0 від 14.10.2010 року, яким Приватному підприємству "Еллада" визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 16 713,17 грн., в тому числі за основним платежем - 11 142,11 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5571,06 грн.
Рішенням Державної податкової інспекції у м. Полтаві про результати розгляду первинної скарги від 02.12.2010 року № 26674/10/25-040 скаргу позивача на податкове повідомлення-рішення залишено без задоволення, а податкове повідомлення –рішення –без змін.
З метою доведення нового граничного строку сплати податкового зобов'язання із податку на додану вартість Державною податковою інспекцією у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 08.12.2010 року № 0027381502/1.
Позивач не згоден із вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено);добросовісно;розсудливо;з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.
Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин, (надалі –Закон України «Про ПДВ») визначено коло платників податку на додану вартість, об’єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про ПДВ»встановлено, що податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.
Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про ПДВ»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).
З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати належним чином оформлені податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.
Судом встановлено, що 01.03.2010 року між позивачем та Приватним підприємством «Фірма «Вересень»було укладено договір, згідно з яким Приватне підприємство «Фірма «Вересень»(продавець) зобов'язується передати у власність позивачу (покупець) партію товару, а покупець зобов'язується своєчасно оплатити товар згідно рахунку, який є невід'ємною частиною договору.
На виконання умов вказаного договору Приватним підприємством «Фірма «Вересень»було складено податкову накладну № 0018 від 01.03.2010 року щодо поставки товару (труби 22х4,38х3, 57х4, 89х6, 89х13-14, 114х6, 114х9, 159х9) на суму 66 852 грн. 67 коп., в т. ч. ПДВ 11 142 грн. 11 коп., видаткову накладну № ПП-0018 від 01.03.2010 року, рахунок-фактуру № ПП –000001 від 01.03.2010 року.
Із декларації позивача за березень 2010 року із відповідними додатками, реєстру отриманих податкових накладних за березень 2010 року вбачається, що суму ПДВ 11 142,11 грн. за результатами господарських операцій з ПП «Фірма «Вересень»позивачем віднесено до податкового кредиту за березень 2010 року.
Разом з тим, перевіркою встановлено, що на момент виписки податкової накладної ПП «Фірма «Вересень»(індивідуальний податковий номер 358826116246) не було зареєстроване платником податку на додану вартість.
Із акту Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 1 від 21.01.2010 року вбачається, що реєстрацію платника ПДВ –ПП «Фірма «Вересень»(індивідуальний податковий номер 358826116246, зареєстрований платником ПДВ 30.05.2008 року, свідоцтво платника ПДВ № 100118933), анульовано на підставі пп. «в»п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».
Згідно інформації Полтавської МДПІ від 20.01.2011 року № 131/10/29-017, електронну копію акта про анулювання направлено 21.01.2010 року до ДПА у Полтавській області, яка у свою чергу направляє документ до ДПА України. Акт про анулювання реєстрації платника ПДВ, направлений ПП «Фірма «Вересень», повернувся до Полтавської МДПІ без вручення «за закінченням терміну зберігання». В порушення вимог Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 року № 79, свідоцтво платника ПДВ ПП «Фірма «Вересень»до цього часу не повернуто. Остання податкова декларація з ПДВ подана ПП «Фірма «Вересень»18.01.2010 року (за грудень 2009 року).
Листом Державної податкової адміністрації України від 17.02.2011 року № 2097/5/29-1016 суду повідомлено, що запис про анулювання реєстрації платника ПДВ –ПП «Фірма «Вересень»внесено до центрального рівня реєстру платників ПДВ 22.01.2010 року, інформацію про анульоване свідоцтво платника ПДВ № 100118933 (із зазначенням дати анулювання, причини анулювання та підстави анулювання) оприлюднено 01.02.2010 року на офіційному web-сайті ДПА України.
Відповідно до п.п 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно п. 9.6 ст. 9 цього Закону, свідоцтво про реєстрацію особи як платника ПДВ діє до дати його анулювання.
Враховуючи те, що відповідно до акту № 1 від 21.01.2010 року Приватному підприємству «Фірма «Вересень» анульовано реєстрацію платника ПДВ, з 21.01.2010 року дане підприємство втратило право на складення податкових накладних.
Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Таким чином, податкова накладна № 0018 від 01.03.2010 року на суму 66 852 грн. 67 коп., в т. ч. ПДВ 11 142 грн. 11 коп., видана ПП «Фірма «Вересень»позивачу, вважається недійсною, у зв'язку з чим позивач не мав підстав включати суму ПДВ 11 142 грн. 11 коп. до податкового кредиту за березень 2010 року.
Посилання позивача на те, що позивачем 01.03.2010 року було перевірено інформацію про ПП «Фірма «Вересень» на веб-сайті ДПАУ, з'ясовано, що він є платником ПДВ, про що свідчить роздруківка інформації із веб-сайту, суд оцінює критично.
Відповідно до п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про ПДВ»центральний податковий орган веде реєстр платників податку.
Згідно п. 35 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 року № 79 (надалі –Положення) для інформування платників податку Державна податкова адміністрація України не пізніше 2, 12 та 22 числа кожного місяця оприлюднює на web-сайті Державної податкової адміністрації України (www.sta.gov.ua):
- дані з Реєстру із зазначенням найменування або прізвища, імені та по батькові платника податку, дати податкової реєстрації, індивідуального податкового номера, номера Свідоцтва або Спеціального свідоцтва, дати його початку дії;
- інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку на додану вартість за заявою платника податку або з ініціативи органів державної податкової служби чи рішенням суду, а саме: про анульовані Свідоцтва та Спеціальні свідоцтва платників податку із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат анулювання, причин анулювання та підстав для анулювання свідоцтв.
Відповідно до п.п. 25.2.2. п. 25 Положення, якщо реєстрацію особи як платника податку на додану вартість було анульовано за ініціативою органу державної податкової служби та відомості із Реєстру про таке анулювання були оприлюднені відповідно до пункту 9.3 статті 9 Закону та пункту 35 цього Положення, то право доступу до таких відомостей є забезпеченим та інформація про таке анулювання є доведеною до відома заінтересованих осіб.
З огляду на те, що згідно листа Державної податкової адміністрації України від 17.02.2011 року № 2097/5/29-1016 інформацію про анульоване свідоцтво платника ПДВ ПП «Фірма «Вересень»(із зазначенням дати анулювання, причини анулювання та підстави анулювання) оприлюднено на офіційному web-сайті ДПА України 01.02.2010 року, інформація про таке анулювання була доведеною до відома заінтересованих осіб із 01.02.2010 року.
Надана позивачем ксерокопія роздрукованої інформації із сайту ДПА про платника ПДВ –ПП «Фірма «Вересень»станом на 01.03.2010 року не є належним доказом наявності такої інформації в Реєстрі платників ПДВ 01.03.2010 року, оскільки не містить даних про дату і час її роздрукування, не виключає можливості редагування тексту інформації.
Доводи позивача про те, що на виконання договору, укладеного позивачем з ПП «Фірма «Вересень»01.03.2010 року, були оформлені усі необхідні документи, суд не бере до уваги, оскільки податкова накладна № 0018 від 01.03.2010 року є недійсною, квитанції до прибуткових касових ордерів № 32-37, згідно яких прийнято кошти в оплату товару, містять записи щодо прийняття суми коштів у валюті «рублі», документи, що підтверджують факт отримання товару на склад та його подальше використання у господарській діяльності, відсутні, а тому реальність здійснення господарської операції не доведена.
Враховуючи вищенаведене, висновок перевірки про порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та завищення суми податкового кредиту з ПДВ у березні 2010 року на 11 142 грн. 11 коп. є законним та обґрунтованим.
Посилання позивача на порушення відповідачем під час перевірки п. 4 ч.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»у зв'язку із направленням письмового запрошення для підписання акту документальної (камеральної) невиїзної перевірки із запізненням, є безпідставними, оскільки вказане положення Закону визначає право податкового органу і стосується запрошень платників податків для перевірки, а не для підписання акту перевірки. Із матеріалів справи вбачається, що акт перевірки від 30.09.2010 року отримано позивачем 04.10.2010 року, у зв'язку з чим позивач мав можливість подати свої заперечення на вказаний акт до прийняття податкового повідомлення-рішення від 14.10.2010 року № 0027381502/0 .
Враховуючи те, що первинну скаргу позивача на податкове повідомлення-рішення від 14.10.2010 року № 0027381502/0 рішенням Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 02.12.2010 року № 26674/10/25-040 залишено без задоволення, а податкове повідомлення –рішення –без змін, ДПІ у м. Полтаві з метою доведення нового граничного строку сплати податкового зобов'язання обґрунтовано винесла податкове повідомлення-рішення № 0027381502/1 від 08.12.2010 року.
Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0027381502/1 від 08.12.2010 року прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
За таких обставин позовні вимоги про його скасування задоволенню не підлягають.
Позовні вимоги про притягнення до відповідальності посадових осіб ДПІ у м. Полтаві за несвоєчасне інформування ПП "Еллада" про позбавлення статусу платника ПДВ ПП "Фірма "Вересень", що призвело до нарахування податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій, також задоволенню не підлягають, оскільки інформація про платників ПДВ розміщується на сайті ДПА України і таким чином доводиться до відома заінтересованих осіб.
Отже, позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 2, 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, п. п. 25, 35 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 року № 79, статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Еллада" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення, притягнення до відповідальності посадових осіб відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 15 березня 2011 року.
Суддя М.В. Довгопол