Справа №  1-7/11

П О С Т А Н О В А

          14 березня 2011 року cуддя Печерського районного суду Білоцерківець  О.  А. ,    при секретарях -                              Шейчук О.Ю., Вершняку В.В., Якименко В.О.,

за участю прокурорів -                    Нідзельської О.О., Панчишина М.Я., Іванова А.В.,

                                                               Яценка В.О., Вігиринської О.Б.,  

                                                                Гребеннікової О.І., Білого Д.М.,

         захисників -                               ОСОБА_5, ОСОБА_6,

                                                                ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу  за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 225, ч. 5 ст.  191, ч. 4 ст. 28,  ч. 2 ст. 366,  ч. 4   ст. 28, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. ч. 2,3 ст. 358 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Печерського районного суду м. Києва знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 225, ч. 5 ст.  191,   ч. 4 ст. 28,  ч. 2  ст. 366, ч. 4   ст. 28, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч.ч. 2,3 ст. 358 КК України.

Згідно пред’явленого обвинувачення громадянин Російської Федерації              ОСОБА_9 обвинувачується в тому, що він, з корисливих мотивів, у 2004 році створив та очолив злочинну організацію, до складу якої залучив громадян України ОСОБА_11 та ОСОБА_12, а також інших співучасників злочинного об’єднання, як організатор злочинної організації в її складі брав участь у вчинюваних нею особливо тяжких та інших злочинах.

Виконуючи відведені йому в цій злочинній організації роль і функції, протягом 2004-2005 років ОСОБА_9, використовуючи підроблений паспорт громадянина Російської Федерації на ім'я ОСОБА_13 особисто придбав та організував співучасників злочинної організації ОСОБА_11, ОСОБА_14 на придбання у м. Києві ТОВ «Компанія Еліта Будінвест», ТОВ «НДЦ»Прогрес», ТОВ «БМУ «Хімбуд», ТОВ «Марс-1», ТОВ АБФ», ТОВ «Інтерпроект».

В подальшому ОСОБА_9 став власником вищевказаних товариств,            ОСОБА_11 призначив директором ТОВ Компанія «Еліта-Будінвест», ТОВ «АБФ», ТОВ «Марс-1», ТОВ Інтерпроект», а  ОСОБА_14 - директором ТОВ «БМУ «Хімбуд» та одночасно начальником відділу продаж ТОВ «НДЦ «Прогрес».

ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_14 надалі почали називати вказані товариства загалом єдиною назвою - Група інвестиційно-будівельних компаній «Еліта-Центр», головою правління якого організатор злочинної організації                         ОСОБА_9 призначив себе особисто.

В подальшому ОСОБА_9, протягом вересня 2004 року - лютого 2006 року спільно з іншими  членами злочинної організації, під виглядом залучення коштів громадян для інвестування житла, не маючи наміру на виконання інвестиційних зобов’язань, з корисливих мотивів, заволодів грошовими коштами останніх в особливо великих розмірах, а також вчинив службове підроблення, легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом та підроблення і використання підроблених документів.

Загалом, у період з вересня 2004 року по лютий 2006 року ОСОБА_9 як службовою особою – головою правління ЗАТ « Б.І.К.» і засновником ЗАТ «Б.І.К.», ТОВ «АБФ», ТОВ «Марс-1», ТОВ Інтерпроект», ТОВ «Компанія»Еліта – Будінвест», ТОВ «НДЦ «Прогрес» діючи у складі злочинної організації спільно з ОСОБА_17, ОСОБА_12 та іншими членами цієї організації, шляхом укладення, підписання та завірення печаткою вказаних підприємств фіктивних договорів про дольову участь у будівництві з   1693 громадянами, зловживаючи своїм службовим становищем, заволодів коштами вказаних осіб на  загальну суму 384 266 574, 08 грн., що в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто в особливо великих розмірах.

На стадії судового слідства в судовому засіданні  09.03.2011 року представником потерпілих – адвокатом ОСОБА_18 заявлено клопотання про направлення справи для проведення додаткового розслідування у зв’язку з істотною неправильністю та неповнотою досудового слідства, які не можуть бути усунені в судовому засіданні.

На думку адвоката ОСОБА_18 така істотна неповнота та неправильність досудового слідства полягала у незаконному виділенні кримінальних справ щодо членів злочинної організації, очолюваної підсудним ОСОБА_9, що перешкодило слідчому дотриматись вимог ст.22 КПК України, непред’явлення обвинувачення за всіма епізодами злочинної діяльності, не притягненні інших осіб, які вчинили злочини, пов’язані з діяльністю злочинної організації, до кримінальної відповідальності, відсутності належних дій слідства щодо встановлення місцезнаходження коштів, здобутих злочинним шляхом, неконкретністю та помилковістю пред’явленого ОСОБА_9 обвинувачення.

Потерпілі ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, підтримали заявлене клопотання з підстав, викладених в ньому.

Прокурор в судовому засіданні  заперечував проти заявленого клопотання, вважаючи його передчасним.

Захисник підсудного – адвокат ОСОБА_8 проти заявленого клопотання заперечувала, вважаючи за необхідне продовжити розгляд справи по суті, дослідивши наявні докази у справі, окрім цього, на її думку, клопотання є надуманим та таким, що містить упереджені висновки.

Підсудний підтримав думку захисника, вважаючи за необхідне продовження розгляду справи по суті.

Суд, заслухавши думку сторін, приходить до наступних висновків.

Згідно ст.281 КПК України кримінальна справа підлягає направленню на додаткове розслідування у разі неповноти чи неправильності досудового слідства, якщо вони не можуть бути усунені в судовому засіданні.

Неправильним досудове слідство визнається у разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуального провадження  неправильно застосовані норми кримінально - процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.

Виходячи з вимог кримінально - процесуального закону істотними порушенням кримінально - процесуального закону є таке порушення, яке перешкодило слідчому об'єктивно, повно та всебічно розслідувати справу, забезпечити право обвинуваченого на захист, а також права потерпілих, зібрати докази на підставі та в порядку, передбаченому КПК України, винести законне та обґрунтоване рішення.

Однак слідчим у справі допущено неправильність досудового слідства, яка істотно вплинула на предмет доказування у даній справі. Орган досудового слідства  не встановив фактичні обставини справи, за якими пред’явлено зазначене вище обвинувачення, а висновки слідчого базуються на припущеннях та є суперечливими за своїм змістом.

Згідно обвинувального висновку під час досудового слідства ОСОБА_9 заперечував вчинення ним злочинів, передбачених ч. 1 ст. 225, ч. 5 ст.  191, ч. 4                 ст. 28,   ч. 2 ст. 366,   ч. 4   ст. 28, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 209 КК України у складі злочинної організації разом з іншими співучасниками.

З урахуванням цього, орган досудового слідства зобов’язаний був на підставі сукупності доказів, зокрема, показань інших обвинувачених, потерпілих, свідків встановити об’єктивні обставини злочинної діяльності такої організації.

Орган досудового слідства, обвинувачуючи особу у вчиненні зазначених злочинів у складі злочинної організації, зокрема, повинен мати докази її обізнаності щодо об’єднання зусиль співучасників задля отримання  конкретного злочинного результату. Заперечення обвинуваченого ОСОБА_9 своєї участі у вчиненні вказаних діянь підлягали ретельній перевірці, яку можливо було забезпечити лише в рамках повного та всебічного розслідування справи з дотриманням положень ст.26 КПК України.

У відповідності до положень ст.26 КПК України в одному провадженні повинні бути об’єднані справи по обвинуваченню декількох осіб – співучасників вчинення одного чи декількох злочинів. Виділення допускається у випадках необхідності, коли це не може негативно відбиватися на всебічності, повноті і об’єктивності всіх обставин справи.

Положення  ч.4 ст.28 КК України визначають злочинну організацію як стійке ієрархічне об’єднання  декількох осіб, члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів  учасниками цієї організації або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

Встановлення  складної  сукупності елементів, які визначають злочинну організацію як таку, передбачає  необхідність дослідження відповідних доказів в повному обсязі, зокрема, і допит інших осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів в складі злочинної організації.

Разом з тим, виділення справи стосовно ОСОБА_12, ОСОБА_11 та інших співучасників злочинного об’єднання вкрай негативно відобразилось на правильності встановлення фактичних обставин справи.

Зокрема, під час досудового слідства виділено кримінальну справу відносно ОСОБА_14, разом з тим, значну частину обвинувачення, пред’явленого ОСОБА_9, складають безпосередні дії його співучасника ОСОБА_14, який, як вбачається з матеріалів справи, заперечував вчинення злочинів в складі  як злочинної організації, так і за попередньою змовою з ОСОБА_9, однак під час досудового слідства ці суперечності не вирішувались.

Окрім цього, згідно пред’явленого обвинувачення ОСОБА_9 як особі, що створила злочинну організацію, зазначається, що до діяльності цієї організації, окрім  ОСОБА_12 та ОСОБА_11, він залучив інших, невстановлених слідством осіб, та осіб, розслідування щодо яких ще триває.

Разом з тим, матеріали справи не містять посилань, що саме це за особи, тобто члени злочинної організації, розслідування відносно яких ще триває, і  дані про провадження стосовно них відсутні у справі.

Під час досудового провадження справи орган досудового слідства, отримавши дані,  що і інші працівники групи компаній «Еліта – Центр, виконували окремі, аналогічні з ОСОБА_14 дії, які зазначені в обвинуваченні, пред’явленому ОСОБА_9,  відмовив в порушенні кримінальних справ відносно цих осіб. При цьому, фактично, в основу таких рішень без достатньої перевірки та обґрунтування покладено лише їх показання.

За таких обставин посилання  представників потерпілих та самих потерпілих стосовно клопотання про направлення справи на додаткове розслідування на те, що у даній кримінальній справі не надано  належної юридичної оцінки діям ОСОБА_22,  головного бухгалтера ТОВ «ФБГ «Еліта-Центр» та головного бухгалтера ЗАТ «Б.І.К»,  ОСОБА_23, генерального директора ЗАТ «БІК»,ОСОБА_24 та ОСОБА_25, касирів ТОВ «НДЦ Прогрес», ОСОБА_16, бухгалтера компанії «Еліта Центр», ОСОБА_26, директора  ТОВ «НДЦ Прогрес» та інших осіб, є слушним.  

Орган досудового слідства, стверджуючи про діяльність злочинної організації на чолі з ОСОБА_9 за участю невстановленим осіб не перевірили обставини можливого отримання та привласнення коштів  потерпілих після 25.01.2006 року, не ОСОБА_9, не ОСОБА_27, а іншими працівниками групи компаній  «Еліта Центр», зокрема, ОСОБА_16,  ОСОБА_24 та ОСОБА_25.

Рішення органу досудового слідства  про необхідність виділення в окреме провадження, а також подальше закриття кримінальних справ, порушених відносно ОСОБА_28 та ОСОБА_29  за ст.190, 202 КК України, також може свідчити про їх необґрунтованість та незаконність.

Окрім цього, визнаючи Київську міську державну адміністрацію відповідачем у справі, орган досудового слідства посилався на незаконні дії службових осіб останньої, які стосувались діяльності групи компаній «Еліта – Центр». В подальшому кримінальну справу за фактом вчинення злочину цими особами було виділено в окреме провадження, що теж перешкоджає органу досудового слідства дотриманню вимог   ст.22 КПК України. Окрім цього, вказана постанова містить посилання на незаконні дії Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, однак органом досудового слідства юридична оцінка діям службових осіб адміністрації не надавалась.

Наведені порушення органом досудового слідства вимог ст. 26 КПК України спричинили направлення справи до суду лише стосовно особи, що створила злочинну організацію - ОСОБА_9 без наявних її членів, не в повному обсязі, без встановлення всіх обставин справи та осіб, діями яких були спричинена матеріальна шкода потерпілим. Виділення справ в окреме провадження, без встановлення всіх осіб, причетних до спричинення потерпілим шкоди, унеможливили застосування належних заходів щодо пошуку, встановлення місцезнаходження, накладення арешту на майно, здобутого злочинним шляхом з метою захисту прав потерпілих.

Порушення  вимог ст.26 КПК України органом досудового слідства також призвело до неконкретності пред’явленого ОСОБА_9 обвинувачення.

Як вказувалось раніше,  ОСОБА_9 обвинувачується в тому, що залучив до діяльності злочинної організації осіб, розслідування щодо яких ще триває, однак пред’явлене обвинувачення не містить посилань на конкретні дані таких осіб.

Окрім цього, згідно обвинувачення ОСОБА_9 обвинувачується у створенні злочинної організації, її керівництву та участі в ній з метою вчинення особливо тяжких злочинів.

Слідчий посилається на те, що, дійсно, в подальшому, злочинна організація заволоділа коштами 1693 громадян на суму понад 384 млн. грн.. Формулювання обвинувачення стосовно розміру вказаних коштів  неконкретне та за своїм характером є припущенням. Разом з тим, тяжкі наслідки у вигляді матеріальної шкоди, завданої злочином, як кваліфікуюча ознака злочину, передбаченого ч.2 ст.255 КК України, повинні мати чіткий вираз. Зазначене в повній мірі стосується і пред’явленого ОСОБА_9 обвинувачення за  ч.ч.2,3 ст.209 КК України та ч.2 ст.366 КК України.

Кримінальна справа на підтвердження висновку про розмір заподіяної діями злочинної організації шкоди на суму понад 384 млн. грн. не містить достатніх матеріалів щодо цього. Обвинувачення посилається на те, що  коштами потерпілих ОСОБА_9 розпорядився на свій розсуд, однак не зазначається, як саме (не рахуючи епізоду щодо легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом).

У такому обвинуваченні також відсутні  посилання, які конкретно дії були скоєні ОСОБА_9 стосовно зазначених громадян та яких саме,  якими конкретно коштами цих громадян заволодів ОСОБА_9, як один із членів злочинної організації, дії які були охоплені єдиним злочинним  умислом, в цій частині орган  досудового слідства допустив протиріччя у своїх висновках.

Такі обставини підлягають встановленню під час додаткового розслідування з пред’явленням ОСОБА_9 конкретного обвинувачення.

Також обвинувачення містить численні помилки стосовно сум коштів, якими заволодів ОСОБА_9 у складі злочинної організації, як в бік збільшення, так і зменшення.

Так, щодо потерпілої ОСОБА_30 фактично завдана шкода становить 254095,38 грн., однак в обвинуваченні така сума на 810 грн. більша.

Зазначене в повній мірі стосується і потерпілих ОСОБА_31,                            ОСОБА_32, ОСОБА_33 та інших.

Згідно п.3 ч.2 ст.370 КПК України неправильністю досудового слідства є істотні порушення вимог кримінально - процесуального закону, що полягають в порушенні права на захист.

У відповідності зі ст. 129 Конституції України обвинуваченому гарантується забезпечення його права на захист.

Неправильність досудового слідства, порушення вимог КПК України, які унеможливлюють судовий розгляд справи, зокрема, призвела до порушення слідчим ст.ст.130,132 КПК України щодо належного обгрунтування та конкретності постанови про притягнення  ОСОБА_9 як обвинуваченого.

Неконкретність пред'явленого обвинувачення ігнорує вимоги  ст.ст. 132,142,223 КПК України про те, що обвинувачений має право знати, в чому саме він обвинувачується та  порушує його право на захист.

Причому ОСОБА_9 мав право реалізувати своє право на захист від конкретного обвинувачення  під час досудового слідства саме як обвинувачений, а не як підсудний.

Під час досудового слідства не було прийнято рішення в порядку ст.97 КПК України стосовно ознак злочину в діях ОСОБА_9 та інших членів злочинної організації за епізодами заволодіння грошовими коштами  громадян, які уклали інвестиційні договори на будівництво за адресою АДРЕСА_1 – ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46,  ОСОБА_47, ОСОБА_34,        ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53.

Згідно положень ст. 2 КПК України, завданням кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних та юридичних  осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке та повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

За ст. 49 КПК України потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.

З матеріалів справи слідує, що органом досудового слідства невірно визначені всі особи, яких можливо визнати потерпілими.

Зазначене є істотним порушенням вимог КПК України, такі обставини впливають на обсяг пред’явленого особі обвинувачення та можуть бути виправлені лише шляхом встановлення всіх осіб, яким спричинена матеріальна шкода, та пред’явлення  ОСОБА_9 конкретного обвинувачення.

З урахуванням наведеного вище, згідно вимог кримінально – процесуального закону орган досудового слідства має об’єднати справи відносно співучасників вчинення злочинів в одне провадження, шляхом проведення слідчих та оперативно – розшукових дій встановити всі обставини інкримінованих діянь та осіб, що їх вчинили, прийняти законне рішення стосовно наявності ознак того, чи іншого злочину або відсутності відповідних ознак в діях таких осіб, перевірити законність та обґрунтованість рішень про відмову в порушенні кримінальних справ та закриття кримінальних справ, забезпечити права потерпілих, за необхідності пред'явити конкретне за змістом обвинувачення, усунувши протиріччя та припущення з його формулювання, що надало б можливість реалізувати обвинуваченому право на захист.

  Вказаний перелік  слідчих, оперативно - розшукових дій   є лише початковим та може передбачати здійснення інших, з метою встановлення фактичних обставин справи: розшук осіб, майна, здобутого злочинним шляхом, проведення фінансових ревізій, експертиз, тощо.

Заперечуючи проти заявленого клопотання про направлення справи на додаткове розслідування прокурор, підсудний та його захисник вказували на те, що заявлене клопотання є передчасним, оскільки судове слідство не проведене, не досліджені докази у справі.

Вирішуючи питання про направлення справи на додаткове розслідування на даній стадії судового розгляду, суд не може погодитись з відповідною позицією державного обвинувачення та захисту, виходячи з наступного. Дійсно, судове слідство у даній справі є лише розпочатим, докази у справі не досліджувались.

Відповідно до положень гл.26 КПК України судове слідство починається з оголошення обвинувального висновку та полягає в допиті підсудного, свідка, потерпілого, пред’явлення до впізнання, допиту експерта, огляду речових доказів, огляду і оголошення документів, однак лише тих документів, що є доказами у справі.

У відповідності до положень ст.65 КПК України доказами у справі є фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновки суду про неправильність досудового слідства, яке не може бути усуненою в судовому засіданні, ґрунтуються виключно на процесуальних документах досудового слідства,  які не є доказами в розумінні положень ст.65 КПК України, а тому посилання на них є можливим без їх огляду та оголошення в судовому засіданні. Також висновки суду не базуються на змісті показань обвинуваченого, потерпілих, свідків та інших осіб у справі.

Враховуючи викладене, вирішення клопотання про направлення справи на додаткове розслідування не є передчасним.

Окрім цього, наявними є і інші обставини, які на даний час унеможливлюють проведення судового слідства та розгляд справи по суті.

Так, ухвалою колегії Апеляційного суду м. Києва від                                              08.02.  2011 року вирок Подільського районного суду м. Києва від 09.03.2010 року   відносно  ОСОБА_14 за ч.2 ст.367 КК України скасовано, а справу направлено Генеральному прокурору України для організації  додаткового розслідування.

Як вбачається із зазначеної ухвали, предметом  розгляду справи відносно ОСОБА_14 судом першої інстанції було обвинувачення щодо вчинення злочинів у складі злочинної організації, створеної ОСОБА_9, і яке, фактично, є частиною обвинувачення підсудного у даній справі.

Згідно  вказівок ухвали суду апеляційної інстанції під час додаткового розслідування справи відносно ОСОБА_12 органу досудового слідства, зокрема, необхідно усунути порушення вимог ст.26 КПК України щодо виділення кримінальних справ відносно всіх осіб, які вчинили злочини стосовно потерпілих від діяльності групи компаній «Еліта Центр» та  з дотриманням вимог ст.ст.22,64 КПК України встановити фактичні обставини справи.

Ухвала суду набрала законної сили та згідно ст.124 Конституції України є обов’язковою для виконання. Відповідно до вимог ст. 374 КПК України вказівки апеляційного суду, який повернув справу на додаткове розслідування є обов’язковими  для органів досудового слідства.

Враховуючи те, що окремий розгляд справи відносно  зазначених вище осіб є неможливим, справа за обвинуваченням ОСОБА_14 направлена на додаткове розслідування, а кримінальна справа відносно ОСОБА_9 знаходиться на стадії судового розгляду, що перешкоджає органу досудового слідства  дотриматись як вимог кримінально-процесуального закону, так і виконати вказівки апеляційної інстанції, дана кримінальна справа підлягає направленню для додаткового розслідування.

У відповідності зі ст.16-1 КПК України на суд покладається функція розгляду справи, недопустимим є покладення на нього невластивих йому функцій.

З урахуванням наведених обставин, характеру порушень вимог КПК України органом досудового слідства при проваджені цієї справи, останні не можуть бути усунені судом.

Під час розв’язання клопотання про направлення справи для проведення додаткового розслідування судом не встановлювалась наявність неповноти досудового слідства, оскільки для відповідних висновків на даній стадії судового  розгляду необхідне дослідження доказів у справі.

Разом з тим, це не позбавляє орган досудового слідства під час провадження об’єднаної справи  обов’язку дотримання вимог ст.ст.22,64 КПК України, зокрема, і згідно вказівок Апеляційного суду м. Києва.

Таким чином, дана кримінальна справа підлягає направленню Генеральному прокурору України для організації додаткового розслідування.

З урахуванням винесення Апеляційним судом м. Києва у справі відносно ОСОБА_14 окремої постанови на адресу Генерального прокурора України щодо порушень вимог закону органом досудового слідства суд  вважає недоцільним винесення ще однієї окремої постанови, фактично, з тих же підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.62,124 Конституції України, ст.2, 16-1, 22, 64,132,281 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

 Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 225, ч. 5 ст.  191, ч. 4 ст. 28,  ч. 2 ст. 366,  ч. 4  ст. 28, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч.ч. 2,3 ст. 358 КК України направити Генеральному прокурору України для організації додаткового розслідування.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_9  залишити без змін – взяття під варту в СІЗО №13 Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом    7 діб з дня її винесення.

Головуючий у справі –

Суддя                                                                                      О. А. Білоцерківець