Головуючий у 1 інстанції - Суббота М.І.
Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2011 року справа №2а-1247/10/1222
приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Чумака С.Ю.
суддів
Ляшенка Д.В. та Ястребової Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України у Попаснянському районі Луганської області на постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 3 грудня 2010 року у справі № 2а-1247/10/1222 за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу, як дитині війни,-
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу, як дитині війни.
Постановою суду першої інстанції, позовні вимоги позивача були задоволені частково – визнано дії відповідача неправомірними, та зобов’язано останнього здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 1 червня 2010 по 30 листопада 2010 року, з урахуванням фактично отриманих сум.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції не досліджено Закони України «Про державний бюджет України на 2008 та 2009 роки», в яких не передбачено витрати на доплату дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та не вказано джерело фінансування зазначеної виплати. Крім того, послався на невизначеність на законодавчому рівні поняття мінімального розміру пенсії за віком, а визначення останнього у статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не може застосовуватись до Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відповідно до ст.197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, вважає останню необґрунтованою, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Позивач відноситься до категорії „діти війни”.
Відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей інвалідів», а саме, текст ст. 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Таким чином, з 22 травня 2008 року остаточно відновлено дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 18 листопада 2004 року.
Вказаний висновок колегією суддів зроблений також з урахуванням позиції Конституційного Суду України при прийнятті рішення від 30 вересня 2010 року № 20-рп2010, який зазначив, що визнання неконституційним Закону № 2222 означає відновлення дії попередньої редакції норм Конституції України, які були змінені, доповнені та виключені Законом N 2222. Це забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України.
У 2009 та 2010 роках зазначені положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялись та не змінювались, у зв’язку з чим позивач має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни.
Визначення мінімального розміру пенсії за віком встановлено статтею 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на те, що на законодавчому рівні не визначено, яким чином обчислюється розмір 30% виплати дітям війни, а мінімальний розмір пенсії за віком визначений Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” застосовується лише при визначенні розмірів пенсій, призначених за цим Законом, з огляду на принцип законності, закріплений статтею 9 КАС України, відповідно до частини 7 якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.
Таким чином, судом першої інстанції правильно не взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, у зв’язку з чим при визначенні розміру підвищення до пенсії дітям війни відповідно до вказаної статті необхідно застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений статтею 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки на час існування спірних відносин розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише цією статтею.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни” доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на відповідача зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 195, 196 – 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Попаснянському районі Луганської області - залишити без задоволення.
Постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 3 грудня 2010 року у справі № 2а-1247/10/1222 – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: С.Ю.Чумак
Судді: Д.В.Ляшенко
Л.В. Ястребова